Ким були нинішні начальники, юристи чи директори в юності. Яка музика звучала колись у Луцьку. Як люди знаходилися без мобільних телефонів. Хто ким став, куди виїхав, чого досягнув, яким було життя Волині ДО витка розвитку ери технологій.
Рубрика «Андеграунд Волині» продовжує знайомити читачів з андеграундним життям Луцька та Волинської області. Про неформальні тусовки, концерти та двіжухи минулого і сьогодення, про видатних музикантів нашого краю, спогади про цікаві явища та події у житті прогресивної молоді Волині.
Феномен Маневич
Сьогодні в це важко повірити, але в другій половині 90-х років минулого століття Маневичі й справді випереджали в плані розвитку молодіжної субкультури такі міста як Ковель, Володимир-Волинський та Нововолинськ. А в деяких аспектах обходили навіть Луцьк.
У маневицькому Будинку культури регулярно відбувались концерти за участю провідних музичних колективів області. В середині дев’яностих це були такі гурти як «Мухи В Чаї», «МММБ» (Музыка Молодости Моей Бабушки), «Infernal Hate», «Вспышка Обратно», пізніше – «Grinder», «Monopoly» та «Outcry».
Спільна репетиція гуртів «Grinder» та «Outcry» (1999)
Місцева сцена була представлена метал-гуртами «Historical Factor», «Black Rose», «Sarcasm» та «Pulverize», згодом – «Eternal Horror». Це було дійсно унікальне явище – в селищі міського типу з населенням 8 тисяч чоловік діяло більше «важких» команд, ніж в двухсоттисячному Луцьку. Чому акцент ставиться саме на «важких» колективах? Тому що переважну більшість прогресивної молоді наприкінці минулого століття становили любителі важкого металу.
«Винуватцем» такого бурхливого розвитку рок-музики в Маневичах став місцевий барабанщик Андрій «Яструб» Лятичевський, який, переїхавши жити до Луцька, приєднався до гурту «Infernal Hate». Саме завдяки йому відбувся перший рок-концерт в селищі. Ця подія зібрала повну залу публіки. Після цього «понеслося»…
Звук на концертах в Маневичах був доволі якісним та потужним (за мірками тих часів). Зала місцевого будинку культури завжди збирала аншлаги: з одного лише Луцька поціновувачі важкої музики замовляли цілий автобус до поліського містечка. Студенти та школярі добирались туди самотужки рейсовими автобусами. Причому, їдучи на концерт, купляли квиток лише до Ківерець (на квиток до самих Маневич не вистачало коштів), вертаючись назад, оплачували проїзд лише до Колок. Деякі «злобні» водії, бувало, висаджували «патлатих зайців» посеред дороги, але це ніколи не заважало молодим меломанам дістатись до місця призначення.
Тому не дивно, що багато починаючих луцьких музикантів тоді мріяли виступити в Маневичах – так само, як сьогоднішні молоді гурти мріють відіграти свій сет у Києві.
[caption][img data=def]29_10_2015_2068787520/manevyckyy_budynok_kultury.jpg[/img] Маневицький будинок культури[/caption]
Епідемія металізму
Вже через рік після першого концерту кількість неформалів серед маневицької молоді помітно зросла: ледь не 50% з них почали слухати метал. А в кожній хаті (навіть у дівчат-попсовичок) на почесному місці обов’язково стояла касета шведського гурту «Hypocrisy» – улюблених виконавців музикантів найпопулярнішої місцевої ватаги «Historical Factor».
На особливу увагу заслуговують дискотеки, які відбувались в ті часи в маневицькому кінотеатрі: кожною п’ятою ді-джеї ставили пісню якогось метал-гурту. Дівчата, котрі ще хвилину тому мило танцювали під попсу, ставали в кола та, обійнявшись за плечі з металістами, трусили головами разом з ними, після чого поправляли своє волосся та незворушно продовжували витанцьовувати під умовний «Ace Of Base».
Останній рок-концерт відбувся в Маневичах в 2000 році. Після цього бурхливий неформальний рух в містечку почав поступово згасати.
[caption][img data=def]29_10_2015_2068787520/infernal_hate_-_yastrub.jpg[/img] Андрій «Яструб» Лятичевський (1997)[/caption]