Б'є – значить (не)любить: інтерв'ю з мобільною групою з протидії домашньому насильству. ФОТО

^{Текст: Анна ПАНЧЕНКО}

^{Фото: Анна ПАНЧЕНКО; фото з особистого архіву Романа Богдана}

Проблема домашнього насильства є однією з найактуальніших тем цього року. Не так давно відома ведуча, блогерка, ютуберка Регіна Тодоренко звинуватила жертву домашнього насильства в тому, що чоловік її б'є. Зокрема, її крилата фраза «а що ти зробила, щоб він не бив?» ілюструє думку, що постраждалі можуть бути винні в тому, що їх кривдять.

Згідно зі статистичними даними УІАП ГУНП у Волинській області станом на перше травня цього року на превентивних обліках перебувало 2025 осіб, які вчинили домашнє насильство (кривдників), з яких 1897 чоловіків, 125 жінок та 3 дітей. Також зареєстровано 1039 заяв, повідомлень про вчинені правопорушення та інші події, пов’язані з домашнім насильством.

Ми вирішили поговорити про наболіле, розповісти про те, що завжди «ховають», та підтримати тих, хто постраждав від насильства.

«Таблоїд Волині» виступає проти будь-якого насильства, оскільки жорстокість та агресія – речі неприпустимі.

Не так давно ми зустрілися з представниками мобільної групи з протидії домашньому насильству «Поліна» Романом Богданом та Ольгою Григор‘євою.

– Чи справді, що якщо б'є – значить любить?

Роман: Я не погоджуся з цим. На мою думку, б'є – то вчиняє домашнє насильство.

Ольга: Є багато інших спосіб проявити свою любов. Це трохи неадекватне сприйняття ситуації.

Роман: Та може є такі люди, яким подобається таке. Але на моїй практиці, я пояснюю, якщо людина вдарила раз, значить, це буде повторюватися далі. Буває, що поспілкуємося з кривдником, а через місяць бачу ту людину на вулиці, то вона дякує. Мені навіть в фейсбуці заявниця писала подяку за те, що ми приїхали, відреагували та допомогли.

Ольга: Та чоловік там теж був адекватний. Він відразу все зрозумів. Сказав, що йде і чіпати її не буде.

Роман: Кричав спочатку з нею, поки не приїхав один наряд патрульної поліції «Цунамі». Бачте, досвід у нас більший. Вони не могли розібратися. Попросили працівників мобільної групи протидії домашньому насильству. У нас лише одна група, я – дільничний – і моя напарниця, яка є працівницею патрульної поліції. Нас двох на все місто. Буває й вісім чи чотири повідомлень відразу. Ми фізично не можемо відреагувати на всі.

– Чи збільшилася кількість викликів під час карантину?

Роман: Ми не вигадуємо цифри з неба. Наші працівники мобільної групи, дільничні звертали увагу, що коли люди довго знаходяться вдома, тоді й збільшується кількість викликів.

Найбільша кількість викликів по домашньому насильствуна кривдників, які перебувають в стані алкогольного сп'яніння. На цьому підґрунті й відбувається конфлікт. Багато сварок відбувається й з приводу дітей, фінансів.

Я вважаю, що під час карантину кількість викликів збільшилась, але не значно.

– Хто найчастіше виступає жертвою домашнього насильства?

Роман: Це важко сказати, адже нас викликають різні категорії осіб. Буває, що батьки жаліються на дітей, які ніде не працюють, сидять вдома, беруть кредити.

У нас була така ситуація, де ми приїхали на виклик, а мати каже, що її сину 40 років, він не працює, набрав чимало кредитів. До неї дзвонили зі «Швидко Гроші» і, оскільки він зробив її поручительницею, вимагають сплатити борг. Можна сказати, що це домашнє насильство економічного характеру, адже вона змушена вкладати власні кошти.

– І що робити жертві, яка постійно потерпає від домашнього насильства?

Роман: Я можу оцінювати, що колись з боку поліції чи правоохоронних органів важко було допомогти. Скласти протокол – звичайно, поспілкуватися з кривдником – обов'язково, але ми виходили з квартири, ну й далі відбувався конфлікт.

Але не так давно прийняли Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», де ввели нові права для працівників поліції щодо винесення кривдникам терміново заборонних приписів (заборона на вхід в помешкання, навіть, якщо він є власником, заборона на вхід в кімнату, де живе жертва, та заборона на будь-який контакт). Якщо є порушення – жертва викликає поліцію, ми складаємо протокол за Статтею 173, прим. 2, а в фабулі вказуємо, що людина порушила припис.

– А чи часто у вас бувають виклики?

Роман: Важко сказати, оскільки за зміну може бути і вісім викликів, і один чи два. Це залежить від дня. Зазвичай, в будні – викликів менше. Сьогодні був один, але то щодо цивільно-правових відносин. Домашнє насильство не підтвердилося, то ми направили туди наряд «Цунамі». Приїхали, дружина каже, що колишній чоловік два тижні тому забрав речі з дачі, яку вона продала два місяці тому. Я запитав, чи вчиняють проти неї якісь протиправні дії, а вона відповіла, що ні. На такі повідомлення реагує патрульна поліція.

– Ставалися ситуації, коли вам було справді страшно?

