Професія крізь об‘єктив: директор та ведучий «СіД FM» Андрій Зубенко

13 Лютого 2019

Фото: Юлія ФІЛІРОВСЬКА
Текст: Аліна ХОЛБАН

Своїм бадьорим голосом, актуальними новинами та якісною українською музикою він супровождує нас, коли ми збираюємось на роботу, їдемо в маршрутці та відпочиваємо теплими домашніми вечорами. Він – директор та головний голос луцького радіо «СіД FM» Андрій Зубенко.

Сьогодні, коли по всьому світу відзначається День радіо, ми пропонуємо нашим читачам дізнатися більше про професію радіоведучого та почитати про те, чим живе популярна радіостанція Волині.

Зацікавленість радіо у Андрія Зубенка виникла ще в дитинстві, адже його мама була робітником радіостанції у місті Кузнецовськ. Але про те, що колись і сам буде працювати у цій сфері, він не підозрював.

«В школі та на перших курсах університету я не уявляв, що буду працювати на радіо. Хоча маминою роботою цікавився. Одного разу запропонував зробити передачу про музику, яка навіть вийшла в ефір. На той час це був мій єдиний досвід».

«В університеті я навчався на політолога і був весь поглинутий своєю спеціальністю. Знав, що в Луцьку на той час було три радіостанції та вряди-годи їх слухав».

«Нарикінці 90-х початку 2000-х радіостанції були цікавіші в плані музики та подачі інформації», –згадує Андрій. «Зараз вони стали більш однотипними».

«"СіД FM" не женеться за тими хітами, які звучать звідусіль. Безперечно, ми слідкуємо за тенденціями та ставимо популярних українських виконавців, але намагаємося обирати не найхітовіші пісні, а якісь менш відомі, аби відкривати щось нове».

Студентство принесло майбутньому директору «СіД FM» не тільки нові знайомства та яскраві враження, але і неабияку популярність серед луцької молоді, адже він був членом легендарної команди місцевого КВН під назвою «Літри». Андрій розповідає, що досвід КВНщика та знання, отримані в університеті стали в нагоді, коли він робив перші кроки в якості радіоведучого.

«Так, сцена робить розкутішим. Але, коли перший раз виходиш в ефір, все одно хвилюєшся: завжди думаєш над тим, що треба сказати. Але, якщо голова варить, поступово починаєш краще формулювати те, що хочеш сказати слухачеві. А далі залишається тільки у технічних моментах «не налажати»: вчасно натиснути ту чи іншу кнопку, опустити мікшер тощо.

Політологія навчила мене говорити аргументовано та ставити правильні запитання, коли почав проводити інтерв’ю з різними громадськими діячами та політиками. Треба постійно вдосконалюватись: читати не тільки загальні новини, але і щось більш спеціалізоване, дивитися різні джерела та формувати власну думку, аби мати змогу дискутувати».

КВН відіграв непересічну роль в професійній долі Андрія, адже саме його товариш з команди, сьогодні відомий ді-джей радіостанції «KISS FM» Артем Неба, запропонував йому роботу на радіо.

«Він запропонував робити програму про КВН під назвою «КВН ВН». Це пішло від жарту команди «Утомлённые солнцем», але ми розшифровували цю назву як «КВН Волинський Номер». Ми розповідали як загальні новини про КВН, так і місцеві. Також запршували на інтерв’ю луцькі команди та весело з ними спілкувалися.

Але у кожної програми є свій період життя, тож через пару років і «КВН ВН» себе вичерпала».

Андрій Зубенко згадує, що успішній кар’єрі ведучого передувала робота в якості менеджера з радіореклами, до створення якої він та його колеги підходили креативно.

«Одного разу нам замовили рекламу в стилі реп. Тож ми взяли «Candy Shop» – найвідоміший на той час трек «50 Cent», та наклали на нього свій текст. Вийшло гарно. Дякувати Богу, ми так і не доробили цю рекламу, адже обійшлось би це нам в о-го-го скільки.

Колись ще робили рекламу для комп’ютерної фірми в стилі фантастичних фільмів з одноголосим озвученням епохи відеосалонів. По-різному гралися».

Андрій згадує, що перші чотири роки роботи на радіо були найвеселішими:

«Це був такий драйв... По кайфу було навіть приходити на сьому ранку на ранковий ефір. Тоді це було щось нове і для міста, і для нас.

Атмосфера в колективі була чудова: ми були молоді, завзяті, завжди хотіли щось робити, запускати нові проекти. Наприклад, була у нас програма «Драйв»: ми їздили по місту, розповідаючи про ситуацію на дорогах. А водії мали здогадатися, де зараз знаходиться наша машина. Коли нас знаходили, ми виходили та вручали водіям призи. Ця передача користувалася неабиякою популярністю».

«В середині 2000-х були також популярними вітальні передачі: для людей це був такий собі must have – привітати когось в ефірі. Особливим успіхом користувалась нічна вітальна програма «Дзеркало ночі». Нещодавно я був приємно здивований, коли одна публічна людина розповіла, що любила слухати цю передачу ще за студентства».

Радіоведучий згадує, що вітальні передачі не обходились і без казусів:

«Одного разу подзвонив слухач і каже: "Хочу передати свої вітання такому-то і сказати йому: та пішов ти н***". Десь на букві «х» я встиг прибрати мікшер.
У нас слухачі бували двох видів: ті, що люблять дуже довго говорити, або от такі екстримали. Тому палець завжди тримаю на мікшері, вже наготові».

За роки роботи на радіо, Андрію доводилось спілкуватися з великою кількістю відомих людей та популярних українських гуртів. У студії «СіД FM» побували «Мотор'ролла», «Бумбокс», «СКАЙ», «ТІК», «Пікардійська Терція», «Скрябін», Олег Скрипка та багато інших виконавців.

«Дуже сподобалось спілкування з Адою Роговцевою, вона така душка», – тепло згадує Андрій. «Прийшла така маленька бабулька, тоді вона ще трішки застужена була. Тож намагалася говорити мало, але змістовно. Хвилин двадцять ми з нею поспілкувалися, потім вона вибачилась, сказала, що треба трішки відпочити і поїхала.

У майбутньому хотілося б поговорити з Валерою Харчишиним та провести ефір зі Святославом Вакарчуком. З останнім хотілося б поспілкуватись не тільки про музику, але і про життя загалом», – ділиться чоловік. «Також запросив би на ефір Ірину Геращенко та спитав би, як це – працювати в тристоронній контактній групі та домовлятися про звільнення наших хлопців з полону».

Щодо слухачів «СіД FM», Андрій зазначає, що ними здебільшого є ділові люди з усталеними поглядами, віком приблизно від 20 до 45 років. Популярна радіостанція пропонує своїй аудиторії велику кількість цікавих програм та проектів. Найпопулярніші з них: «Ukrainian Dancing», в якій представлені українські танцювальні треки, спортивна «Спорт-спринт» та «Сінема Гід» – рубрика про кіноновинки.

«Є у нас ще передача «Розіграли». Іменинників розігрують по телефону на замовлення тих, хто звертається у студію. В розіграшах праховують те, чим людина займається. Якщо, наприклад, вона займається перевезеннями, то сказати можна приблизно таке: «Добрий день. Нам потрібна вантажна машина, але колес має бути не шість, а тринадцять. Ми готові платити». Або, якщо хтось зайнятий у будівельній сфері: «Ви знаєте, нам потрібна така квартира, де штори закриваються, коли заплющуєш очі, а на храп вмикається будильник. Буває і навпаки: іменинник сам хоче розіграти друга і таким чином запросити його на святкування».

Серед найголовніших рис, якими має володіти радіоведучий, Андрій Зубенко виділяє розум:

«Треба вміти говорити. Навіть якщо це звичайний ефір, ти маєш грамотно висловити свою думку. Повинна бути «клепка в голові» та підвішений язик, схильність до імровізації. Іноді доводиться говорити і одночасно перезавантажувати комп’ютер, бо всяке трапляється. А слухачу ж все одно, що у тебе там робиться».

«Не останню роль відіграє і голос», – зазначає ведучий. «Треба працювати над тим, як ти подаєш інформацію. Ти маєш викликати довіру у слухачів, щоб вони чекали саме цієї передачі та налаштовувались на твою хвилю».

Чоловік запевняє, що свою фірмову манеру мовлення не шукав спеціально, а набув з досвідом. «Напочатку ми з другом просто весело дуркували в своє задоволення. Так і сформувалася ця подача, яка подобається людям».

«Взагалі, розважальні програми я люблю вести в дуеті», – каже чоловік. «Добре, коли ведучі можуть підхопити один одного, розвинути разом якусь тему, щоб не було ”провисання”».

Також Андрій поділився з «Таблоїдом» і деякими технічними аспектакми своєї роботи:

«Під час ефіру переді мною два монітора. На одному я дивлюся свій текст. Інший – це ефірний комп’ютер, де можна побачити нашу програму, записи передач, різноманітні фони для розмов, список пісень і тому подібне. Також на ньому я відслідковую, скільки часу іде реклама та коли закінчиться пісня. Пульт – один з ключових технічних елементів. За його допомогою звук обробляється та стає якіснішим. Але зазвичай на пульті найбільше використовується мікшер: коли треба щось сказати в ефір, він виводиться наверх», – пояснює Андрій.

«Це все, насправді, не велика наука, тож і в звукорежисері потреби немає. Коли за пультом сидить окрема людина, немає спорідненості. Наприклад, ти вже закінчив говорити, а фон ще грає. Тому краще самому все конролювати».

Повертаючись до теми своїх численних інтерв’ю, чоловік зазначив, що підготовка до них триває недовго: від двадцяти хвилин до години, в залежності від того, с ким доведеться спілкуватись.

«Якщо це людина відома, підготовка триває недовго. Якщо ж я нічого не знаю про співрозмовника, треба трішки посидіти, пошукати інформацію, сформулювати питання. Пам’ятаю, коли у нас на ефірі був ресторатор Олег Бровін, мені довелось трішки «пошерстити», бо він до цього майже давав інтерв’ю», – пригадує Андрій.

«Аккаунити в соціальних мережах не дивлюсь. Достатньо інформації на інших сайтах. Зараз журналісти досить часто беруть інформацію з тих же сторінок в соцмережах, коли роблять новини про відомих людей».

Були у професійній біографії Андрія Зубенка і важкі інтерв’ю:

«Під час місцевих виборів до нас щодня приходили кандидати. Мені вже простіше було б говорити з ними в прямому ефірі, ніж записувати їх, а потім сидіти і чистити – це застрелитись можна.

Важкість полягала ще й у тому, що вони всі з різних галузей: банкір, страховик, перевізник… З одного боку, треба було ставити запитання стосовно їхньої галузі, з іншого – дізнаватися їхні думки щодо вдосконалення міста. І бажано, щоб їхні слова не перетиналися з тими, що звучали вчора. Таке враження було, ніби намагаєшся пройти між краплинами води. Я був радий, коли ці ефіри нарешті закінчилися», – згадує чоловік.

«Був ще випадок під час одних парламентських виборів. Прийшов до нас кандидат, який, дякувати богу, в результаті не пройшов. Завітав він з лідером своєї партії. Лідер говорить нормально, а той… два слова не може зв’язати. Потім до смішного дойшло: лідер написав відповіді, і коли я ставив запитання, той кандидат читав з листа. Це був просто жах. Вперше я стикнувся з усвідомленням того, хто насправді лізе в політику».

Поділився ведучий і думками щодо заборонених тем:

«Зараз я б не говорив в ефірі про Єдину помісну церкву. Я просто не зможу бути об’єктивним. І якщо в студію прийде представник РПЦ, є вірогідність, що я не зможу побудувати з ним діалог.

Треба почекати, поки всі громади нарешті визначаться, тоді вже можна буде аналізувати. Хоча, якщо питання постане настільки глобально, що «СіД FM» стане майданчиком для такої теми, тоді доведеться взяти себе в руки».

Цікава розмова з Андрієм Зубенком закінчилась його порадою для тих, хто мріє працювати на радіо:

«Багато читайте вголос, шукайте нову інформацію, поглинайте та аналізуйте її, а також працюйте над дикцією і бережіть горло», – побажав директор «СіД FM».


















***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

6

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter