20х3: 60 цікавинок фінансового консультанта Андрія Тимощука

14 Вересня 2020

Як добре ви знаєте своїх друзів, близьких та рідних? Чи орієнтуєтесь ви у їхніх смаках та вподобаннях? Чого вони бояться і чим захоплюються, де п’ють ранішню каву і про що мріють?..

А людські цікавинки такі захоплюючі! Ну як же ж їх не вивідати? Саме тому у нас з’явилася новенька рубрика «20х3»! Це 20 питань, на кожне з яких є по три відповіді. Коротко, лаконічно і несподівано! Сьогодні ми розповімо вам про цікавинки фінансового консультанта Андрія Тимощука.

1. Улюблені місця в Луцьку: Центральний парк імені Лесі Українки. Та будь-де, якщо відчуваю чудові емоції від спілкування з приємними людьми чи друзями або від перебування саме там. Наприклад, у День вишиванки, їдучи містом, кайфую від споглядання на різноманітність вишиванок. Це може бути кінотеатр, під час перегляду чудового фільму.

2. Найсмачніший обід: кафе «Фарт», піцерія «Фелічіта», кафе «Козача левада».

3. Найароматніша кава: найсмачніша – вдома, у недільний ранок, приготована дружиною або для дружини, під чудову розмову, нікуди не поспішаючи! Ще у кафе «Франсуа» і кав’ярні «Капучіно».

4. Мамині страви: червоний борщ з часничком; голубці, тушковані у сметані з одним фаршированим болгарським перцем, який додає аромату усім голубцям; вареники з картоплею, але підсмажені до «золотистого хрусту», з домашньою сметанкою.

5. Зухвалі вчинки в школі: Моя найулюбленіша гра була «квач». Ми гонилися на кожній перерві так, що нам писали зауваження. І одного разу додумалися поганяти біля учительської. І я, утікаючи, захлопнув подвійні двері перед однокласником, якого доганяв «квач». А він не зорієнтувався і на швидкості стрибнув через скло, не зрозумівши, що воно там є (тоді часто не встигали вставляти скло, яке було по всій висоті дверного полотна, і ми часто, щоб не затримуватись, скакали прямо через зачинені двері в це «вікно»). Йому не пощастило – біля учительської скло вставляли завжди вчасно... «Відхопили» ми тоді усі, і класний керівник також.

Клас у нас був найменшим у корпусі (є менший корпус, до 5-го класу, і старший). Так от, нас у старшому корпусі було 19 учнів у класі. А я завжди любив в дитинстві (ні, лукавлю, я таким і залишився) робити якісь дрібні пакості, щоб просто приколотись, розсмішити усіх. І, напевне, в усіх у школі була звичка гризти ковпачок ручки під час писання чи імітації глибоких роздумів. А я за партою 2 чи то 3 роки сидів з «новенькою». Нас, на відміну від інших, чомусь не розсаджували. Співіснували ми мирно, як «кіт і пес», і, звичайно, виникали конфлікти. І одного разу ми за щось посварилися. Я, як людина необразлива, наступного дня приніс гірку червону перчину і на перерві натер нею усі ковпачки своєї «сусідки». А вона була творчою натурою, відмінниця, тож хвилювалась або мріяла часто, і цей процес завжди супроводжувався «кусанням ковпачка». І на уроці, після відповіді на якесь питання вчительки, вона з таким задоволенням і азартом спокійнісінько кусає свою ручку. І її посмішку змінює спершу нерозуміння... потім злість, відчай і вогонь. А як за пару секунд змінюються декілька емоцій на обличчі – це потрібно було бачити... Вона ледь вимовила, що їй терміново треба вийти. На перерві я отримав «на горіхи» по-повній...

Звичайно, що цей «бумеранг» згодом прилетів і мені, і неодноразово... А взагалі, я добрий і чемний.

6. Моменти щастя: Коли усією сім'єю вдається просто десь «релакснути», відключитися від усіх клопотів і просто поговорити, помріяти, проаналізувати спільні успіхи чи досягнення, спостерігаючи хвилі моря чи захід сонця, чи просто смакуючи кавою – насолода саме цим моментом, тут і тепер – це щастя!

У важкі моменти, коли все валиться з рук, нервуєш, приходить усвідомлення: у мене все норм! Мене чекають! Кохають! Цінують! Усі здорові! «Ще стільки всього я можу зробити – цінуй це!», – кажу собі. Це щось більше, ніж моменти щастя – усвідомлення якихось значущих речей.

Коли твій звичайний людський вчинок, порада, підтримка, допомога у чомусь приносять іншим користь або рятують життя – це неймовірні відчуття: розуміння, що ти опинився в потрібному місці. А, може, Бог через мене відповів на чиюсь молитву – такі моменти дорогого варті!

7. Страхи: Зіткнутися з ситуацією, коли від тебе щось залежить, а ти нічим не можеш допомогти... Втрата найрідніших і дорогих тобі людей. Не стати тягарем для когось у старості.

8. Книги, які варто прочитати: Наполеон Гілл «Думай і багатій», Ерік Бертран Ларссен «Без жалості до себе», Стівен Кові «7 звичок надзвичайно ефективних людей» та «8-ма звичка».

9. Фільми, які варто подивитись: «У пошуках щастя», «Форрест Ґамп», «З міркувань совісті».

10. Улюблені музичні композиції: Усі українські народні весільні пісні у будь-якому аранжуванні (вони мені підіймають настрій завжди, це неймовірна енергетика).

Скрябін «Люди, як кораблі».

Ріаnобой «Все, що тебе не вбиває».

11. Відомі особистості, з якими я б хотіла познайомитись: З собою 16-річним, Ворреном Баффетом, Кахою Бендукідзе.

12. Мрії, які збулися: Одружився з дівчиною, яку кохав з дитинства та мріяв, як ми будемо колись подружжям. Придбав автомобіль, тому що в сім’ї водіїв не було, а хлопчача мрія – сісти за кермо власного авто – була. Тому, поки його не було, їздив або уві сні, або в парку на атракціонах.

13. Мрії, які збудуться: У нас буде власний будинок з басейном та великим квітником. Скуштую з сім’єю вперше в житті справжнє суші в Японії. Круїз Середземним морем.

14. Останні набрані номери: син Рома, Ксюша (дружина), Ігор Гаврилюк.

15. Курйозні випадки з життя: Три роки тому погодився бути дружбою на весіллі двоюрідного брата дружини. Але у мене є така риса – я не люблю банальщини. Весілля повинно бути веселим. Застілля чи ювілей має бути цікавим і запам’ятатись. Так от, я переглянув безліч сценаріїв весіль, конкурсів, придумав щось своє (це я вмію) під кожен конкурс, тост або побажання, купив якісь прикольні сувеніри й подарунки. І от в розпал весілля я придумав для молодят класнючу сценку на кмітливість і фантазію, в якій були залучені «кайданки з махровим покриттям» із секс-шопу. Хвилювання у мене було неймовірне, і посеред сценки я забув, що має бути далі... Почав щось на ходу згадувати... Коротше кажучи, почалось класно, а закінчилось так собі... Конфуз для мене ще той. Мені було дуже ніяково тоді, почувався дуже розчаровано, та ведуча зрозуміла і підхопила хвилю, щоб ту ганьбу завершити...

Звичайно, далі все було за планом. І тамада сказала, що з таким дружбою ще весілля не вела.

Хоча, звісно, веселих історій є набагато більше.

16. Риси, якими пишаюсь: Я не вмію ображатись. Незгода з установленими кимось нормами чи правилами, яких не можу прийняти (бунтарство). Почуття гумору.

17. Риси, яких би позбулась: невпевненість у собі, саркастичність, довірливість.

18. Життєві принципи, яких дотримуюсь: Не сміти – мене бісить, коли з авто викидають сміття; загиджують пляжі, ліси, у себе під будинком. Не згоден – скажи чи доведи протилежне. Не влаштовує щось – або спробуй це змінити, або не заважай іншим. Не давати хабарів, тим більше за роботу, яку людина повинна виконувати, якщо знаходиться на тій чи іншій посаді. Мало платять – знайди іншу.

19. Професії, які спробував би: Пілот реактивного літака, археолог, помічник Уорена Бафета.

20. Побажання собі: Не парся без причини – все відбувається так, як повинно. Будь собою за будь-яких обставинах. Не старайся подобатись усім!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 20Х3: 60 ЦІКАВИНОК ЛУЦЬКОГО ПІДПРИЄМЦЯ ВОЛОДИМИРА ОКЛАДНОГО


2

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter