• банер чікос

Наталія Бартошук: «Я приїжджаю не лише в цілях провести перевірки, чи вказати на певні недоліки»

31 Грудня 2020

Текст: Ольга МАГАС

Фото: Ірина КАБАНОВА

Настрій: Львівська майстерня шоколаду

Останнім часом тема дотримання прав людини звучить все частіше. При чому стосується це не лише сімейного чи психологічного насильства або ж різного роду дискримінації, а й прав затриманих, ув’язнених і, власне, представників поліції. Цю тему ми вирішили обговорити зі Старшою інспекторкою з особливих доручень відділу уповноважених з контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності з дислокацією у Волинській області Управління дотримання прав людини Національної поліції України Наталією Бартошук.

З Наталією ми познайомилися випадково, хоча, як відомо, випадковостей не буває. Вона була однією з організаторок багатьох акцій та виставок, присвячених попередженню та запобіганню сімейному насильству, проте, як виявилось, цей напрям – лише частинка її роботи. Насправді на плечах Наталії є ще й забезпечення реалізації принципу дотримання прав людини під час застосування поліцейських заходів, забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок в діяльності поліції та контролю за роботою ізоляторів тимчасового тримання.

Читай також: «СХОПИВ ЗА ВОЛОССЯ, ПОТЯГНУВ НА КУХНЮ…»: У ЛУЦЬКУ ПОКАЗАЛИ РЕАЛЬНІ ІСТОРІЇ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА. ФОТО

На кавову розмову ми приїхали в один із наших люблених закладів – Львівську майстерню шоколаду. Ароматне американо – найкращий спосіб зняти напругу після важкого робочого дня, тим паче, що тільки напередодні наша героїня приїхала з відрядження, які у неї дуже часті та виснажливі.

Про шлях від дільничої до старшої інспекторки, виклики, які закарбувалися у пам’яті, ситуацію з сімейним насильством на Волині та професійні труднощі й позитиви – у кавовій розмові з Наталією Бартошук:

– Традиційно, перше питання: кава чи чай?

– Кава, американо з молоком. Дуже люблю також чай, тільки все без цукру.

– З чого починається ваш ранок?

– Ой.. Як показує практика ранок починається з приготування сніданку для своїх дітей. Вони дуже люблять смачненькі сніданки, тому ранок починається о 5:30, щодня.

– Як Вам вдається прокинутись о 5:30?

– Часом це важче, часом – легше, але вже спрацьовує звичка, напрацьований біологічний годинник.

– О котрій лягаєте?

– В одинадцятій. Мусово лягати раніше, тому що доки я ходжу по квартирі, доти не сплять мої діти. Тож я починаю вже їх заспокоювати, вкладаю спати і сама намагаюсь лягти в ліжко принаймні в одинадцятій, а там як виходить (сміється, – авт.).

– Скільки у вас діток?

– Двоє. Максим в мене старший, йому одинадцять і він ходить у шостий клас. Донечці Ангелінці п'ять років.

– Ви – сувора мама, чи поблажлива?

– Напевно, все-таки сурова мама. Завжди хочеться, щоб було все правильно, все чітко, все... ну от як книжка пише, так воно і повинно бути. Звісно, діти вносять свої корективи в мамині старання, але я стараюся знаходити підхід до цього всього. Якось так.

– Діти знають, де мама працює?

– Так, знають. Певний період часу особливо моя донечка дуже якось насторожено до цього ставилась. Я раніше рідко приходила в формі додому, бо на попередній роботі ходила переважно в цивільному одязі. Зараз дуже часто одягаю форму.

– А якою була найперша Ваша робота?

– Починала я з дільничного інспектора міліції. Спочатку це було щось таке цікаве, а потім я більше стала розуміти проблематику людей. Особливо в сім'ях. І з цих проблем вийти дуже важко саме тим, хто не хоче змін в цьому житті.

– Були випадки, які найбільш запам'яталися? Які емоційно дуже зачепили і ще досі не відпускають?

