Танцівниця Анна Рекретюк розповіла, чому виступає в нічних клубах

11 Березня 2016
Текст: Ірина САСОВСЬКА
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ


Аню Рекретюк знають у Луцьку як керівника комплексу «Diamond» та лідерку шоу-проекту «Diamond Stars». Часто дівчину можна побачити у нічних клубах, її колектив виступає на багатьох корпоративних заходах.

Більше про своє життя, роботу та захоплення Анна розповіла «Таблоїду Волині» за смачною кавою у затишній кав’ярні «Coffeemaniya», що у ТЦ «Буратіно».



– Що частіше п’єш: каву чи чай?

– Взагалі, більше люблю каву, але частіше п’ю чай. Він корисніший для здоров’я. Зазвичай, це трав’яні чаї: ромашка, м’ята, меліса. Я однозначно не належу до тих людей, що вранці не можуть прокинутись без кави. Вранці я п’ю воду. Каву можу випити вже ближче до обіду, коли потрібна додаткова стимуляція організму.

– Розкажи про свій день. З чого він типово складається?

– Зазвичай, кожного дня я сплю майже до обідньої пори, адже графік у мене такий, що я практично завжди працюю вночі. І навіть коли вночі не працюю, просто так заснути не можу: це може бути друга чи четверта ночі. Ідеально, коли ти прокидаєшся і не треба швидко-швидко збиратися, а є можливість ще трохи повалятися і все робити спокійно й без поспіху.

Далі я їду на студію у комплекс «Diamond». Там або починаються заняття, або приходять клієнти на послуги. Зазвичай, у комплекс приходить й багато друзів. Тобто, це не тільки робота, але й таке собі місце збору. Найчастіше увесь мій день й проходить у комплексі «Diamond». Якщо це вихідний день, то він закінчується виступами у якихось закладах.



– Розкажи про шоу-проект «Diamond Stars». З чого все починалось? Чим ви займаєтесь зараз?

– Спочатку він створився з команди танцюристів, які разом займалися тоді ще на студії «Озон». Тоді це була просто банда людей, які хотіли й любили танцювати. А згодом з’явилась можливість тим ще й гроші заробляти, це ж взагалі класно.

Спочатку ми виступали взагалі безкоштовно на сценах університетів, на різних міських заходах. Так, у 2013 році це було просто хобі. Потім почали придумувати шоу-номери більш корпоративного плану, які могли б зацікавити людей на ювілеях, весіллях й інших святкуваннях. Тоді хореографом у нас був дуже цікавий і веселий Сергій Бичок, тож номери зазвичай мали такий дещо жартівливий відтінок.



Мене ж завжди більше тягнуло в клубну сферу, це було більш моїм. Я взагалі майже з дитинства дуже любила дискотеки, завжди почувала себе там, як риба у воді. Тож коли до постановки номерів взялась я, вони почали мати більш клубний характер. Саме цей напрямок «Diamond Stars» зараз й розвиває.

Склад колективу іноді змінюється, однак є основа, такий собі кістяк «Diamond Stars». Це – ті люди, що були від самого початку, і у яких я абсолютно впевнена. Вже є багато дівчат, які з нами більше не виступають в силу різних обставин – навчання, сімейне життя й таке інше. Однак, дуже приємно, що ми продовжуємо спілкуватись, часто списуємось, вони приходять в гості.

Всі члени команди «Diamond Stars» – це вже велика і дружня сім’я. Я вже просто не уявляю свого життя без них. І навіть коли в колектив приходить хтось новий, ми швидко знаходимо спільну мову й спрацьовуємося. Дуже важко, коли хтось йде. Я така людина, що швидко прив’язуюсь до людей і мені важко просто так відпускати когось.



– Твоя викладацька діяльність. Що сама викладаєш у комплексі «Diamond»? Що любиш найбільше?

– Зараз я звела всі свої тренування у три дні на тиждень, працюю з четвертої до десятої. Так вдалось організувати собі якісь вихідні, бо раніше тренування були фактично кожного дня. Однак, коли йде підготовка до якихось шоу чи виступів, нам не вистачає часу в групах, тож часто доводиться приділяти колективам індивідуальний час.

Викладаю зараз танцювальні напрямки go-go, стриппластику та high heels. З фітнес-напрямків – аеробіка та стретчинг. Окремим напрямком є черлідінг, який вимагає серйозної роботи. Це – і фізична підготовка, і стретчинг, і хореографічна частина. Зараз наші черлідери підтримують луцьку команду з американського футболу «Lutsk Bisons», також ми є офіційною групою підтримки нашої баскетбольної команди «Волиньбаскет».

А починала свою викладацьку кар’єру із занять з бодіфлексу. Досі люблю цей напрямок, сама часто займаюсь. Зараз багато просять, щоб вела таку групу, але не можу, бо бодіфлекс треба проводити вранці, а я вранці сплю.



– Через творчу діяльність колектив та й ти сама часто наражаєтеся на критику. Як ставишся до цього?

– Були такі періоди, що я справді думала, що можливо варто змінити сферу діяльності. Залишитись більше керівником і мамою, менше займатись танцями. Часто, коли я танцюю, бачу наших клієнтів, своїх знайомих чи однокласників. В такі моменти я розумію, що ніхто з них цього дозволити собі не може. Так, зрештою, я зрозуміла, що я це люблю, мені подобається те, що я роблю. Я задумалась і однозначно вирішила для себе, що зовсім не мушу відмовлятись від того, що люблю, тільки тому, що для когось це неприйнятно.



– Як взагалі так сталось, що ти почала танцювати? Де вчилась?

– Часто люди дивуються, коли я кажу, що не займаюсь танцями з дитинства. Особливо мені весело стає, коли приходять дівчата і запитують, чи не пізно їм починати танцювати у 18. Я ж почала займатися танцями тільки після закінчення університету. І думаю, що мій приклад – стимул для багатьох.

Почалось все з банальних дискотек. Потім я пройшла навчання з бодіфлексу й сама почала викладати. Так склалось, що я була керівником однієї танцювальної студії й багато часу проводила разом з дівчатами на тренуваннях. Щоб не сидіти, сама теж почала відвідувати деякі групи.



Першим моїм вчителем у танцях була Анжелика Арутюнян, це були східні танці. Великий респект їй і вдячність, бо вона дуже багато чого мене навчила. Так, зараз я розумію, що треба великої уваги надавати техніці й багато може залежати від деталей танцю, рухів. Згодом я займалась контемпом у хореогрфки Тасі Теслюк. Потім вивчала аеробіку й стретчинг та стриппластику. Пройшла багато майстер-класів у різних містах України. Згодом здобула другу вищу освіту з кваліфікацією фітнес-тренера. До речі, друга освіта мені знадобилась більше, ніж перша. За першою освітою я – лікар ветеринарної медицини.



– Чи користуєшся послугами, які надаються у власному комплексі? Що це найчастіше?

– Регулярно користуюсь послугами нашого масажиста, і я для нього один з найскладніших клієнтів, бо постійно приходжу із зажатими м’язами і кріпатурами. Також роблю у нас манікюр. Багато послуг у комплексі надаю саме я. Це і нарощення вій, і корекція брів, і шугарінг. Звичайно й собі сама теж все це роблю.

Маю тільки одну проблему з пірсингом, який роблю також я. Вже давно хочу собі щось проколоти, але ж пірсинг має зажити, але з моїм темпом роботи це дуже складно. Мрію про мікродермал, але поки не придумала, де його зробити, щоб під час тренувань не вирвати собі шматок шкіри.

Окрема тема – це тату-послуги. Їх у салоні робить мій чоловік Вова Данилюк. Відповідно, всі малюнки на моєму тілі – його робота. Мої татуювання – це: троянда на нозі, надпис на плечі, символ на руці та леопард на животі. В мене немає татуювань, які б я зробила тільки через те, що мені сподобався ескіз.



