У Луцьку презентували виставку митців з Маріуполя. ФОТО
Картини, представлені на експозиції «ХарБарБонд «Знак Маріуполя» виражають думки, почуття переживання через фігуру, символ, поєднання фарб.
02 Червня 2025
Успішно!
Музей сучасного українського мистецтва Корсаків зібрав усіх небайдужих до прекрасного лучан в рамках культурно -мистецької акції, присвяченої пам'яті Миколи Кумановського «Осанна художнику ‒ похвала другу».
Музей сучасного українського мистецтва Корсаків зібрав усіх небайдужих до прекрасного лучан в рамках культурно -мистецької акції, присвяченої пам'яті Миколи Кумановського «Осанна художнику ‒ похвала другу».
Дійство відбулося 31 серпня, на день народження митця, в унікальному художньо-меморіальному комплексі імені Миколи Кумановського.
Понад усе художник не любив надмірного пафосу, а тому вечір спогадів запропонували провести в неформальній атмосфері. Келих вина, улюблена музика та вірші Кумановського звучать на тлі, друзі та поціновувачі творчості обговорюють найяскравіші миті-спалахи знайомства та стосунків із митцем.
Презентували також міні-виставку невідомих раніше для широкого загалу робіт. Оригінали творів знаходяться в приватній колекції Наталки Білоцерківець, але деякі залишилися у родині митця, тож дружина Віра Кумановська принесла їх у галерею.
Львівський мистецтвознавець Богдан Мисюга поділився своїм баченням творчості та персони Миколи Кумановського.
«Я думаю, що цей музей – це така інтелектуальна азбука не тільки лучан, а й взагалі українців. Його життя починалося з інтелектуального бунту, коли люди почали хотіти чогось іншого, крім доступної музики та «ідейних» книг. Микола завжди був в авангарді, але разом з тим не піддавався короткочасним модним віянням, як-от хіпі, наприклад. Його метафора дуже глибока, ємка, за кожною з них стоїть цілий світогляд, який можна розкодовувати на рівних рівнях».
Мистецтвознавиця Зоя Навроцька, яка взяла на себе ще й роль ведучої вечора, розповіла, яка філософія панувала в просторі творчості митця.
«Так, Микола не був хіпі, але оця філософія «людей-квітів», природи, гармонізації середовища була дуже йому близька. Особливо ранні твори відображають ці пошуки, цей глибокий інтелектуалізм. Він працював неймовірно, часом на звичайних уривках із часописів, звичайною кульковою ручкою. Для нього тримати в руках перо, олівець, робити начерки – це була гімнастика, фізкультура для руки. Саме тому в пізніх роботах можна побачити, якого не лише ідейного, а й технічного наповнення він досягнув».
Художник Кость Борисюк, добрий товариш митця, пригадав, що творити тоді у такій периферії, якою був Луцьк, було вкрай важко:
«Вижити тут у мистецькому плані було дуже непросто. Середовище Львова чи Києва саме формувало митця, то тут це було по суті заслання. Колись Косачів вислали в Ковель, а Кумановський переїхав у Луцьк, це була така добровільна еміграція, яка потягла за собою велетенську працю та в чотири-п’ять разів сильніше бажання творити».
Художниця Наталка Кумановська пригадала студентське життя з Миколою та творчість того часу.
«Я вже закінчила навчання, а Микола ще вчився. І ні прописки, ні роботи нема, я ходжу цілими днями шукаю квартиру, а потім з’явилася чудесна нагода перекладати мистецькі журнали з польської вдома в Олександра Аксініна, художника, що мав потрясаючу бібліотеку. Там я побачила справжню літературу. Микола теж добре знав польську, читав закордонні наукові праці, любив поезію, перекладав Шульца. І коли щоразу нам «підсовували» нові віяння, то хіпі, то ще щось, то він дуже добре розумів з мистецького контексту, що все це вже було».
Дружина митця Віра Кумановська подарувала меморіальному музею одну з улюблених платівок, яку Микола слухав в останній період життя.
«Він дуже любив платівки, називав їх плитами. Бреговіча в останні роки вже не слухав, відчував певне перенасичення, а перейшов на таку собі попсу 70-х. Останнє, що він сам залишив у програвачі в кінці червня, то були пісні Лешека Длугоша, така собі польська співана поезія».
Насамкінець керівний партнер галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра» Леся Корсак зазначила, що особливо вражена картинами Миколи Кумановського на теми польотів.
«Він дослівно про роботу «Перед польотом» сказав, що «хочуть злетіти, як птахи, а треба духовно, цього нема». Словом, нам усім треба старатися духовно злітати доти, доки не вийде. Праця Кумановського не пропаде точно!».