Текст: Оксана ДУДА
Фото: Макс ТАРКІВСЬКИЙ
інка цілком встигає вести успішні проекти і при цьому лишатися дбайливою дружиною та матусею.
У «Кавовій розмові» з «Таблоїдом Волині» красуня розповіла про те, як вперше почала користуватися Інстаграмом, чи важко заробляти інстаблогерам та як зробити зі своєї мрії реальний успішний проект.
– Розкажіть про себе: звідки родом, де навчалися, ваші інтереси та хобі? Слідкую за Вашим блогом і знаю, що навчались в Луцькому НТУ.
– Навчалася за спеціальністю «економіка». Народилася в Луцьку, тут живу та реалізовую себе, у перспективі хочу залишатися в цьому місті. Щодо своїх захоплень, то моє хобі – це і є моя робота, яку я активно пропагую в своєму Інстаграмі. Моє хобі – б’юті сфера та все, що з нею пов’язане.
– Коли зареєструвалися в Інстаграм?
.
– Про що починали писати і що пишете зараз?
авт.).
На даний момент я переросла і пережила той етап, коли хочеться писати текстові пости з глибоким змістовим навантаженням. По характеру, темпераменту та по розвитку я дуже швидка людина, тому швидко перегораю. Так це відбулося і з моїм Інстаграмом. Був момент, коли я ставила собі ціль – розвинути сторінку, почати писати, познайомитися з публікою нашого міста. Я отримала результат, який хотіла, тому тепер всі свої сили направляю на розвиток проектів, які мені є цікавими по життю. Взагалі Інстаграм є складним проектом, він дає людям доступ в особисте життя і не завжди це є позитивним моментом.
Як на мене, Інстаграм досить позитивна соціальна мережа. У чому все ж таки негатив?
Інстаграм не завжди ідентифікує особистість. Існує багато хейтерів та тролів. Був час, коли я дуже болісно реагувала на коментарі та повідомлення, десь закривалася в собі. Зараз переросла цей етап і мені вже нецікаво. Я не бачу потрібного та цікавого мені фітбеку. Тепер сторінка набуває того змісту з якого я починала, тобто з фото, і я, як особистість, але нічого більше.
Ну, але все ж таки Ваша позиція у «шапці» та інста-тематика Вашого профілю – а це материство та мотивація – буде продовжуватися?
араз не переслідую цілі розвивати блог як блогер. Навіть коли мені говорять, що я – блогер, мені незручно.
– Коли усвідомили, що Ви таки стали топовою луцькою блогеркою?
.
…
до блогера я не дотягую – у мене немає якісного фотоконтенту, та я й не стараюсь, не прикладаю жодних зусиль. Мені це нецікаво. Я не розповідаю надто багато особистого, моя публіка знає рівно те, що вона має знати і нічого більше. Я не даю провокацій та не пишу багато інформативних постів. Хоча на початку було декілька, коли я стала мамою і мені було нудно.
?
Так, звісно є і їх вдосталь. Проте зараз я почала відмовлятися від пропозицій оплачених реклам. Мій час коштує дорожче, і я можу зробити більше, ніж мені пропонують за рекламу.
Тобто Ви вважаєте що ціни на рекламу в Інстаграмі досить малі?
– Ні, ціни достатньо хороші. Проте, як на 17 тисяч підписників у Луцьку, вони невисокі. І я можу заробити набагато більше, ніж мені пропонують рекламодавці. Я не відношусь халявно до реклами як такої. Мені просто банально не вистачає часу. Адже вважаю, що рекламу варто робити якісною. Відповідно, щоб не допускати халяв, я дещо фільтрую рекламу. І публікувати що-небудь, щоб мені платили гроші, я не хочу.
– Ви – за якість, а не за кількість.
– Так. Я не можу дати і кількість, і якість одночасно, бо в мене є особисте життя і важливіші проекти. Хоча насправді реклама в Інстаграмі – досить прибуткова. Топові блогери, які працюють від 200 тисяч підписників, мають дуже високі ціни. І мене навіть дивують ці ціни. А таких малих блогерів (до 20 тисяч) рекламодавці дуже люблять, тому що ми – дешеві.
– Пригадаєте Ваш перший гонорар як блогерки?
– Мені потрібно було прорекламувати засоби для жіночої гігієни, а саме крем для грудей. Це була перша офіційна пропозиція, я з захопленням за неї взялася. Але погодьтесь, що це було дуже складно, адже в той період, коли я починала, в моїх підписниках було 70% чоловіків та 30% жінок. Хоча зараз з точністю до навпаки. І треба було починати з того, що чоловікам необхідно було розказати про той крем для грудей, щоб це було не дуже дивно. Потім була реклама дитячих підгузників бартером, а далі оплачені проекти.
– Кого читаєте в Інстаграм?
– Мене цікавлять люди з різних сфер, тому тут однозначно не відповім. Це і спортсмени, і бізнесмени, і психологи. Якщо з кожної галузі то: спортменка Анастасія Миронова, бізнесмен Федорів, психолог Лобковський, лайфстайл Бородіна і Маша Єфросіна.
?
бути максимально сконцентрованим та спокійним, а в такому хаосі, який робиться в салоні – це нереально.
Я давно мала мрію відкрити щось своє маленьке, де я буду навчати в спокійній атмосфері й надавати якісно свої послуги, тому шукала місце. Все почалася з того, що знайшла це приміщення. Мені, як мамі, дуже важливо комфортне та близьке розміщення біля дому. От так мрія втілилася в життя і відкрилася школа макіяжу.
Але я розуміла, коли щось відкривати, то це має бути дещо цікавіше, ніж банальна школа. Виникла ідея створити б’юті-коворкінг – місце, де будь-який бажаючий новостворений майстер або майстер, який приїхав з іншого міста, може орендувати собі місце та працювати в гарних комфортних професійних умовах.
щоб вони проводили тут свої майстер-класи.
?
звісно, якщо у нього є потреба у цьому.
?
– Вигідна ціна. Косметика та матеріали надаються школою. Тут є широкий асортимент косметики: від масмаркету до професійної та люкс-косметики. Зручна локація в центрі міста зі зручним доїздом. Можливість подальшого працевлаштування.
– Розкажіть про курс навчання «Макіяж для себе».
– три заняття.
– «Must know» – це Проект про відомих людей нашого міста. Віднедавна у нас сформувалась чудова компанія однодумців, які охоче допомагають мені його розвивати?
дею?
спіх – це поняття відносне. Якось мірою хотілось показати цікавих колоритних людей міста.
– Розкажіть про Ваші благодійні проекти.
– Хотілося створити щось нетипове, неформатне, чого раніше не було в нашому місті. Ми з моєю подругою вирішили створити концепцію, яка нам найближча – це дитяча тематика. Проект вирішили зробити комерційним для учасників, щоб заохотити людей, які будуть брати в ньому участь, і водночас благодійним, адже в кожного з нас є поклик душі комусь допомагати. Проект у нас вийшов. Ми пообіцяли, що буде продовження. У планах – допомагати не тільки діткам і потребуючим жінкам, а й старшим людям. Допомагати звісно є кому, аби тільки була наснага і сила. Наступний проект буде присвячений новорічним святам.
– Як проходить Ваш звичайний робочий день?
З 19.00 я – вдома. Досить часто на вечір у мене сплановані зустрічі по проектам. Вечорами ми гуляємо з сином в центрі міста.
скільки часу займають щоденні процедури по догляду за собою? На чому можна зекономити, а на чому ні?
досить несистематично, тому про нього розповідати нічого не буду.
– Кому в житті найбільше вдячні й за що?
– Найбільше завдячую батькам.
?
– На момент зустрічі з ним в мене уявлення про світ було дещо іншим, а він його змінив. Все, що я сьогодні маю – завдяки йому. Салон він допомагав будувати і школу також. Він – один з небагатьох людей, які завжди поруч.
– Що Ви порекомендуєте, щоб бути щасливою у шлюбі? Ваші секрети щасливого сімейного життя?
ібно тримати в собі, а розповідати один одному. Важливо не тримати нічого в собі. Особисто я не дозволяю жодній образі бути всередині. Навіть у складні життєві моменти, які ми переживаємо, це допомагає зберегти теплоту та щирість в стосунках. Потрібно бути відвертим в стосунках, адже якщо це – мій вибір і моя людина, то я буду максимально відвертою та щирою з нею.
– Як ставитеся до забобонів? Багато матусь не хочуть показувати фото дітей. Ви відразу виставили, не побоялися…
– Я – не забобонна, і цьому є пояснення. Якщо вчитатися в поняття забобон, то тут є язичницьке першоджерело, і нічого спільного з релігією воно не має. Якщо людина одягає червоний бант на коляску, бо зурочать, бо нечисті сили прийдуть, то нічого спільного з релігією це, знову ж таки, не має. Просто страждати неясно чим я не хочу. Не притримуючись жодного забобону, чесно кажучи, в мене все добре з сином. Син – абсолютно щасливий. Єдине, що одного разу сказала, що він не хворів, і в нього піднялася температура. Я для себе зробила висновок, що в усі забобони я просто не вірю, а вірю лише в медицину.
– Чи маєте ворогів і як до них ставитеся?
– Особисто ворогів не маю. Не знаю, може, я для когось ним є. Усвідомлення того, що в тебе є ворог, викликає негативні емоції та негативні думки. Вони мені не потрібні, оскільки вони виснажують. І навіть якщо є люди, які мені не імпонують, я їх відпускаю і про них не думаю. І от зараз навіть не можу згадати людей, які не подобаються.
Зараз я нічого не боюся, але це звучить трохи самовпевнено. Хоча боюся за дитину, або втратити найцінніше. Стараюсь, щоб моя сім’я була міцною, хоча в більшій мірі це залежить від мене самої.
– Як ставитесь до конкурентів, чи стежите за ними?
– Дуже позитивно! Мені здається, що конкуренти зробили мене такою, якою я є. Обожнюю всіх своїх конкурентів, не за всіма слідкую, але маю такий собі топ. Адже я – економіст, а в економіці конкуренція – позитивне явище, стимул, важіль розвитку.
– Традиційно, побажання читачам «Таблоїда Волині»…
– Бажаю кожному читачу знайти себе і бути щасливим. Багато людей помиляється і шукає щастя, не в тих речах, у яких потрібно, але в результаті все зводиться до одного – всі ми хочемо бути просто щасливими…