Кожен малюнок для мене щось означає, але це значення іноді буває важко пояснити комусь і, мабуть, нема особливого сенсу це робити. Про що можу розказати, то це про знак на руці. Це старослов’янський символ Дажбога. Я довго шукала підходящий символ з глибоким значенням. Хотілося, щоб це було щось на противагу китайським ієрогліфам, що нині дуже популярні. Бо насправді нас же нічого не поєднує з Китаєм, натомість часто ігноруємо власну древню й багату культуру.



– Як ти з таким напруженим графіком відпочиваєш?

– Якщо у мене з’являється час на відпочинок, то я його планую так, аби максимально часу провести з сином. Часто навіть коли трапляються якісь поїздки у інші міста по роботі, стараюсь брати сина з собою. Аби він розумів важливість подорожей і відчував різницю між таким відпочинком і відпочинком у торгових центрах. Іноді подорожувати важко фізично, але це найкращий спосіб відволіктись від повсякдення.

Часто відпочинком для мене є, коли ми з командою знімаємо якесь відео. Насправді більший кайф саме від процесу зйомки відео, аніж від того, коли відео публікують і його починають обговорювати. Відпочинком для мене також є якісь спільні фотосесії з командою, чи й просте спілкування. Це навіть, певною мірою, такий собі тімбілдінг.

Іноді буває таке, що мені набридає абсолютно все і я без будь-якої мети йду гуляти по місту, в місця, де давно не була. Просто хочеться оновити картинку перед очима, бо коли постійно заклади-заклади-заклади, це дуже втомлює. В Луцьку люблю гуляти в парку, старому місті. Дуже люблю нічний центр Луцька, коли там нема натовпу людей, які постійно кудись поспішають, копошаться, чимось загружені. Вночі ж таке враження, що місто від цього всього звільняється.



– Як звуть твого сина, і чи він уже вирішив, ким хоче бути, коли виросте?

– Сина звуть Роман, йому зараз дев’ять років і він хоче бути військовим. Зараз навчається у військовому ліцеї. Раніше, пам’ятаю, у нього була мрія стати кухарем. По-моєму, він точно не буде танцюристом. З цим не складається ніяк. Хоч ходив і на хіп-хоп, і на брейкданс. Він у мене дуже старанний, і коли йому кажеш «треба», він розуміє все і виконує без зайвих заперечень. З танцями так і вийшло, що він на них ходив, але без особливого ентузіазму.

Син у мене дуже чемний хлопчина і я ним пишаюся. З малку багато спілкуюся й стараюсь пояснювати все, враховувати його думку.

– Сфера твоєї діяльності дуже широка. Чи можеш виділити щось улюблене?

– Зараз я розриваюсь між сферами індустрії краси й танцями. Я вважаю, що і там, і там за досить короткий час багато досягла. Одне і друге я дуже люблю й відчуваю у тому відраду. Однак зараз все ж таки стараюсь більше часу приділяти танцям, бо я розумію, що не завжди зможу танцювати.

Працювати у сфері індустрії краси я зможу завжди, а от у 40 років у клубах я вже, мабуть, не зможу виступати.



– Якби можна було повертати час назад, чи змінила б ти якось своє життя?

– Якщо чесно, то задумувалась про це раніше. Мабуть, багато людей про таке думають. Однак, я дійшла висновку, що я не змінювала б нічого. Мені подобається моє життя і те, куди воно мене привело. Тим більше, є такі ланцюжки подій, з яких виключиш одну подію і наступна вже не станеться. Так, якби не якийсь маленький випадок, не було б чогось глобального у житті.

***

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа).
0

Читати ще

Коментарі

наталія

А в нас є креативні люди ?

Таня

Знаю Аню особисто, і дуже

Євгенія

Цікавий матеріал, гарні фото

Іванка)

стаття ну така собі.....але

Погляд зі сторони.

Як може людина, що позиціонує

Права сторона

Як на мою думку стаття цікава

Вікторія Рівне

Я рада, що мені пощастило

Таня

Від коли "лунний" манікюр

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter