У Луцьку презентували проєкт «Жінки в умовах війни/відновлення», створений для підтримки жінок із порушеннями зору, які переживають наслідки повномасштабної війни. Учасницям розповіли про ресурси самопідтримки, представили адаптовані матеріали та обговорили способи подолання тривоги й емоційного виснаження.

На події побувала кореспондентка Район.Луцьк Анна Олексюк.

Організатори підкреслили, що головна мета ініціативи – надати психоемоційну підтримку, допомогти впоратися з тривогою та виснаженням, а також створити безпечний простір, де кожна учасниця почуватиметься почутою та підтриманою.

Презентацію провели модератори Віталій Ткачук та Леся Хижук, які наголосили, що зустрічі відбуватимуться у відкритому форматі.

«Ми можемо перебивати одне одного, доповнювати – головне, щоб кожна жінка могла висловитися», – зазначив Віталій.

Під час події учасницям представили адаптовані друковані матеріали, створені спеціально для людей з порушеннями зору: «Мотиваційний календар» та «Щоденник натхнення» на 2025–2026 роки. У них містяться афірмації, поезії, поради для самопідтримки та місце для особистих нотаток. Матеріали вже доступні у кількох містах, аби якомога більше жінок могли отримати власний ресурс підтримки. Також учасниць запросили на консультації психологині Наталії Медведєвої, які відбуватимуться онлайн і офлайн.

Під час спілкування жінки обговорювали способи подолання тривоги під час повітряних тривог і вибухів. Багато хто ділився власним досвідом адаптації до нових умов, розповідав про роль тварин і спільних молитов у поверненні внутрішньої рівноваги.

«Мій котик завжди поруч, і коли він муркоче на колінах, відчуваю себе спокійніше», – сказала одна з учасниць.

Жінки згадували й перші хвилини повномасштабного вторгнення, страхи, які досі повертаються.

«Ми чули, як біля будинку їхали танки. Трясло все. Я не могла повірити, що таке може бути в моєму місті», – згадує Інна.

Хтось тікав до ванної під час кожної тривоги, хтось втрачав здатність рухатися. Деяким довелося евакуюватися до Польщі – до родичів чи знайомих – і там переживати інший стрес: нове життя, невідомість, самотність, проблеми зі здоров’ям, відсутність звичного оточення.

«Я не сиділа на місці, – каже одна з учасниць. – Я згуртувалася з музикантами, ми робили благодійні концерти. Придбали чотири автомобілі для хлопців. Я не могла просто чекати новин».

Попри притулок за кордоном, найбільша туга залишалася незмінною: «Хотілося додому. До свого. Навіть попри небезпеку».

Серед жінок були й ті, хто втратив рідних на війні, чиї брати або чоловіки повернулися пораненими.

«У мене брат повернувся без руки. Дуже погано все переживає. Я стараюся допомагати всім, кому можу – донатами, увагою, підтримкою», – поділилася інша учасниця.

Окрему увагу привернула історія Інни – жінки, яка працює з ветеранами, що втратили зір або кінцівки.

«Я вчу їх просто жити. Тримати ніж. Шукати пару шкарпеток. Готувати. Спершу вони кажуть: «Я не зможу». А потім – можуть. Повільно, але можуть. І це колосальний результат», – додала Інна.

Її слова зустріли довгими щирими оплесками.

Кожна історія підкреслювала, наскільки важливо знаходити свої «маленькі опори» – солодощі, творчість, спілкування, покупки, прогулянки. Саме вони допомагають переживати важкі моменти та повертати відчуття нормального життя.

Зустріч у Луцьку показала, наскільки важливою є спільнота, у якій можна бути почутою. Проєкт продовжить роботу, даруючи жінкам підтримку, тепло та можливість крок за кроком відновлюватися разом.

***

Проєкт «Лідерство жінок з інвалідністю в громадах» реалізовується ГО Fight For Right за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). Проте це не означає, що висловлені під час воркшопів (тренінгів, конференцій) погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй. Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) – гнучкий та оперативний інструмент фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.