Арт-кафе «Стоп-кадр» зібрало поціновувачів сучасного мистецтва на виставці двох юних мисткинь.

Анастасія Гомзякова представила графічні роботи під назвою «Соціо», показавши через трафаретні силуети, чорні та кольорові плани увесь світ. А Юлія Булат показала несподіваний погляд на художнє фото, презентувавши  серію «Час, що минає».

[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2464.jpg[/img]

Дівчата отримали художню освіту в студії «Арт-кластер» луцької художниці Катерини Ганейчук, зараз же дівчата продовжують здобувати знання закордоном: Настя навчається у Краківській академії, а Юля – у Міжнародному університеті дизайну «School of form» міста Познань.

​[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2440.jpg[/img]
[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2443.jpg[/img]

Виставку Анастасії та Юлії відкрили 26 вересня у межах проекту галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра»  – «Крок на шляху мистецтва», який має на меті відкрити юні таланти і нові імена у мистецтві.

[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2455.jpg[/img]
[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2458.jpg[/img]
[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2466.jpg[/img]
[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2467.jpg[/img]

«Перші кроки дуже важливі для кожного юного митця, а наш проект допомагає їх зробити. Хочеться вірити, що ви навчитеся у Польщі всього кращого і таки повернетеся в Україну, щоб тут втілювати усі ваші найсвіжіші ідеї, або ж прославлятимете нашу країну закордоном. Бажаю вам масштабних виставкових проектів і персональних експозицій!», – зазначила керівний партнер галереї Леся Корсак.

[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2462.jpg[/img]

Мистецтвознавець Зоя Навроцька розповіла, що критиків ніхто не любить, але насправді у критиці немає нічого поганого.

[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2460.jpg[/img]

«І негативну, і позитивну критику треба сприймати як імпульс до розвитку, але я тут зараз не критик, бо з вами хочеться говорити на рівних, як із митцями. Я бачу тут не просто перший крок, а певний рівень професійності, молодого художника, з яким можна говорити у тембрі власного голосу, не погладжуючи по голові, щоб раптом не засмутити і не образити. І дозволю собі сентиментально думати, що як би там не склалося майбутнє, а ви пропагуватимете українське мистецтво, бо позиціонувати себе українським художником чи поетом можна у будь-якій точці світу».

Також, мистецтвознавець прокоментувала детально роботи кожної із учасниць виставки.

«Мінімалістична графіка Насті – це відчуття білої площини, у взаємодію з якою входять якісь плями, гра кольорів, коли цей простір стає світом і Всесвітом. Це дуже естетичні і професійно зроблені фігурки, які відображають дуже глибокі ідеї, показуючи, як глибоко відчуває час і стиль у мистецтві така юна ще людина. Це дуже цікава спроба показати соціум, його хаос незахищеність, і розумний глядач неодмінно зможе відчитати з цих робіт багато.

[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2441.jpg[/img]
[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2451.jpg[/img]
[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2452.jpg[/img]
[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2454.jpg[/img]

Твори Юлі мене просто вражають. Здається, що фото сьогодні займає провідну роль, як і живопис, і ліплення. Ця добірка художніх фото не може залишити байдужими, бо естетично наточене око побачило такі об’єкти у часі і просторі, які дуже красиві. Чого варта лише клямка потрісканого вікна… Це ж поет може написати цілу поему! Скільки разів воно відкривалося, як його робив сільський тесля, скільки до клямки торкалася рука і дитини, і жінки, і бабці, скільки хтось визирав із нього…

[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2448.jpg[/img]
[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2449.jpg[/img]
[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2450.jpg[/img]

Це я так прочитую, а скільки ж може бути різних варіантів прочитань! Неймовірна річ! А ще світильник як час міського простору 60-70 років, як ціла гама почуттів. Сучасний художник у своєму арсеналі має такі виражальні засоби як фото, але не кожен має таке око. Треба бути художником, щоб змогти через фотографії показати таку естетику, символ, міф, знак».

[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2469.jpg[/img]

Відвідала виставку і луцька художниця Наталія Кумановська, яка розповіла, що у час її навчання не було змоги їздити на пленери у Париж, але зараз перед художниками відкрито багато дверей.

[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2470.jpg[/img]

«Я дуже щаслива за вас (і це зовсім не заздрість), за те, що ви можете обмінюватися досвідом із художниками інших країн, пізнавати нове. Думаю, що ваш вклад у наше мистецтво обов’язково буде, тим паче, що національні традиції лежать і чекають, доки хтось розповість про них усьому світу».

Дівчата подякували організаторам за виставку, а мистецтвознавцю за професійний аналіз творів, розказали, що це справді важливий крок на шляху мистецтва, бо ще тиждень тому вони й не думали виставляти роботи.

[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2472.jpg[/img]
[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2474.jpg[/img]

А після офіційної частини відкриття виставки побажання та привітання від батьків та друзів мисткині приймали у кращих традиціях художніх виставок – за бокалом шампанського.

[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2475.jpg[/img]
[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2482.jpg[/img]
[img data=wat]27_09_2017_100089850/img_2483.jpg[/img]

Роботи Анастасії та Юлії експонуватимуться в арт-кафе «Стоп-кадр» орієнтовно протягом двох тижнів, тож у лучан ще є час прийти і відшукати у кожному з полотен чи фото особливий сенс.