Вулиці втрачених можливостей: Дмитро Щебетюк перевірив Луцьк на комфортність

05 Липня 2019

Чотири дні наприкінці червня Дмитро Щебетюк разом із волинською громадою проводив інспекцію луцьких доріг і перевірив їхню доступність для маломобільних людей. Також активіст проінспектував заклади харчування, готелі, Волинський обласний академічний музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка, міський зоопарк, парк ім. Лесі Українки та відвідав замок Любарта. Чи комфортно людям на візку у Луцьку, чи є доступним замок Любарта для маломобільного населення і як зробити простір нашого міста приємнішим для всіх – читайте у інтерв'ю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЯКИМ МАЄ БУТИ ІНКЛЮЗИВНИЙ ЛУЦЬК ТА ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО. ФОТО

Про ревізію інклюзивності у Луцьку повідомила організація Доступно.UA на своїй веб-сторінці.

Луцьк – друге місто, до якого ми завітали у межах нового проекту з перевіркою громадського простору, транспорту й міської інфраструктури. Разом із місцевою громадою ми прогулялися містом і дізналися, наскільки воно є дружнім до маломобільних груп населення.


Інфраструктура

У Луцьку центр міста більш окреслений та зрозумілий, як порівняти з Рівним. Тут є центральна пішохідна вулиця – «стометрівка». Це характерна риса деяких обласних центрів у Західній Україні. Центр міста досить зручний та комфортний для пересування.

Дуже неприємно вразила вулиця Винниченка. Нещодавно тут відбувалася реконструкція: зняли старе покриття, поклали нову бруківку й тактильні плити. Проте реконструкцію виконали неякісно: місцями дірки на пішохідній зоні, перепади висоти, ледь не всі пониження зроблено неправильно, а там, де їх зроблено майже в нуль, є ями між пониженим бордюром і дорогою. Під час тих робіт місцеві активісти часом ловили на гарячому будівельників, які виконували роботи абияк, і змушували виправляти. Активісти постійно порушували це питання. Це також стосується вулиці Соборності. Проте вулиці все-таки зробили незручними. Це в той час, коли в багатьох містах триває боротьба (іншого слова й не скажеш) за пониження. І часто здоровий глузд перемагає. Поїдьте подивіться на такі приклади, зробіть у своєму місті правильні пониження, станьте прикладом для інших. Кошти на ремонт виділили, то зробіть усе добре. Однак досі панує абсурд і нерозуміння, що таке доступна інфраструктура. Невже людині на візку потрібно стояти над будівельниками під час таких робіт, щоб усе виконали якісно?

А ще невдовзі в місті з'явиться новий житловий комплекс – Яровиця. Його побудовано одразу із порушеннями державних будівельних норм: пандуси з неправильним кутом підйому та надто різкі заїзди.

Транспорт

За час перебування нашої команди в Луцьку ми не побачили жодного низькопідлогового транспорту. Хоча вночі, коли я повертався до готелю, перехожий розповів, що один низькопідлоговий тролейбус у них точно є.

Так само як і більшість українських населених пунктів, Луцьк – автомобілецентричне місто. Знову-таки багато понижень робилося не для пішоходів, а щоб машинам простіше було заїжджати на бордюр. А іноді ми наштовхувалися на ділянки, де відгороджено не пішохідну зону від дороги, а виїзди для машин, тобто розмежування йде перпендикулярно пішохідній зоні.



Локації

На вході до замку Любарта – стара розвалена бруківка. Навіть не маломобільним людям важко там ходити. Ми обговорили варіанти з місцевим активістом Валентином Шабуніним: або зробити пандус – дерев'яний настил, але він заважатиме автомобілям проїжджати, або перекласти бруківку якісно та в разі потреби додати нову. Наразі доступність замку всередині обмежується першим поверхом, і немає можливості підійнятися на оглядовий рівень. Якщо Луцьк дійсно хоче бути європейським містом, то було б чудово зробити скляний ліфт, який би примикав до замку, але не порушував його конструкцію. І решта: недоступна вбиральня та музей на території замку. Зокрема до музею зробити зручний в'їзд нескладно. Дивно, що його досі не зробили.


Волинський обласний академічний музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка вже 12 років разом з потенційними відвідувачами слухає обіцянки влади щодо ліфта всередині, і чекає на виконання стільки ж часу. До театру веде зручний вхід, а от до зали потрібно підійматися на другий поверх. Усі 12 років влада обіцяє зробити театр зручним для всіх.


Зоопарки я, загалом, не сприймаю, та територія луцького є повністю безбар'єрною. Зроблено спеціальні підвищення до вольєрів, і можна все побачити з тієї самої висоти, що й усі люди. Є облаштовані вбиральні. Біля зоопарку розташовано парк Лесі Українки. Якщо знати місця, то можна зайти на візку та погуляти парком. Загалом там не було якихось великих перешкод.

У готелі «Світязь», де я жив, на вході – сходи та надто різкий дерев'яний пандус. Самостійно таким пандусом не підіймешся, а спускатися трохи небезпечно. Особливо в дощову погоду. Працівники щиро просили вибачення за недоступність, обіцяли переробити пандус і зробити його зручним. Зі свого боку охоронці, коли помічали, що я йду з вулиці, виходили на допомогу. Зручність номера – теж так собі. Прикольно, що душова на одному рівні з підлогою. Тому ставиш стілець, пересідаєш та безпечно нею користуєшся. Єдиний мінус – до умивальника нормально на візку не підійдеш. Водночас про наявність облаштованого номера, і чи буде він узагалі, нічого невідомо.

ЦУМ, він же ТЦ «Луцьк», на вході має досить зручний пандус. Є облаштована вбиральня, але вона тіснувата. Я скористався нею, але було не дуже комфортно, що вже казати про людей на ширших візках.

До ТЦ «Промінь» маємо питання щодо навігації: відсутність покажчиків, як знайти ліфт і пройти до вбиральні. Ліфти ще й замальовано однаковим червоним кольором зі стіною – і не зрозуміло, що то вони. Вбиральня – облаштована та зручна для маломобільних груп населення. З боку парковки є підйомник. Ми зверталися до працівників, дзвонили технічному директору – отримали відповідь, що він не працює. Простору там достатньо, щоб встановити вертикальний підйомник/ліфт.

Також ми перевірили низку закладів харчування. У деяких просто на вході на нас чекали безальтернативні сходи. Десь за входом на рівні із землею ховалася недоступна вбиральня. А кілька закладів згодом усе-таки отримають свою наліпку «Доступно.Рекомендує».

Івент-хол «Passage Interdit», де ми зустрічались із місцевою громадою, досить зручний для пересування. Хоча є питання, що треба вирішити: на підході до нього водостоки заважають пересуванню людини на візку. Також є питання щодо вбиральні. Потрібно зробити ширші двері та забрати невеликий поріг на вході. Адміністрація радо прийняла наші рекомендації, з огляду на те, що вона планує реконструювати своє приміщення.



Луцьк залишив двояке відчуття. Він не показав себе, як повністю недоступне місто, але й безбар'єрністю та якістю виконаних робіт похвалитися не може. Центральна пішохідна вулиця – зручна для маломобільних людей. У місті є безбар'єрні заклади харчування, місця для відпочинку та розваг. Видно, що місцева влада вкладає бюджетні кошти в розвиток міста, реконструкцію вулиць, облаштування понижень тощо. Проте часом дуже засмучує якість виконаних робіт. Ось цим Луцьк непримєно вразив і зачепив, зокрема на вулицях Винниченка та Соборності. Їх реконструювали абияк. Це ще сильніше засмучує, бо, маючи кошти, зробити зручну інфраструктуру – просто. Поєднання якісної та дорогої бруківки зі звичайною теж виглядає дуже дивно й недоречно. Якщо ж зробити інфраструктуру зручною, то чиновники дійсно матимуть чим похвалитися – вулицями європейського зразка. Рівними та зручними вулицями. А не тим, що з цією ідеєю зробили в нас.

Як уникнути таких неприємних ситуацій? Проконтролювати виконання робіт. Пояснити людям, чому бордюр висотою 5 см – це не пониження, чому потрібно уникати перепадів висоти, і чому кут пандуса має бути 4º, а не 40º. І тоді громадський простір точно буде комфортним для всіх. Для всіх нас.


4

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter