Понаїхали: голуби на даху та секретні дворики Юлії Дзьобик. ФОТО

Яким бачать місто ті, хто не знав його з народження? Чому люди лишають рідну домівку та пускають коріння в інших містах? На ці та інші питання «Таблоїд Волині» пошукає відповіді у рубриці з жартівливою назвою «Понаїхали». Ми покажемо Луцьк очима тих, хто, завітавши сюди одного разу, надовго зробив його своїм домом.

Минулого разу читачі дізналися, чому обласний центр Волині став «зоною комфорту» для ведучої Наталки Войтович. Сьогодні ж свою «історію кохання» про місто розповість журналістка та письменниця Юлія Дзьобик, яка переїхала до Луцька з Чорткова, що на Тернопільщині.

Як і коли занесло до Луцька?

Приїхала сюди у 2012 під час вступної кампанії. Оскільки вступала на журналістику, де передбачали творчий конкурс, то об’їхала усі міста, в яких хотіла вчитися. І Луцьк якось одразу вийшов у лідери, оминувши навіть Чернівці та Львів. Зрештою за кількістю балів пройшла в усі обрані виші, тому у прийнятті рішення місто відіграло значну роль.

І це справді доля, чи що, бо до цього про Луцьк я знала лише із купюри 200 гривень! За рік до вступу в потязі на море я познайомилася із лучанкою, яка агітувала вступати до них. Паралельно у цей час в мене з’явився друг із Луцька, який часто розповідав про місто та його людей, підсадив на музику «Фіолету». Зрештою, через всі ці розповіді я й вирішила включити до списку своїх ймовірних університетів ВНУ імені Лесі Українки.

Перші враження.

Моїм найпершим дуже стійким враженням стала вулиця Лесі Українки. Не могла її охарактеризувати категоріями «подобається» чи «не подобається», вона просто заворожувала. У перший приїзд ми з мамою жили в готелі «Світязь» і гуляли до університету на Винниченка фактично через весь центр. Тоді було літо, працювали фонтани, грали вуличні музики, цвіли квіти у величезних горщиках. Якась така добра атмосфера була і купа красивих кадрів довкола, як у кіно. До речі, Замок Любарта я побачила значно пізніше, коли уже вирішила лишитися в Луцьку.

Я виросла у містечку, яке налічує близько 30 тисяч жителів, тому в Луцьку мене багато що чарувало і дивувало. Закохалася в камерну сцену волинського театру, ходила на всі літературні та музичні вечори. Пригадую про це ще один дуже приємний спогад: концерт білоруської виконавиці Поліни Республіки у малому залі філармонії. То був мій перший досвід таких виступів, за концепцією вечора всі гості роззувалися і сиділи навпочіпки в напівтемряві. Дивовижно!

Чому Луцьк не відпустив?

Просто в якийсь момент різко усвідомлюєш, що тобі вже не хочеться кожного тижня їхати додому, бо тут ти теж вдома. На перших курсах навчання я планувала повернутися до рідного міста, а ближче до завершення навчання у мене тут з’явилася робота, домашній улюбленець – равлик Іштван та вазон хризантем. Одного вечора я усвідомила, що мені тут все подобається, що я люблю подорожувати Україною і закордоном, але повертатися хочеться сюди.

Чому Луцьк не відпустив важко сказати. Думаю, що ми з ним підходимо одне одному за темпераментом, звичками, темпом і бажаннями.

Бути лучанином – це…

Постійно розповідати, що Східноєвропейський університет (яким став ВНУ в часи мого студентства) – то не в Польщі. Пояснювати, що немає Луцької області або що Нововолинськ чи Володимир-Волинський – не обласні центри Волинської області. Часто чути питання від гостей міста, чому пам’ятник Лесі Українки біля Драмтеатру імені Шевченка, а пам’ятник Тарасу Шевченку біля університету імені Лесі Українки. А віднедавна це ще й відповідати на питання, чи є вода в озері Світязь, чи допливла кудись свиня по Стиру та як там луцький терорист.

Що показати гостям з Чорткова?

Повела б їх стежками своєї юності – від Старого міста через вулицю Лесі Українки. Ще треба затриматись ненадовго в центрі, а потім пройтися вулицею Богдана Хмельницького, на якій багато красивих внутрішніх двориків. Звичайно, всі хочуть побачити замок, тому його теж варто включити у програму. Також до моїх must see входить Музей сучасного українського мистецтва Корсаків, Центральний парк і Луцький слоник.

Ванільна мапа Юлії Дзьобик (наймиліші місця Луцька).

Корпус рідного факультету філології та журналістики, де пережила стільки класних моментів та зустріла майбутнього чоловіка. Секретний дворик на вулиці Лесі Українки, «амстердамський дворик» на Хмельницького, білий дворик із написами в домі за кафе «Бенедикт». А ще естетика старих будинків у Привокзальному районі, дух Старого міста, вулиця Коперника, сакури на Теремнівській та проспект Волі вночі.

У Юлі на районі.

Так склалося, що перші пів року в Луцьку я жила на 40-му, а потім переїхала на Відродження і тут зупинилася майже на 8 років! Найбільше люблю свій район, коли навесні цвітуть каштани, а восени вони стають насичено жовтими. Тут поєднання спокою та тиші спального району та відносно недалеко до всіх точок міста, в які мені час від часу треба потрапляти.

Вранці замість будильника мене будять голуби, які товчуться по даху. Під будинком на широкому пеньку, який називається колодою, сидить старенька баба Ліда і розповідає веселі історії. Такі моменти формують мою любов до місця, в якому живу.

У мене своєрідне хобі – гуляти по району і кожного разу відкривати щось нове. То якийсь несподівано красивий старий будинок побачу, то нову дорогу до центру відкрию. Раніше не подобався стан тротуарів, але зараз ситуація змінилася на краще.

Ідеальна ситуація на районі – то взяти какао або цитрусовий чай в одній із кав'ярень і піти до Теремнівських ставків.

ТОП-3 фішок Луцька.

1) Ідеальне для піших прогулянок, фактично по колу місто можна обійти за годину.

2) Кликуни, яких дуже цікаво знаходити в різних куточках.

3) Навіть, коли живеш тут 8 років, все одно постійно відкриваєш щось нове, не втомлюєшся від рутини міста.

Що відбувається з людиною, коли їй «луцько»?

Їй хочеться тут жити, творити, народжувати дітей і бути щасливою.

Бліц

На виставку в музей чи на літвечір у «Книгарню Є»?

Тут завжди під настрій, от конкретно зараз більше хочеться в музей.

Поезія центру чи проза спальних районів?

Ідеально було б поезія спальних районів, мені значно більше віршів пишеться після прогулянок невідомими вуличками і дворами.

Кіно в «Адреналіні» чи вистава в «Гармидері»?

Вистава в «Гармидері».

Сіті Парк чи Старе місто?

Старе місто.

Пішки на роботу чи електричкою за місто?

З користуванням електричками у мене якось не склалося, тому пішки на роботу. Хоча якщо класна погода і компанія, то можна і пішки за місто))

«Листівки з Луцька» чи «Фотошпалери від "Таблоїда Волині"»?

Листівки з Луцька. Вони мене страшенно надихають і дають відчуття життя із містом в одному ритмі.

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}