Роман: Страшно? Та, чесно... Я й не пригадую таких випадків. Бачте, у нас така робота. Було таке, що ми «летіли» на виклик, коли чоловік з ножем погрожує своїй сестрі. Приїхало аж два наряди, а він вже спав. Мати сказала, що то він так їсти хотів приготувати, а його сестра щось придумала та подзвонила батьку, який тоді не був вдома. Він, в стані афекту, подзвонив до поліції, і нас вже тоді направили.

Може чули, в Іваничах десь тиждень тому наряд поліції приїхав на виклик. Розбиралися, а сам кривдник наніс два ножових поранення працівникам поліції: одному в шию, іншому в живіт. Ну, бачте, всі кривдники, зазвичай, п'яні чи в неадекватному стані. У нашій роботі потрібно знати психологію: як підійти до людини, поспілкуватися.

Я вже казав, що у мене таке відчуття, що я після цієї мобільної групи зможу працювати психологом. Справді! Приїжджаємо, бачимо, що чоловік з жінкою сваряться, не можуть дійти згоди, ми їх розводимо по кімнатах, спілкуємося окремо з кожним, аналізуємо, робимо висновки, підказуємо, як то краще зробити.

Кожному треба сказати те, що він хоче почути. Може, це не завжди правильно, але, щоб заспокоїти людей, мусимо. Я вважаю, що потрібно спокійно, адекватно відноситися до всього.

Буває, що приїжджаю після зміни, яка у нас 12 годин, лягаю і прошу, щоб до мене ніхто не говорив.

– Як ви відпочиваєте? Це ж стресові ситуації майже кожен день!

Ольга: Головне – не нести роботу додому. Мені мій керівник казав, що не треба нести додому роботу, а сімейні проблеми – на роботу. От переходиш поріг кабінету, то все, що вдома – там і лишається.

Та інколи, коли багато емоцій, то хочеться прийти і виговоритися. Але воно, якось, виплеснулося – і все. Якщо вдома це все переживати, то довго так не витягнеш – самому потрібно буде звертатися до психолога.

– Розкажіть про ситуації, які було важко вирішити.

Роман: Найважче, це коли дитина, якій десь п'ятнадцять років, вчиняє домашнє насильство. Зазвичай, це компетенція ювенальної превенції, оскільки дитина не досягла 16-річного віку.

Як показує моя практика, то легше спілкуватися зі старшими людьми. Навіть, якщо ті в стані алкогольного сп'яніння. Ці підлітки, зазвичай, такі «герої», вони все знають.

Ольга: Ага, у них є таке – «мені море по коліна»!

Роман: Ми приїжджали на виклик, коли син не слухав маму, ображав її, йшов кудись вночі. Ми коли з ним спілкувалися, то він такий: «Ви мені не авторитет. Я не хочу вас слухати».

Ольга: Ще: «Всі ваші слова для мене пусті!».

Роман: Мама тоді не захотіла писати заяву. Просила поговорити з ним. Ми його попередили, що це може закінчитися плачевно.

Ольга: Мусили провести виховну бесіду.

– Чи стикалися ви з ситуаціями, коли жертва захищає свого кривдника?

Роман: Так, таке бувало. Бувають такі ситуації, коли чоловік спокійний ходить, говорить, що нікого не ображав, а я ж бачу, що жертва труситься, мені махає. Тоді нас викликав взагалі сусід. У цій ситуації я ж розумію, що вона емоційно стривожена, аналізую її стан. Тут, можливо, чоловік спричиняв насильство психологічного характеру.

Якщо ми бачимо, що є сліди домашнього насильства, то у такому випадку ми можемо скласти протокол навіть без заяви.

Оля: Також є таке, що самі заявники приходять у судову залу і забирають заяви. Щоб, ніби, на перший раз кривдника пробачили.

– Чи можете пояснити, де межа між несерйозним конфліктом та психологічним насильством?

Ольга: Звичайно, є конфлікти на побутовому рівні. Коли людина ображає, принижує вас, як особистість, вживає лайку – це вже порушення прав. Це і є психологічне насильство.

Якщо люди не можуть вирішити цей конфлікт, якась сторона розуміє, що боїться, залякана, пригнічена, коли кривдник не реагує на зауваження та прохання, тоді потрібно звернутися в поліцію.

Роман: Поліція може захистити! Адже люди повині себе почувати захищеними.

Група протидії домашньому насильству «Поліна» працює цілодобово. Якщо ви розумієте, що є свідками будь-якого насильства, агресії, чуєте лайку чи крики – не будьте байдужими. Ваш дзвінок може врятувати життя.

«ГАРЯЧІ ЛІНІЇ» ТА ТЕЛЕФОНИ ДОВІРИ

щодо отримання допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та насильства за ознакою статі:

НАЦІОНАЛЬНА «ГАРЯЧА ЛІНІЯ»

з запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми і гендерної дискримінації 0-800-500-335 (зі стаціонарного) або 116, 123 (з мобільного)

(цілодобово, безкоштовно, анонімно та конфіденційно) для отримання консультацій юриста або психолога, а також інформації щодо закладів, до яких ви можете звернутися по допомогу за місцем проживання;

НАЦІОНАЛЬНА ДИТЯЧА «ГАРЯЧА ЛІНІЯ»

0-800-500-225 або 116, 111

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}