^{Текст: Юлія КАРМАНСЬКА}

^{Фото: Юлія КОЦЮБА}

Лучанам розповіли, якими мають бути справжній європейський громадський простір, транспорт та інфраструктура, аби бути доступними для маломобільних груп населення.

Вже впродовж тривалого часу телеведучий, блогер і спортсмен Дмитро Щебетюк з допомогою команди волонтерів перевіряє різні простори на інклюзивність – наявність комфортних умов для людей з інвалідністю. Таким чином реалізовують ініціативу Доступно.UA, яку нещодавно презентували у Луцьку.

ГО «Доступно.ЮА» є неприбутковою організацією, яка у 2018 році отримано фінансування майже у півмільйона гривень у рамках спеціальної європейської нагороди з прав людини Tulip Awards (Королівство Нідерландів).

Ініціатива виконує в українському суспільстві три місії: тренду доступності, нормалізації інвалідності, мотивації до активного життя. 

Інклюзивність – це принцип, який гарантує доступ усіх категорій громадян до міських просторів і сервісів, тобто «включення» усіх у суспільне життя. Реалізація цього принципу є однією з умов розвитку відкритого суспільства, в якому кожен може вільно задовольнити власні потреби, реалізувати прагнення та нести особисту відповідальність за свої дії.

В питаннях міської організації першою ластівкою інклюзивності став універсальний дизайн. Було сформульовано 7 принципів універсального дизайну: рівність та доступність використання; гнучкість використання; простота й інтуїтивне використання; доступно викладена інформація; терпимість до помилок; малі фізичні зусилля; наявність необхідного розміру, місця, простору.

У країнах ЄС навіть є спеціальна щорічна нагорода «Доступне місто». Під час конкурсу оцінюють зусилля міст у покращенні будинків та громадських просторів, транспорту, способів комунікації, надання державних послуг (в тому числі медичних) та торгових центрів.

«Ми бачимо Україну як безбар’єрне середовище, де в кожного виникає бажання реалізувати свій потенціал на 100%», – розповів про ініціативу Дмитро Щебетюк.

Він запевнив, що наявність засобів комфорту для людей з інвалідністю дуже важлива, бо кожен може опинитися у ситуації, яка зробить його маломобільним. До прикладу, такими засобами користуються люди літнього віку, маленькі діти, особи з дитячими візочками чи важкими валізами, ті, хто потягнув або зламав ногу.

В рамках українського проекту волонтери перевіряють заклади, а найбільш доступні, як і в європейському варіанті заохочують, – нагороджують відзнакою «Відкриті двері» на щорічних Форумах інклюзивності. 

За три роки вдалося перевірити близько 200 локацій. Заклади наносять на онлайн-мапу з відповідними позначками так, аби кожен міг «підлаштувати її під себе». Завдяки ресурсу можна буде знайти локацію, зручну для людей з інвалідністю, пристосовану для відвідування з дітьми чи тваринами.

Цікаво, що на мапу нанесуть і заклади для вегетаріанців. 

Долучитися до команди волонтерів і дослідити Луцьк можуть усі охочі. Достатньо надіслати свій звіт про заклад на сторінку проекту у фейсбуці чи інстаграмі.

Дмитро Щебетюк не з чуток знає, наскільки відрізняється інклюзія за кордоном і в Україні, адже автостопом об’їздив чимало європейських країн.

«Я багато їздив автостопом. Найбільше мене вразила Іспанія. Там все настільки якісно і класно зроблено, як на мене, навіть краще, ніж у Німеччині.

Якщо порівняти інклюзію, то паризьке і київське метро дуже подібні. В Парижі метро найнедоступніше в світі. Там людям навіть на своїх двох незручно пересуватися, ситуація ще гірша, ніж у київському. Але в паризьке метро пускають людей на візках, якщо є супроводжуючий.

В Австрії, у Відні, дуже розвинута транспортна мережа. Я був в Іспанії, в Сан-Себастьяні − це місто трохи в горах, Генуя в Італії − це взагалі гори, але там все одно не так важко пересуватись, як у Києві», – розповідає куратор проекту.

Щодо України, Дмитро зауважив, що все потихеньку зрушується. У людей змінюється свідомість, бо ж українці – все-таки європейці. Більше починають розуміти, для чого це треба робити; власники закладів стають більш соціально відповідальними. Звісно, хотілось би швидше і краще.

Популярний блогер власним прикладом доводить, що людина з інвалідністю нічим не відрізняється від інших, тобто, так само подорожує, так само здобуває новий досвід, враження.

«Після Революції гідності значно змінюється бачення і розуміння, відбувається нормалізація інвалідності в суспільстві. Люди з інвалідністю вже більше виходять на вулиці, і суспільство більше розуміє ці потреби, необхідність зручного простору, сервісів, послуг», – поділився Дмитро.