«Я – керівник інноваційного напрямку», – кандидат у нардепи Вячеслав Панасюк

19 Липня 2019

Текст: Наталка МАЗЕПА

Фото: Юлія КОЦЮБА

Настрій: Ring Cafe (РЦ«Промінь»)

Вячеслав Панасюк міг би працювати програмістом будь-де, натомість план «підкорення світу» складає у Луцьку – в місті, де пройшло все його свідоме життя і куди, за його словами, через кілька років мріятиме потрапити кожен європеєць. План був би до неможливості фантастичним, якби не реалізовані проекти, на кшталт «Цифрової України» та успішної антикорупційної діяльності із застосуванням штучного інтелекту.

Айтішник з політичними амбіціями, який, експериментуючи з їжею, роздумує над масштабними проектами, має п’ять вищих освіт в управлінській і ІТ-сферах та власне стратегічне бачення щодо розвитку держави. А у «Кавовій розмові» розповів «Таблоїду Волині» про ставлення до легалізації проституції, як смакують бутерброди у Кремнієвій долині та звідки у луцького смороду ноги ростуть.

– Хоч ви обрали лимонад, але, все-таки, традиційне перше питання: кава чи чай? З чого розпочинаєте свій день?

– Зараз, улітку, смакує прохолодний лимонад, а взагалі, надаю перевагу зеленому чаю з медом. Зазвичай я прокидаюся, думаю, що збирався з ранку зробити. Після цього піднімаюся, перевіряю пошту, а далі виконую звичайні рутинні процедури.

– Ви з дружиною уже чотирнадцять років разом. Пам’ятаєте історію вашого знайомства?

– Так (усміхається). Якось було, що мій товариш посварився зі своєю дівчиною, попросив мене піти та викликати її. Між іншим, я тоді перший рік проходив педагогічну практику в нашому ВДУ на факультеті інформатики. Тож я подзвонив у двері (тоді ще взяв з собою «7up»), відчиняє її дядя і каже: «Лєна, до тебе кавалер з чекушкою прийшов».

Я дивлюся на неї, і, здається, обличчя знайоме, і вона вже потім розповідала, що теж згадувала, чи я не з університету. Виявилося, що Лєна вчилася зі мною у паралельній групі І аж за два роки в нас зав’язалися стосунки, які мали своє логічне продовження. Зараз у нас дві доньки – дев’ять і два з половиною роки.

– Чим Олена займається?

– Вона також працює у сфері IT – адміністратор та розробник баз даних.

– А хто в дома куховарить? І як у вас розподілені обов’язки? Розділяєте на чоловічі та жіночі?

– Звичайно. Я відповідаю за нашу оселю, за сімейний бюджет, а дружина – за дітей і за харчування.

Олена займається, скажімо, звичайним вихованням, а я більше розумовим, бо в мене ж свій підхід до цього, я маю власне бачення того, як можна ефективніше розвивати дитину.

– Ви працювали системним адміністратором, програмістом, а зараз ще й на громадських засадах очолюєте консультативну раду бізнес-школи – де почувалися органічно?

– В першу чергу я відповідаю за розвиток, допомагаю знаходити перспективні шляхи. Наприклад, беру участь у розвитку бізнес-школи. Вона зараз входить у трійку найкращих бізнес-шкіл України. А це, я вважаю, доволі якісний розвиток. Окрім того, школа виходить на міжнародний рівень.

– І все-таки, де ви почуваєте себе більш органічно? У якій професії?

– Взагалі, якщо розглядати мене як особистість, то я – керівник інноваційного напрямку. В собі довго виробляв нестандартний підхід до рішень, і вважаю, що завжди існує, як мінімум, три рішення – на відміну від стандартних двох «або так, або ні». Насправді, все залежить від того, під яким кутом ти дивишся на проблему. Бо ж насправді проблема – це просто задача, яку потрібно вирішити. Можливо, сьогодні ти її і не можеш вирішити, але завтра в тебе з’являться ідеї щодо цього.

– Що вам зараз приносить прибуток?

– Прибуток мені приносить моє хобі, яке є і моєю роботою, – програмування, яким займаюся ще зі школи. А ще я вирішую проблем замовника: мені розповідають про свої проблеми, а я вже знаходжу причини і способи, як це вирішити з допомогою програмних систем. Також я розбираю архітектуру цієї системи, і неважливо, чи це – масштабна проблема одного підприємства чи сервісу, який працюватиме по всьому світу. Там принципи дуже схожі, і технології також. Це ефект масштабування.

– Ви як програміст працюєте сам на себе? У вас, як мені відомо, відкритий підприємець?

– Так. Я працюю сам на себе.

– А у вас є бізнес-амбіції? Можливо, уже маєте якийсь конкретний проект?

– Глобальні проекти є, але для її реалізації потрібні хороші інвестиції. А от їх зараз знайти складно, тому що Україна трохи себе дискредитувала. Інвестиції в нас використовувалися не за цільовим призначенням, і інвестори, скажімо так, не довіряють Україні. Зараз, коли в нас змінилася влада, відкриваються величезні можливості, саме через те, що міняється підхід, влада розпочинає буквально запитувати, куди ж ділися гроші, як вони використалися і чому не за призначенням.

– Який у вас автомобіль?

– В мене Opel 2010 року.

– Скільки такий Opel зараз коштує на ринку?

– Такий? Навіть не знаю, бо комплектація доволі рідкісна. Я купував її за одинадцять тисяч доларів.

– А як ви ставитеся до електрокарів і до зростаючого інтересу до еко-автомобілів?

– Це правильний підхід. Ми всі туди рухаємося, бо це екологічно. Але чому в нас поки що вони не настільки поширені – тому що в нас немає достатньої кількості електрозаправок, а самі електрокари поки мають малу ємність акамуляторів.

– Думали, яке буде наступне авто?

– Ні

– Вас влаштовує ваша машина?

– Так. Я не люблю змінювати речі, які нормально себе зарекомендували. Я люблю впроваджувати інновації, але на побутовому рівні покладаюся на те, до чого звик.

– Розкажіть про ГО «Перспективи майбутнього», яку ви очолюєте, – які основні напрямки роботи?

– Зараз ми працюємо над проектом «Цифрова Україна» – він створений для свідомих українців, які розуміють важливість розвитку ІТ в Україні і хочуть опанувати програмування. Наприклад, уже функціонує школа, в якій навчатимуться діти воїнів АТО і самі бійці.

Також варто розказати і про нашу всеукраїнську антикорупційну діяльність. Я використовую доступ до реєстрів, до баз даних для виведення на чисту воду корупціонерів. Також зараз з’явився проект моїх партнерів з Житомира: є база даних декларацій суддів та їх родинних зв’язків, а я зі свого боку спрямовую на це штучний інтелект.

Ми співпрацюємо з іншими організаціями, котрі також займаються антикорупційною діяльністю, з метою зробити Україну «чистішою». На майбутнє я планую розширити цю діяльність та популяризувати її. Дуже хочу, щоб в нашій країні була антикорупційна культура, і вважаю, що корупціонер – це людина, яка краде майбутнє у наших дітей, а це – просто неприпустимо.

– Ви ж цьогоріч закінчили ще й антикорупційну школу – які найважливіші «скіли» там почерпнули?

– Нам розповіли про реальний стан корупції у межах нашої держави, на її побутовому рівні. Нам показали деякі існуючі корупційні схеми, а також, як виводять з держави у приватну власність комунальне майно. І от один з моїх проектів «Цифрової України» – це зробити електронну карту комунального майна Луцька, щоб було видно, де яке майно, хто його винаймає, за якою ціною, скільки часу, а також коли можна подати заявку на участь у тендері по оренді цього об'єкту.

– Ну і очікуване питання: чому вирішили балотуватися?

– Просто я антикорупціонер і людина з логічним складом мислення, я бачу, куди це все іде, і що новому президенту не вистачає професіоналів, оскільки зараз до Верховної Ради хоче потрапити велика кількість некваліфікованих людей. Тому я вирішив запустити в Україні цифровий антикорупційний механізм. А хто це зробить краще за людину, яка займається цим щодня.

Тому «Цифрова Україна» точно буде, і неважливо, під якою вона існуватиме назвою, головне – її суть.

Також я хочу створити «кібервійська» як основний компонент, який допоможе нам зменшити людські втрати на наших кордонах. Це будуть спеціальні підрозділи, які «озброєні» комп’ютерами, мають доступ до супутників, відеокамер, дронів та інших сервісів. Вони зможуть моніторити небезпечні ділянки кордону і заздалегідь повідомляти про маневри військ супротивника чи його підозрілу активність. Також йдеться й про захист важливої інформації та інфраструктури.

Я – та людина, яка завжди досягає поставлених цілей та бажаного результату. І вважаю своєю місією кібервійська саме зараз. Це захистить нас від елементів інформаційної війни. До того ж на це проект можна легко знайти інвестиції від іноземних партнерів.

В мене п’ять вищих освіт, три з них управлінські, тобто я – кваліфікований управлінець. Вільно володію англійською та французькими мовами і, до того ж, я працюю та ручаюся за формування команди, яка дасть ефект. Я – експерт в IT. Хочу застосувати свою експертність в IT та у бізнесі, щоб у нас, на Волині, бізнес почали вести на основі репутації.

– Ви працювали програмістом вищої категорії у центральному офісі Google. Там мріє побувати, напевно, кожен «айтішник», адже, окрім зарплат і можливостей, там ще й розвинута корпоративна культура, а про їхні креативні зони відпочинку ходять легенди. Що ж вам найбільше запам’яталося? Як це – працювати в офісі однієї з найкрутіших ІТ-компаній світу?

– Мені дуже запам’яталося одне цікаве кафе біля статуї динозавра зі звисаючими фламінго. Це кафе цікаве тим, що там роблять бутерброди. Коли туди заходиш, можна обирати, з якою начинкою ти хочеш замовити бутерброд. Я, як правило, обирав все, крім пекучого табаско. Смачніших бутербродів я ще ніде не смакував.

Ви знаєте, я як програміст можу влаштуватися працювати в будь-яку країну за тиждень, але мені не хочеться цього робити, бо тут, у нас, найкращі продукти, люди з душею і навіть, якщо у тебе нема грошей, ти сам не залишишся. У нас своя культура і я не можу це покинути. Фінанси для мене навіть не на третьому місці, адже зараз основне – це самореалізація та інвестиція в Україну, бо це моя батьківщина. Коли я був в Америці, то зрозумів, що таке ностальгія. Це не можна передати словами, це потрібно пережити.

– Ви себе вважаєте проєвропейським політиком? І яким ви бачите напрямок розвитку України?

– Я себе вважаю проукраїнським політиком, я хочу, щоб Україна стала передовою країною.

– Як ви ставитеся до ЛГБТ-спільноти? Ваше особисте ставлення, і чи голосували б ви за легалізацію одностатевих шлюбів?

– Для мене це складне питання, тому що я – за християнські цінності, за те, щоб один плюс один дорівнювало три.

– В одностатевих парах, якщо це на законодавчому рівні буде узаконено, теж один плюс один може дорівнювати три.

– Я не можу вказувати людям, як їм потрібно жити, можу лише радити. Я за сімейні цінності, тому – це питання вкрай складне для мене, і я не маю наразі відповіді.

– А як би ви прокоментували питання легалізації медичної марихуани? На вашу думку, в цьому законопроекті було б більше позитиву для українців?

– В мене нема власного досвіду, пов’язаного з жодними наркотиками, окрім як смачно поїсти, тому це питання треба добре обміркувати, адже я завжди приймаю лише обдумані рішення.

Якби вийшло так, що легалізація проституції є корисним кроком, ви б закрили очі на власні християнські цінності і погляди заради державного блага?

