Love story: службовий роман медійників Бугаєнків.ФОТО

^{Текст: Софія ГУДИЧ
Локація: ресторан 4REST
Настрій: солодощі «Теремно»}

Таня та Сашко Бугаєнки вирішили створити сім’ю рівно рік тому. Сашко освідчився коханій саме в День святого Валентина 2018 року. Побралася пара уже в вересні.

Чому Таня не зізнавалася нікому, яке носитиме прізвище, а Сашко почувався незручно, коли обіймав майбутню дружину в маршрутці, пара розповіла у щирій розмові з «Таблоїдом Волині».

Сім’я Бугаєнків не може пригадати, коли і за що вони сварилися. Вони обоє – медійники, Сашко працює на радіо, а Таня – в інтернет-виданні. Пара багато посміхається та щиро розповідає, як розвивалися стосунки. На весілля, кажуть, наважилися легко і вже на другому тижні стосунків знали, що хочуть провести поряд все життя.

– Розкажіть свою історію знайомства.

Сашко: Все почалося з того, що я переїхав в Луцьк, мені запропонували тут роботу, я приїхав, глянув, і почав працювати тиждень в Луцьку і тиждень у Києві. Я вів інформаційну службу «12 каналу». Одного дня прийшла дівчина після університету на стажування. Прийшла і пройшла, тоді ми були готові брати молодих і свіжих. Таня, порівняно з багатьма, шикарно впоралася з завданням.

– Таню, Сашко суворо тебе оцінив у перший же день?

Таня: Насправді, не дуже. Я досі пам’ятаю описану ситуацію: на перехресті вулиць Хрещатик і Шевченка трапилося ДТП. Я мала написати сюжет, а я навіть не знала що воно таке. Саша пояснив мені що й до чого, сказав про коментарі різних сторін. Я за 15 хвилин це все написала та почала приходити на стажування.

– То у вас зав’язався службовий роман?

Сашко: Не одразу. Просто одного разу ми зібралися з колегами, нас було троє, на екскурсію з смолоскипами. А екскурсія була з вином, тож ми відправилися в супермаркет по це вино і поки стояли в черзі, то екскурсія кудись пішла. Ми вирішили, що раз вино вже є, то треба його випити. Згодом ми вже повторили це без смолоскипної ходи, адже вперше нас було троє і третій був дуже зайвим. Можливо, це й відіграло роль в тому, що ми зрозуміли, скільки в нас насправді спільного.

Таня: Я йому потім казала, що все почалося, коли ми гуляли втрьох. До того ж ми багато переписувалися з Сашком і якось вирішили, що хочемо зустрічатися.

– Ви приховували свої стосунки?

Сашко: Буквально за декілька тижнів до весілля ми зробили камін аут і сказали про нашу пару. Всі знали, що в Тані є наречений і всі знали, що у мене є дівчина. Але ніхто не знав, що ми разом. Але вже на «Бандерштаті» ми вирішили, що нам пофіг і ми дозволили собі ходити, взявшись за руки. Наші співробітники між собою говорили про те, що Таня скоро виходить заміж, а ходить з Сашком за руку, мовляв, як вона може.

Таня: Насправді, ми це приховували, бо Саша був моїм керівником і з точки зору професійної етики така поведінка була неправильною. А вже за два місяці таких приховувань ми навіть втягнулися і не знали, як тепер зізнатися.

Сашко: Але дехто все ж знав. Ми їздили в Макдональдс в Рівне і багато гуляли з Богданом і Наталкою, нашими колегами. Вони, до речі, теж скоро одружуються. Таня розповідала Наталці про нашу пару окремо, а я Богдану теж окремо. Вони були здивовані, але теж змушені були цю таємницю тримати. Нам трошки з плечей знялося, а їм додалося. Але знаєте як було весело, коли в Тані всі запитували яке вона матиме прізвище, а я їй пишу в телеграмі: «Пиши Бугаєнко».

Таня: Я спершу вигадувала, мовляв, у мене буде таке некрасиве прізвище, що не хочу навіть говорити. А потім співробітниця запитала, а я їй пишу: «Буду Бугаєнко». Вона ще перепитала чи не однофамільці.

– Чи відчувала, що твій керівник – це й твій хлопець? Були поблажки?

Таня: Думаю, що були.

Сашко: Ти ще думаєш? Не відчувала?

Таня: Ми неодноразово й сварилися через роботу, коли я хотіла пофілонити, а він це помічав і робив зауваження при всіх. Я обажалася.

Саша: А коли Тані щось говорити при всіх, то це для неї важко. Я розумію, що поблажки були, але й об’єктивно я завжди знав, що Таня – та журналістка, на яку я можу покластися. А вже ближче до весілля, та й в день весілля, коли всі нас вітали, ми розуміли, що працювати там де й раніше не будемо. Полетіли на тиждень в Барселону, а коли повернулися, то я в перший день написав заяву на звільнення, а до кінця тижня те саме зробила Таня.

– Почали нове життя?

Саша: Так закінчилася наша телевізійна історія, але так склалося, що все одно працюємо поряд. Я на радіо, а Таня в інтернет-виданні, що розташоване буквально через одні двері. Таня може принести мені шоколадку, посидіти на ручках.

– Ви якось розділяєте роботу і особисте, адже ви обоє медійники і завжди маєте що сказати щодо роботи?

Саша: Це частина нашого життя, вдома ми говоримо про новини, проекти, медіа. Ми часом навіть разом їздимо в УКУ на лекції.

Таня: Постійно запитуємо одне одного, чи читали про той чи той скандал, новину.

– Журналісти – це люди без чіткого графіку і часто без вихідного у суботу. Як розділяєте обов’язки в побуті?

Таня: Хто може готувати, той і готує. Так само з посудом. Якогось чіткого поділу немає, а домашніми справами займається той, хто ту цей день більш вільний.

Сашко: Таня робить більше хатніх справ, хоч мені й соромно. Проте, якщо Таня готує вечерю, то я мию посуд. Ми поважаємо роботу одне одного.

Таня: Я дуже люблю чистоту вдома, тому наполягаю на прибиранні.

– А ви жили разом ще до весілля?

Саша: Ми жили разом і разом їздили на роботу. Здається, от це було дуже «палівно», бо в нашому районі живе багато колег. Я навіть не знаю, як нас так довго ніхто не помічав. Роман з начальником точно б обговорювали, якби про нього знали.

Таня: Дуже незручно було, коли ми трималися за руки в автобусі й помітили колегу. Ну, привіталися.

Саша: Я досі пам’ятаю цей момент: переповнена маршрутка, я на сходинку нижче за Таню, якось так ніжно її тримаю, повертаюся… і бачу оператора. Можливо, він не помітив або вдав, що не помітив. Перед ним ми попадалися двічі, але постійно спихали все на те, що просто зустрілися.

– Що змінилося після весілля?

Таня: Треба носити обручку.

Сашко: Я дуже довго до неї звикав. Коли плаваю, то загинаю палець, бо боюся загубити.

Таня: Особисто для мене ще змінилося прізвище, довелося переробити купу документів. А щоб встосунках щось змінилося… Незвично називати його «мій чоловік», а в побуті ніяких змін, адже ми жили разом і до весілля. Та й з батьками стосунки чудові.

Сашко: А ще тепер спільний бюджет. Я взагалі не вмію з грошима поводитися, тож сідаємо і щось плануємо.

– Як вирішувалося, яке у Тані буде прізвище?

Сашко: Я зовсім не наполягав на зміні прізвища і навіть спонукав ще раз подумати, адже розумію, що для журналістів зміна прізвища – болісна штука.

Таня: Я з дитинства знала, що коли дівчата виходять заміж, то змінюють прізвище. Я була цілком до цього готова, а Сашкове прізвище мені сподобалося. Я вже на другий день після весілля змінила прізвище в Фейсбуці. Навіть мій керівник каже, що я з тих людей, яким дуже органічно з новим прізвищем, аж старе забувається.

– Які одне в одного помітили побутові звички?

Таня: Шкарпетки Сашко точно не розкидає. Він обожнює різні яскраві принти і з цим все завжди в ідеальному порядку. Саша змушує мене виймати телефон з-під подушки, бо він вважає, що це має шкідливий вплив.

Сашко: А Таня має такий же як і в мене пунктик щодо дверей. Вони мають бути зачинені. Проте, шухляди можуть бути й відчинені. А я ходжу і зачиняю за нею шухляди. А ще вона перед виходом з дому перевіряє все мільйон разів. Навіть коли замок в дверях клацнули, вона має їх ще перевірити, потягнувши за ручку.

– Яку маєте спільну мету?

Таня: Ціль на рік – побачити Марокко.

Сашко: Ми хотіли відправитися туди у весільну подорож, але за роботою не встигали з документами, візами, тому полетіли в Барселону. Так було простіше. Цьогоріч маємо втілити цей план. Наші мрії стосуються подорожей, ми будемо, як кажуть люди, жити для себе.

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}