Лікарняна їжа, «картофан» і пельмені з содою: в яких стосунках відомі волиняни з кулінарією

^{Текст: Анастасія КОЗІЦЬКА}

Волинські «віпи» – зайняті люди, та все ж мають час, щоб приготувати собі чи своїм рідним смаколики. Адже домашня їжа не зрівняється з ресторанною.

Для «Таблоїда Волині» відомі волиняни розкрили кулінарні секрети, розповіли про свої улюблені страви, про курйози, які траплялись під час кулінарних посиденьок, для кого готують найчастіше та чи готують взагалі.

Телеведуча Світлана Рижук

​
Люблю і вмію готувати. Особливо якщо для рідних та близьких людей. Люблю гарно сервірувати стіл та подавати страви зі всіма почестями. Моя улюблена страва - як не дивно і не романтично - французький салат олів’є та картопелька пюре зі шматочком м’яска або рибки. Особливо люблю річкову рибку - окунь, карась.

До кулінарії ставлюсь позитивно. Нічого на світі немає смачнішого, ніж приготована з душею домашня їжа. Ніякий «мішленівський» ресторан не зрівняється з маминими котлетками та курячим бульйончиком. Якби вистачало часу та снаги - харчувалась би виключно вдома. Але мій стиль життя не дозволяє так розкошувати – постійні роз’їзди, подорожі, вічний рух. Тому не так часто ласую теплими, наповненими душею, стравами.

Адже будь-яка їжа має бути приготовлена з любов’ю, а тільки вдома вона справжня. У ресторані любові на тарілці не купиш. Хоч інколи і смачно готують, але не енергетично. Такої їжі надовго не вистачає.

Музикант Андрій Тимчук


Не люблю і не вмію готувати. Хіба щось простеньке. Хоча, відчуваю, що навчився б і готував, якби мав більше вільного часу в житті.
Улюблена страва? Кутя. Люблю ліниві мамині пиріжки, вареники та багато чого іншого.

До кулінарії ставлюсь з повагою. Ціную і поважаю людей, які вміють смачно приготувати. Зазвичай, це мої найближчі. Полюбляю смакувати страви різних народів, коли мандрую. Але найбільше смакує українська кухня. В дитинстві часто любив допомагати мамі з варениками. Рідко харчуюсь у ресторанах, переважно вдома.

Депутат Волинської обласної ради Володимир Кучер


Готувати я не люблю і майже не вмію. В їжі я невибагливий. Їм все смачненьке! Улюблена їжа – яблука, банани, фрукти та овочі взагалі. Ну коли взагалі край, можу зробити бутерброди і зварити чай. Готує переважно дружина, я, як «підсобник», чищу картоплю і цибулю. Їм я дуже багато, хоча це не позначилося на моїй вазі.

Кулінарія - моє слабке місце, в тому плані, що люблю смачно поїсти, але не вмію нічого готувати. Коли немає дружини дома, то приходиться діставати все, що завалялось в холодильнику. Як правило, виходять бутерброди з салом чи ковбасою і шампіньйонами. Ну і як же без пива!
Взагалі в їжі я невибагливий, але краще, щоб продукти були натуральні, без хімікатів. Чим більше гострих приправ - тим краще!

Політик Григорій Пустовіт


Щоб щось по-справжньому любити, потрібно цим займатися постійно. Тому, якщо відверто, то готувати мені нечасто доводилось і цю фантастичну насолоду «любити готувати» я делегував іншим. Спочатку мамі та бабусі, потім поварам "суворовського" та військового училищ, далі наступила черга поварів офіцерської їдальні, а вже пізніше цю естафету перехопила дружина.

В радянській армії діяв залізобетонний принцип: солдат (офіцер) має бути ситим, смак їжі ролі не грав. Тому ще з військового училища найбільший мій делікатес – смажена картопля. Це була справжня культова страва. Картоплю можна було посмажити лише тоді, коли потрапляли у наряд по їдальні. Цей наряд курсанти недолюблювали, тому що вважалося, що не офіцерська це справа – кухнями шастати. В наряд по їдальні відправляли весь курсантський взвод згідно графіку, аби нікому не було образливо. Пізно ввечері, коли завершувались всі основні роботи, ми всім складом наряду починали чистити картоплю на наступний день. Оскільки картоплі був багато, то завершували її чистку близько часу, а то й двох годин ночі.

Десь за годину до завершення чистки (орієнтувалися по обсягу картоплі) одного-двох курсантів відряджали на найвідповідальніше завдання доби – смаження картоплі. Картопля, цибуля, олія та сіль на величезній армійській пательні перетворювалися на найсмачнішу страву в світі: смажену картоплю. Поглинання цього армійського делікатесу обов’язково супроводжувалося оцінковими вердиктами на кшталт: «класний картофан», «міравой картафан» і т.д., хоча смакові якості не завжди відповідали надзвичайно високій кулінарній оцінці. З тих пір смажена картопля – мій улюблений кулінарний делікатес.

Музикант та ведучий М’яч Дредбол


Так, готувати люблю, але для себе лінуюся, добре, що в мене є дорогі мені люди, для яких не школа потратити свого часу.

Страв улюблених дуже багато. Дуже люблю експериментувати із їжею, останнім часом підсів на китайську, тайську і в'єтнамську кухню. В більшості випадків через наявність у ній гострих страв і соусів, а гостре я дууууже люблю. А першим, що я навчився гарно готувати, був яблучний пиріг або «шарлотка».

Колись двічі готував сам від початку і до кінця лазанью, це забрало в мене близько 4 годин, більше не хочу, адже є варіанти готового тіста, що спрощує, хіба може на спір все приготую.

А взагалі готувати - це для чоловіка дуже вагомий фактор, адже, як не крути, у нас це в крові і більшість найкрутіших поварів світу це - чоловіки. Та й не дати собі вмерти із голоду, чи давитися гівняними пєльмєнями, це не кращий варіант ніж відірвати свою дупу від крісла і раз на тиждень готувати щось нове.

Режисер Сергій Шараєвський


Люблю готувати лише суші. Кулінарія – справа професіоналів, тому намагаюся в неї не втручатися.

Одного разу, ще на початку свого шлюбу, вирішив дружині зробити сюрприз і наліпити пельменів. Не знаю, де почув рецепт, але в тісто додав соду. В результаті пельмені хвилин 20 плавали в кип’ятку, переверталися, як пончики, але так і не проварилися. Сюрприз вдався веселий.

Депутат Луцької міської ради Олександр Лазука


З дитячих років пам’ятаю, що у нашій сім’ї ніколи не поставало питання, хто готуватиме: і у мами, і у тата виходить однаково смачно! Хто має можливість, той і куховарить для сім’ї. Батьки змалечку намагалися привчити нас до самостійності і навчили приготуванню простих страв: омлетів, салатів, гарнірів і т.ін.

Коли молодша сестричка підросла і стала серйозно переймати «смачний» досвід і майстерність мами, я вирішив навчатися тому, що вміє готувати тато, щоб не вдарити у бруд лицем! Проте, оскільки вміє він немало, то мушу зізнатися, що весь «батьківський» кулінарний курс я ще не опанував, хоча працюю над цим!

Батьки завжди намагалися дати нам можливість спробувати нові страви, закордонні кулінарні традиції, хоча ми залишаємося палкими прихильниками трудомістких, порівняно з європейськими, проте дійсно найсмачніших страв, традиційних для України.

Серед страв, які в нашій сім’ї асоціюємо переважно з вузьким колом нас чотирьох, в якийсь момент з’явилося м’ясо по-французьки з картоплею. В певний період зізналися самі собі, що, коли ми збиралися разом за не зовсім буденною вечерею, готували саме її.

Існує багато рецептів цієї страви і суперечок про те, яка послідовність шарів, яке м’ясо краще використовувати і що повинне бути найвищим шаром: сир чи майонез. Ми змалку просили батьків, щоби зверху був сир. Найважливішою особливістю маминого рецепту був домашній майонез за її власним рецептом, саме він в поєднанні з її любов’ю до кулінарії робив м’ясо по-французьки з картоплею неперевершеною стравою, яку ми готуємо до сьогодні!

Радіо- та фест-ведуча Вікторія Жуковська


Готувати і експерементувати обожнюю - від пасти до випічки. Як тільки є вільний час, починається магія на кухні.

Попервах годувала собак на районі, тепер наловчилась і вдається практично усе. У вихідні обов'язково бавимось на кухні в кулінарію - печемо із сім'єю тістечка, панкейки, кекси чи пироги.

У щоденному приготуванні, зважаючи на здорове харчування моєї родини, все простіше - каші, обов'язково куряче філе, паста, овочі. Маю кілька програм на телефоні із рецептами і час від часу люблю випробовувати рецепти із них.

Видавець та письменник Микола Мартинюк


Готувати вмію і люблю, але не роблю цього свідомо. Одна з причин – шкода через свою зайнятість витрачати час ще й на це. Зазвичай готує дружина, і я не можу їй в цьому відмовити. Хоча й догодити мені тут теж дуже важко.

Сам можу зготувати без сторонньої допомоги майже все. Але маючи від природи схильність до повноти, перевагу надаю найпростішій їжі.
Улюблених страв кілька: звичайнісінький салат «Олів’є», вареники з м’ясом або лівером, червоний борщ, несолене морожене сало, свіже молоко зі смаженою картоплею, суниця чи полуниця перем’ята зі сметаною.

Ставлюсь до кулінарії спокійно, врівноважено. З їжі культу не роблю. Обожнюю лікарняну їжу, але ні я, ні дружина секретів її приготування остаточно не опанували. Тому їмо те, що їмо і готуємо.

***
^{Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}