Сьогодні у рубриці «BLOG на нічку» читайте про ганебні прояви ейджизму. Розповіддю про дискримінацію за віком поділилася уродженка Луцька, працівниця Українського католицього університету Саша Яручик. Вона розмістила допис на своїй фейсбук-сторінці.

Якщо бажаєте побачити і свій блог на сторінках нашого інтернет-видання – надсилайте тексти на електронну пошту: [email protected].

***

набралася сміливості сказати:
грьобаний ейджизм.

– дівчинко, а поклич відповідального.
– я відповідальна.
– ні, організатора, старшого.
– я організаторка, старша.
– ой, ти просто така молода ще.
*і тут дилема: пояснювати людині, що тобі 27, що ти досвідчена, грамотна і не «ти», чи розповісти про те, що вік не має жодного значення, якщо людина щось може робити або вже робить добре.

– а ви тут вчитеся?
– ні, я тут працюю.
– а що, сюди беруть на роботу без вищої освіти?
– ні, чому ви так вирішили?
– ой, просто ви така молода, а вже працюєте.
*і тут дилема: пояснювати людині, що ти закінчила 11 років школи, 5 років університету, ще три школи додаткові + купу-купу різних навчань, чи почати моралізувати про те, що це не її справа, де я і коли вчилася?

– дитино, а встань і дай місце старшій сісти.
*і ти встаєш, не дивлячись на те, що тобі дуже болить живіт і ледь від того дихаєш. бо ти виглядаєш, як дитина, а тому зобов’язана дати місце «старшій» жіночці, яка-то взута у туфлі на каблуках. але це їхала сусідка, тому треба ж якось балакати. і так, я завжди даю місце людям, яким воно більше потрібне. і так, я соромлюся захистити себе у таких ситуаціях. тому ненавиджу громадський транспорт.

– принеси мені ту річ.
– то ж піди і візьми самостійно.
– але ти менша!
*то най-найдурніший випадок, який тільки може бути.

Проте на випадки, коли у мене просять паспорт при купівлі сидру, а якось навіть не хотіли впускати без паспорта в кінотеатрі на Дедпула, я не жаліюся. То добре, що хоча б тут добре спрацьовує зовнішній вигляд, бо може бути дійсно дитина.

Мені 27, але маю ріст 1м 55см. І все своє життя,
все
своє
життя
моя персональна форма принижень - я виглядаю занадто молодою.
І так само все моє життя всі знайомі переконують, що це навпаки класно, зручно і всяке таке. Може. Але не у випадках, коли до тебе серйозно не ставляться тільки тому, що ти виглядаєш молодо.
А хочете найбільшу прикрість? Дуже-дуже довго думала, що це абсолютно нормальне таке ставлення.
Як справляюся? Поки навчилася тільки час од часу відгаркнутися, пожартувати або розвести руками.

p.s. для тих, хто обов’язково придереться, бо ж то фб: я говорю про незнайомих зі мною людей, які роблять висновок тільки зі зовнішнього вигляду. Хоча ще є люди, з якими знайома давно, проте мало ще доказала, що можу справитися з різним, бо з самого першого погляду вони вирішили мене сприймати малою і дурною.

І нас таких багато.
Бо це грьобаний ейджизм.
(пробачте за двічі вжите нечемне слово)

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: BLOG НА НІЧКУ: «МИ ЗРОБИЛИ ВІДПОЧИНОК НЕМОДНИМ»

Саша Яручик