– Так. Колись при міліції я обслуговувала територію 33-го кварталу. Моя дільниця охоплювала вулиці Відродження, Молоді… Коли були виклики, що потребували підмоги, мені завжди надсилали спецпризначення на допомогу. Хлопці молодці, справлялися, допомагали. Але був один випадок, коли я прийшла, а двері відчинив чоловік, який постійно вдома вчиняв насильство. Він настільки ту свою жінку загнав у кут, що вона вже просто благала про допомогу. А поряд ще й бігали діти. Я зрозуміла, що навіть будучи зі зброєю та спецзасобами не зможу дати йому ради. І от під час мого перебування в квартирі помітила, що він дістав якийсь предмет, вже не пригадаю точно, але якусь дерев’яну палицю… І от в цей момент влітають спецпризначенці… Я ніби й видихнула з полегшенням, але було геть не по собі.

Часто було, що зі зброєю ходила, як заступала на чергування. Така ділянка, як друга лікарня,наприклад, досить непроста.

Часи змінилися і зараз, напевно, моє таке бажання до справедливості стало поштовхом до зміни професії, вірніше, напрямку роботи. Зараз це – дотримання прав людини. Мені це подобається, адже справедливість повинна бути у всьому, і в роботі поліцейських та й взагалі правоохоронної системи. Права людини – понад усе!

– Виходить, що зараз ви перейшли на сторону, протилежну колегам. Адже, одна справа – грати на одному боці, а інша – контролювати роботу. Не було якогось осудження з боку колег, чи певних непорозумінь?

– Справа в тому, що конкурс на мою посаду відбувався у Києві. З головного управління нацполіції Волинської області нас було троє людей. Конкурс був потужний: ми проходили тестування, співбесіди з керівництвом нацполіції. За результатами я його виграла. Керівництво мене представило на нараді, пояснили специфіку моєї роботи. Мій попередник, напевно, трошки не в тому напрямку працював. Були дещо інші вимоги, а зараз управління переформатувалось.

Головний принцип моєї роботи – це завжди дотримуватись правил. Я приїжджаю не лише в цілях провести перевірки, чи вказати на певні недоліки. Я влаштовую працівникам поліції заняття, запрошую громадські організації… Мій маленький плюсик в тому, що мені телефонують і просять поради.

– Один із напрямів вашої роботи є контроль над дотриманням прав затриманих. З якого моменту починається право захист підозрюваних у скоєнні того чи іншого злочину? Наприклад, у фільмах ми часто бачимо, як при затриманні поліцейські повідомляють «Ви маєте право...»…

– Для того, щоб розкрити злочин, потрібно максимум зусиль. Всі працюють у комплексі: адвокат, криміналіст, оперативники, група швидкого реагування, яка прибуває першою на виклики, особливо в сільських місцевостях, а в місті – патрульна поліція… Є стандартні фрази, які у нас заучені: «Ви маєте право на адвоката»,тощо. Враховуючи те, що в лавах нацполіції впроваджуються ефективні зміни, зараз розпочинається пілотний проект "Сustody Records", коли приїзд поліції буде фіксуватися не тільки на боді-камеру. На спеціальних планшетах буде встановлена програма, де вказується абсолютно все: чи потребує людина допомоги, чи є у людини неповнолітні діти, за якими під час затримання потрібен нагляд,тощо. Це все продумано настільки детально, що, коли підозрюваного чи підозрювану затримують, то надається повна інформація.

Ця програма надає змогу не писати на папері, а все вносити в електронному вигляді. Якщо вона запрацює у нас у відділках, то це буде дуже великий прорив у системі. Зараз вона працює в ізоляторах тимчасового затримання, де можна передивитися детально, чи затримані користувались своїми правами, чи мали адвоката, чи їли або були на прогулянці. Наприклад, я, будучи на своєму робочому місці, маю змогу здійснювати зовнішній дистанційний контроль.

– Зміни – це, звісно, добре, але чи наша поліція готова до них?

– Я думаю, що приходить молодь, які потребують і хочуть змін. Впевнена, що викорінити систему, яка вже роками напрацьована, можна буде поступово.

– У яких напрямках ви ще працюєте?

– Координуємо роботу та організаційно методичне забезпечення в підрозділах поліції для запобігання домашнього насильства. Здіснюємо прийом громадян, що немаловажливо для того, аби зрозуміти,чому люди скаржаться на поліцейських. Двічі на тиждень приймаємо громадян в головному правлінні нацполіції Волинської області. Часто є прості дзвінки до мене стосовно домашнього насильства. Я якнайшвидше зводжу людей з працівниками, які можуть допомогти. Обов'язково всі заяви, які надходять до мене, контролюю: що зробили працівники для того, щоб наступного разу людина знову не пришла, і знову ми про те ж саме не говорили.

– В поліції є таке явище як гендерна дискримінація?

– Я з ним не зіштовхувалася. У Волинській області проблем не було. У нас є відділ внутрішньої безпеки, який займається правами поліцейських. В поліції в кожному підрозділі є жінки, які сміливо одягають бронежилети і йдуть виконувати свою роботу нічим не гірше, ніж чоловіки.

– Якщо говорити про домашнє насильство, то яка статистика по гендеру в нашій області? Хто частіше звертається за допомогою?

– По Волині 20% постраждалих від сімейного насильства є чоловіки. Статистика за останній рік зовсім не втішна, але є плюс, що люди не мовчать, а почали відкрито говорити, тож збільшилась кількість звернень від потерпілих. Найгірша ситуація у сільській місцевості, яка потерпає від безробіття. Трішки в державі не врегульоване питання про термін затримання, адже на це дається тільки 3 години.

– Якщо, до прикладу, чоловік вчинив насильство і дружина викликала поліцію вже більше ніж три рази, чи може вона нарешті подати у суд?

– Усю оцінку ризику складають працівники поліції. Є у нас мобільна група «Поліна», яка прибуває тільки на виклики домашнього насильства. У них є обов'язковий алгоритм дій, яких вони дотримуються. Є програма для кривдників, з якими працюють психологи, якщо є рішення суду поставити його на цю програму. На Волині вже є певні зміни, але ще не в повну силу запрацювали. Не реалізувалися на практиці.

Читай також: Б'Є – ЗНАЧИТЬ (НЕ)ЛЮБИТЬ: ІНТЕРВ'Ю З МОБІЛЬНОЮ ГРУПОЮ З ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ. ФОТО

– Були моторошні випадки у вашій роботи, якщо говорити саме про насильство в сім'ї?

– Та всі останні випадки такі. В Рожищенському, Шацькому районах. Є випадки, від яких,якщо чесно, просто мурашки по шкірі. Останні – летальні, де чоловіки наносили удари, які призвели до смерті. Був випадок, що померла дитина... Коли законодавець чітко пропише структуру, механізм, інструмент, якими ми зможемо боротися, звичайно, це буде набагато кращий результат роботи поліції. Статистика показує, що найчастіше насильство здійснюється у стані алкогольного сп'яніння. Найбільш прикро, що бачать це все діти.

– Який алгоритм дій має бути у людини, яка постраждала від сімейного насильства?

-– Телефонувати 102. Приблизно 7-10 хвилин йде на прибуття групи швидкого реагування на виклик домашнього насильства. Якщо є тілесні ушкодження, вже сама група викликає 102, слідчу оперативну групу та розказують потерпілим їх права, що вони мають робити, куди звертатися. Якщо є фізичне насильство – це кримінальне провадження, стаття 126 Кримінального кодексу України. Якщо є діти,то повідомляються соціальні служби. Важливо пам’ятати, що сімейне насильство – це не є нормально, про це потрібно говорити!

– У вас ніколи не було бажання піти з правоохоронних органів та чимось іншим зайнятись?

– Один раз в мене був порив закінчити це все. Не хотілося виходити з другої декретної відпустки. Це мене домашні приємні клопоти затягнули. Близькі, рідні та чоловік підтримують мене у моїй професії. Для мене важливо, щоб пересічні громадяни могли дати об’єктивну оцінку роботі поліції, яка повинна діяти в межах закону і не може перестрибнути через це ніяк.

– Чи були звернення від волинян щодо неправомірних дій поліції і чи понесли винуватці покарання?

– На сьогодні зареєстровано 225 звернень щодо неправомірних дій працівників поліції. Наша необізнаність людей, на жаль, не дає розібратися в заявах. Моя ділянка роботи – контролювати всі звернення громадян, щоб їх виконували і дотримувались. Підтвердженням будь-яких дій є відеоспостереження. Є випадки, що працівники перевищують свої повноваження, і якщо це доведено, то працівник буде покараний.

Одним із

Детальнішу інформацію про діяльність Управління дотримання прав людини можна дізнатись на офіціійному сайті Національної поліції України та на сторінці у Фейсбук.











1

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter