Прості «секретики» народної депутатки Ірини Констанкевич

_{Текст: Юлія ДЗЬОБИК}

_{Фото: Юлія КОЦЮБА}

Пам’ятаєте шкільні анкети друзів? «Загальні» зошити, розмальовані квіточками-сердечками, які передавали із рук в руки і з особливим натхненням любили не так відповідати на запитання, як перечитувати відповіді інших.

«Таблоїд Волині» повернув хорошу традицію і завів свою анкету. А до відповідей, традиційно, запрошуємо відомих волинян.

До слова, свої сторінки у нашому чарівному зошиті вже завели Петро Шпига, Валентин Вітер, Володимир Гунчик, Микола Романюк, Юрій Фелонюк, Дмитро Чепіжак, Андрій Разумовський, Сергій Яручик та Олена Твердохліб, яка передала естафету нардепу Ігорю Палиці. Однак Ігор Палиця, на жаль, відмовився заповнювати анкету, тому ми розпочали нове коло, першим у якому став народний депутат Ігор Гузь.

Від нього анкету отримала колега – народна депутатка, громадська діячка, докторка філологічних наук, професорка Ірина Констанкевич, яка й поділилася з нами «секретиками».

Обов’язкова умова нашої «Анкети для друзів» – після заповнення вказати людину, якій передаєш анкету. Тож наступним в нашій естафеті за рішенням сьогоднішньої гості стане ректор СНУ імені Лесі Українки Анатолій Цьось.

1. Ваше ім’я? – Ірина.

2. Скільки вам років? – 54. Цього року буде 55, ювілей.

– О, мені цьогоріч 25. Теж ювілей.

– У 25 років усім сумно, у 30 вас опанує світова туга, бо вам так багато років… Але в 45 стане так добре! А як каже одна моя знайома, життя почнеться лише після 55 (сміється – авт.).

3. Хто Ви за знаком зодіаку? – Рак.

– А Ви вірите в гороскопи?

– Напевно. Щось у тому є, якась закономірність, щось можна вирахувати. Але там має збігтися багато факторів, а ще узгоджувати це все з вищими світилами.

4. Улюблена пора року? – Воно у мене непостійне, в динаміці. Коли я була зовсім юною, то любила осінь. Мені подобався цей мінор, елегійний настрій, медитація, жовте листя, доходило аж десь до х’юге… Але з часом більше до душі весна і літо – оце все буяння квітів, відродження природи, яскраві кольори.

5. Улюблена тварина? – Собака.

– Маєте домашніх улюбленців?

– У нас є собака і кіт.

– А як вони уживаються разом?

– Усе мирно. Першою з’явилася кішка, Проня Прокопівна Жулинська. Мені її подарував Микола Григорович Жулинський, академік, коли ми тільки переїхали у наш новий дім. Це було десь років 15 тому. Кішка одразу почала нам народжувати кошенят, і все це було так весело, так гарно… А 5 років тому нам подарували ще й собаку породи Кане-корсо – Арчибальда. Він неймовірний добряк, його неможливо не любити.

6. Як звати вашу домашню тварину? – Проня Прокопівна та Арчі.

7. Ваш улюблений вид спорту? – Дуже люблю кататися на лижах і займатися фітнесом, зокрема пілатесом.

8. Ким ви хотіли стати в дитинстві? – Тут така історія: до школи хотіла бути вчителькою, як тільки пішла до школи, то це бажання розвіялося (сміється – авт.). Десь на завершення школи з’явилося бажання стати юристкою. Читала кодекси, екстерном опановувала ці дисципліни, але звичайна дитина з Луцька та й на юридичний факультет в університет Шевченка без відповідних направлень не могла вступити. Тоді було вирішено обирати те, що до душі, так я успішно склала іспити і пішла на філологічний. А через рік з’явилася можливість перевестися на юридичний, але мені вже так сподобалося на філологічному, що залишилася там. Як бачите, я обидві дитячі мрії втілила в життя: працювала викладачкою, а це вища школа, і зараз багато працюю із законодавством, із юридичними документами на депутатській роботі.

9. Улюблений предмет у школі? – Література, математика і хімія. От хімія мені взагалі ніде в житті не згодилася, але я дуже її любила. Наша вчителька з хімії не дуже добре вміла пояснювати, і десь на 3-4 уроці я зрозуміла, що вже безнадійно відстала, тому пішла до репетиторки. Вона мені так показала цю хімію, просто бомбезна наука! В результаті я стала кращою з хімії, що дратувало мою вчительку. Тому питання особистого булінгу з боку вчителя я відчула на собі.

– То булінг не сучасне явище?

– Та ну. Я пам’ятаю, як у першому класі забула зошит з малювання. Мене поставили в кінці класу під стіною на загальне обговорення…

– А Ви вірите у стереотип про «фізиків і ліриків»?

– Ні. Я знаю багатьох людей, в яких гармонійно це поєднується. Засновник Києво-Могилянської академії В’ячеслав Брюховецький розповідав наскільки важливо для гармонійного розвитку особистості поєднувати вивчення мови, музики і математики.

10. Улюблений анекдот? – З анекдотами складно. Можливо, це навіть така гендерна специфіка: я не так багато знаю жінок, які вправні у розповіданні анекдотів. Тут одразу згадую Раневську, яка була майстринею у цьому. А можна, ми замінимо анекдот якимись сентенціями? Наприклад, «Omnia mea mecum porto», тобто все своє ношу з собою.

–А що це для вас значить?

– Усе, що ти в житті набуваєш, те й носиш собою. У значенні досвіду, людей, стосунків, емоцій, почуттів, знань.

11. Улюблена книга? – Вибрати одну улюблену книгу нереально, я ж закохана в літературу. З останнього – читаю зараз Гаррісона про євреїв, протестантів, конфуціантів і творення культурної економіки. Дуже цікава науково-публіцистична книга філософа, який пропонує ідеї про культурний капітал, про те, що майбутнє за тими, хто може творчо трансформувати знання. Ще сьогодні відкрила книгу філософа Сергія Кримського, який у свій час опублікував низку дуже цікавих праць про духовність, про культуру, про мудрість. Це для мене такі настільні книги для всіх, хто претендує на генерування нових знань. Якщо про поезію, то я безмежно люблю Ліну Костенко, Миколу Вінграновського, Василя Стуса, Костя Москальця… З прозаїків можна теж називати до безкінечності, і українських, і світових. У свій час мене вразив до глибини душі, перевернув мій світ роман Ромена Роллана «Кола Брюньон». І Мопассана я дуже рано прочитала, десь у 8-му класі, і Драйзера теж… Повне 12-томне видання творів Лесі Українки мені подарували ще у шкільні роки, можна сказати, що зріднилися ще відтоді. Я, мабуть, просто напишу, що безмежно люблю літературу! І поганих книжок немає!

12. Улюблений фільм? – Гарних фільмів багато, але той, який я могла б незалежно від часу дивитися, це «Тіні забутих предків» Параджанова.

13. Улюблений актор? – Можна називати американських, можна французьких, але я патріотично все-таки назву Івана Миколайчука, бо я його дуже люблю.

– Якщо ми вже трішки зачепили таку тему, то запитаю, як Ви ставитеся до сучасного українського кіно?

– Я дуже рада, що українське кіно отримало можливість розвиватися, бо якби не така державна підтримка, цього старту не було б. У нас були дві спроби створити українське кіно. Спочатку у 20-ті роки, коли зайшли Довженко, Йогансен, Слісаренко, Семенко і створили кіностудію з осередками у Ялті, Києві та Одесі. Якби не тоталітарна машина, то українське кіно розвивалося б уже тоді. Другою потужною спробою стало поетичне кіно у 60-70-ті роки, яке презентували Драч, Іллєнко, Параджанов. Сподіваюся, що зараз нова хвиля піднесення. Я була на кількох українських стрічках, на оцій останній з Ірмою Вітовською, хочу ще на «Черкаси» піти. Мені подобається усе, що в нас знімають. Не повинно бути абсолютно усе високого художнього рівня: щось для загалу, щось елітарне. Як і з літературою. Як і з їжею, до речі: є дещо для гурманів, а є «аби наїстися». І те, і те цілком має право на життя. Головне, щоб був розвиток.

14. Хто ваш ліпший друг? – У мене одна найкраща подруга, ми дружимо із першого класу, уже близько 50 років. Ходили в одну школу, жили в сусідніх будинках, сім’ї товаришували. Зараз ми в різних містах, але вдається дружити і далі.

– Як Ви думаєте, чому виникають ці стереотипи, що жіночої дружби не існує?

– Це залежить від людей, а не від гендерів. Вміння дружити – це мистецтво, ти або вмієш це творити і віддавати себе, свій час, десь поступатися, або ні. Я інколи носила її портфель у школу (сміється –авт.), але потім вона мені це компенсувала ще більшою любов’ю.

15. Ваше хобі? – Читати, купувати книги. А ще ми колекціонуємо клоунів з різних країн, їх в нас уже більше 300.

16. Я люблю... спілкуватися з цікавими людьми, читати книги.

17. Я терпіти не можу... брехні.

18. Я мрію... досконало вивчити англійську мову, щоб відкрити ще інший бік світу.

19. Ваша улюблена страва? – Сирна запіканка.

20. Ваш улюблений колір? – Усі красиві, усі милують зір.

21. Гори чи море? – Взимку гори, влітку море.

– Є улюблені місця відпочинку чи щоразу по-різному?

– Мені дуже подобаються наші Карпати, це насолода. Хоча ми були в Альпах, там теж дуже красиво. Якщо про лижі говорити, то в нас такий сніг і така висота, а там – зовсім по-іншому. Але я схильна всюди бачити красу і позитив. Якщо про море, то я дуже люблю Чорне. Це такий дитячий спогад, як малими їздили у Феодосію, в Очаків, у Севастополь. Кілька разів були на Червоному морі, там дуже красиві корали, прекрасні краєвиди, але Чорне зафіксувалося в дитячій пам’яті.

22. Кава чи чай? – Напевно, більше кава, але чай теж люблю.

23. Що б ви взяли із собою на безлюдний острів? – А можна кого? Свого чоловіка! Якщо він буде поруч, то все там складеться.

24. Що мрієте отримати на День народження? – Це в дитинстві були гострі мрії про те, що мені подарують. А зараз мрію, щоб усі, кого хочеш побачити, були на твоєму дні народження. Тобто, щоб світ не зменшувався у тих людях, яких ти любиш і цінуєш.

– А якщо про подарунки, то Ви більше за практичні речі чи враження?

– Мабуть, ті, котрі лишають враження та емоції і прив’язують до якогось певного часу. Не так важливо, що це буде, але головне, щоб пов’язане з конкретними людьми і подіями. От, наприклад, колега приніс макарунси, і це так зворушливо! А от квіти у вазі, яку мені теж подарували, і вже це гріє душу.

25. Дата заповнення: 13.03.2020 (п’ятниця)

26. Намалюйте малюночок.

27. Кому передати анкету? – Багатьом людям можна було передати, але я вирішила, що актуально буде Цьосю Анатолію Васильовичу. Хай розкаже, які книжки він любить, які фільми, і ми трішки більше про нього довідаємося.

28. Напишіть побажання: Бажаю усім здоров’я, бо це зараз актуально (коронавірус змусив згадати шаблонні побажання) і радості від життя!

***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].