– Звичайно! Як не крути, проституція як явище – існує. Коли вона буде легалізована, то буде обмежена деякими рамками. Наприклад, всі працівниці повинні будуть проходити регулярне обстеження. На жаль, в нас страшна епідемія СНІДу та венеричних захворювань. Це потрібно взяти під контроль.

– У вас доволі лаконічна передвиборча програма – всього на сторінку. Окрім того, що на загальнодержавному рівні ви обіцяєте робити все для того, аби зменшити податковий тиск на малий та середній бізнес, ви ще пишете про таку локальну проблему, як боротьба за екологічно чисте середовище. Чи ознайомлені ви з проблемою викиду аміаку і смороду у місті? На вашу думку, як боротися з цією бідою?

– Цим питанням я вже займався і вивчав його, тож, оскільки я ще і стратег, маю своє бачення на це все, що в нас знаходяться.

Споруди, розроблені в шестидесятих роках минулого століття, були розраховані на сто тридцять тисяч населення, зараз нас двісті шістнадцять тисяч (за даними кінця 2018 року). Тобто, потужності не вистачає, тому і йде цей сморід. Інша проблема, що в цю систему недобросовісні підприємці зливають усі відходи.

Як би там не було, я вважаю, що це все потрібно взяти під контроль. Раніше для очищення каналізації потрібно було п’ять мільйонів, зараз – це вже п’ятнадцять мільйонів гривень. Кошти повинні виділятися з міського бюджету, і виконувач обов’язків міського голови давно мав взяти це питання під свій контроль.

– У вас є кумир чи особа, до якої ви прислухаєтесь?

– Я прислухаюся до усіх аргументів. Лише вислухавши кожну думку, ти зможеш зважити все і прийняти рішення.

– Скільки часу ви приділяєте сім’ї і скільки відпочиваєте?

– За остання п’ять років я за кордон не виїздив – через специфіку своєї діяльності. Оскільки моє хобі програмування – я відпочиваю, коли працюю. А ще я дуже люблю водити авто. Наскільки я не був би втомленим після роботи, я приїжджаю додому свіженьким.

Іноді ми сім’єю виходимо на пікнік або зустрічаємося з родиною, друзями.

– У вас є дивні звички?

– Де б я не був, я завжди пам’ятаю про їжу. Я люблю експерименти з м’ясом і здобувати нові навички. Також люблю думати стратегічно, на кілька років уперед.

– Тоді стратегічне питання: де і ким ви себе бачите через десять років?

– Точно знаю, що я братиму активну участь в антикорупційній діяльності, розроблю систему, що автоматично встановлюватиме корупціонерів, і будуватиму індустріальний парк, де будуть розвиватися інновації. Мене також цікавлять медичні стартапи. Я готовий зацікавити інвесторів: п’ять років неоподатковувати ці проекти, але за умови, що ми будемо першими користуватися їхніми результатами.

– Що вам найбільше подобається в Луцьку, а що варто поміняти?

– До вподоби мені, напевне, суп з перепілки в «Короні Вітовта». В них чудова кухня, ще й вигляд на замок. Ніяк не звикну до нового «Променя». Мені подобається пиво в «Карабасі», ну, і самі лучани – ось що мені подобається у Луцьку. Затишне місто для відпочинку і життя. А поміняти варто дороги та корупцію на дорогах. Також варто зробити громадський транспорт комфортнішим.

Що б ви побажали нашим читачам?

– Я хочу, щоб ви, коли прийматимете рішення, за кого голосувати, розглядали кандидатів, як менеджерів, яких ви берете на роботу, і лише від вас залежить те, як буде розвиватися ваша компанія.

Ви візьмете менеджера, який розвиватиме вашу фірму, чи того, хто її обкрадатиме, або того, хто буде багато обіцяти і не виконувати? Від вас залежить, якими будуть наступні п’ять років: чи це буде період розвитку України, чи період втрачених можливостей.







***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].

6
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter