«Кохання, весілля, декрет, завіса!»: як відомі волинянки виховують своїх дітей

День матері – міжнародне свято, яке традиційно відзначається у другу неділю травня.

Користуючись нагодою, «Таблоїд Волині» звернувся до відомих волинянок, які, окрім занять улюбленою справою, виховують (або вже виростили) власних дітей. На сторінках нашого видання успішні жінки розповіли свої материнські історії, пригадали декретні відпустки та поділилися секретами дитячого виховання.

***

Президентка благодійного фонду «СТОПРАК» Марія Адамчук-Коротицька:

Я щиро думаю, що діти – це квіти життя. І круто, коли жінка може і хоче реалізуватися, як мама. Проте, не вважаю правильним, коли весь світ крутиться навколо дітей. Тому моє виховання побудоване на принципах демократії, довіри та усвідомлення, що, коли дітям буде по 16-18 років, ми з чоловіком відправимо їх у самостійне плавання (хоча, зіззнаюся, інколи можливо ремінця їм і треба було б).

Що стосується декрету, то його, в класичному розуміннні, в мене ніколи не було. Після народження Гліба мені запропонували цікавий та гарнооплачуваний проект, на який я погодилася. А після народження Ані проходила тяжкий курс лікування від онкології, паралельно створюючи БФ «СТОПРАК». Щодо такого досвіду відсутності декрету, скажу наступне: все-таки з дитинкою треба побути хоча б перший рік... Щодо помічників, мені завжди допомагала мама. Не уявляю, як би я справилася без неї. Якби не її допомога, я б не змогла нормально поєднувати роботу та виховання дітей.
Зараз, коли Глібу 10 років, а Ані 9, я бачу, що у вихованні краще поєднувати метод заохочення та покарання. Ми ніколи їх не били (я взагалі категорично проти фізичного покарання дітей), але якісь обмеження в разі провини мають бути. У нашій родині ми завжди їх вчимо, що перш за все вони – особистості, що вони мають бути вільними у своєму виборі, думках та вчинках. Проте, їхня свобода закінчується там, де починається свобода інших.

Народна депутатка Ірина Констанкевич:

Я мама двох дітей, але «традиційних» декретних відпусток у мене не було. Практично догляд за дітьми та їхнє виховання завжди супроводжувалися роботою. Ми були молодою сім’єю і треба було заробляти, щоб вирішувати питання житла, інші матеріальні проблеми. Після народження Ореста я працювала на частину ставки в університеті, в гімназії №14 та дописувала дисертацію. Ще цікавіше стало, коли народилася Соломія. Це сталося 18 серпня. До 6 серпня я працювала на вступних іспитах в університеті, а вже 2 вересня був перший робочий день – лекція для студентів романо-германської філології. 90-ті роки були непростими для молодих родин. Держава практично нічим не допомагала. Треба було розрахувати лише на власні сили. І ми з чоловіком навчилися самостійно давати раду, хоча, звичайно, зверталися за допомогою до батьків, родини. Це наша найнадійніша підтримка і досі. Орест, який старший за Соломію на 7 років, несподівано став нам найкращим помічником. Він дуже надійний і відповідальний.

Головне у вихованні дітей – чути, бачити і поважати їх. А для цього треба вислухати і головне – «дорости» до розуміння своїх дітей.

Блогерка Оксана Рубльова:

Материнство змінює кожну жінку. Дякуючи Богу, у світі є два хлопчика, від яких щодня чую таке бажане, таке щасливе «мама» І може колись до них приєднається дівчинка... Чи важко в декреті? Авжеш важко. Та є одне велике «але». Діти – це найбільше щастя світу! Народжуючи дитину ви отримуєте можливість ще раз побувати в дитинстві. Правда, я в своєму бавилася ляльками. Тепер для мене відкрився світ футболу, настільного хокею, дартсу. Дома з'явилась шведська стінка і боксерська груша.

Спортсменка Наталія Хом'як:

Після перших пологів моя декретна відпустка перейшла одразу в другу вагітність! На мою думку, виховувати до 2 років немає сенсу, а от долучати до всього прекрасного, що нас оточує – це обов’язок. Окрім дітей, в житті завжди був спорт. Навіть після перших пологів примудрилася виступити на чемпіонаті України, а після других – виконати норматив майстра спорту України з пауерліфтингу, хоча до цього вже мала таке звання з важкої атлетики. Допомогою у вихованні завжди був чоловік, а особливої подяки варта мама чоловіка! Вона навчила дітей і писати, і читати, і ще багато чому. Для мене головне – виростити їх добрими та взаємоввічливими. Це зробить їх особистостями, в яких віритимуть люди.

Бізнес-тренерка Людмила Пенцак:

В студентські роки я була, що називається, «попереду всієї планети». Профком, активістка, писала тексти, співала в хорі, брала участь в конференціях…

А потім – кохання, весілля, декрет, ЗАВІСА!

В декретній відпустці я відбула від «дзвінка до дзвінка». В силу життєвих обставин, у моїх близьких не було змоги допомагати мені у догляді за дітьми, як це буває в інших сім’ях. Тож з першою дитиною всі три роки я була просто «мама з книгою». Так мене називали у дворі, де ми гуляли. Ця тривала відпустка стала для мене дуже сильним поштовхом! Цілих три роки… куди? А як же мій диплом з відзнакою? Як же моя економічна освіта?

Я дуже сильно комплексувала, коли чула, як розвиваються на нових роботах мої вчорашні одногрупниці, а я лише мама...

Тож, потрапивши на роботу до банку, я твердо вирішила: стану керівником відділення і швидко. «Швидко» закінчилося позитивним результатом нового тесту на вагітність. Бог благословив мене чудовими донечками двічі!

Я часто думаю, що моя стрімка кар’єра в бізнесі також була пов’язана з тим, що я поспішала встигнути. Встигнути наздогнати той «декретний» час.

Сьогодні, будучи успішною бізнес-тренеркою, я абсолютно щаслива жінка-мама. Я живу у світі фізики та фортепіано, східних танців та слаймів, художньої школи та Малої Академії, астрономії та міжнародних конкурсів, художніх планерів… Цей список безкінечний! І все це – світ моїх дочок. Цих абсолютно не сходих на мене особистостей! Зі своїми мріями, бажаннями та однією спільною любов’ю до мене.

...Я щаслива ще й тому, що можу на сьогоднішній день, День матері, також бути донькою.
Мені є кому сказати «мама»!

Прес-секретар Патрульної поліції Волині Ольга Бузулук:

Декретна відпустка офіційно у мене була після народження і першої, і другої доньки. Щоправда, після народження старшої – Аліни – я одразу почала працювати в громадському секторі, організовувала різні заходи, втілювала чимало проектів, більше зацікавилась піаром, зв’язками з громадськістю. На той період припала і революція 2014 року, і моя волонтерська робота в 2015-2016 роках. Багато чого тоді відбувалось, і не можна було стояти осторонь, не зважаючи на маленьку дитину.

Не виходячи з цієї декретної відпустки, народила другу доньку – Діану. Так сталось і ми цьому безмежно раді. Але коли меншій було 11 місяців, я вийшла на роботу в патрульну поліцію. Хотілося внести свій вклад у нову реформу, чим займаюсь і зараз. Відповідно, сьогодні мені важко навіть пригадати, якими були мої доньки, коли були маленькими. Добре, що є фото-відео та різні нотатки про перші зубчик, слово, малюнок і т. д. Тобто декрет завжди був «робочим», бо хотілось займатись ще чимось. Але на першому місці все одно були діти: я завжди з ними гуляла, годувала, десь їздила. Взагалі, я прихильниця активних жінок. Хоча розумію: тим, займається виключно дітьми, можна лише позаздрити.

Нам пощастило жити в одному будинку з жінкою, якій я можу повністю довірити своїх дітей. Вона їх дуже любить, як і вони її. Це їхня третя рідна бабуся) Коли їду у відрядження більше, ніж на два дні, прошу, аби приїхала мама з Любомльського району. Коли вона приїжджає, мені стає спокійніше, адже від відряджень зазвичай не можна відмовитись. Останнім часом хочеться не їздити, а бути з дітьми якомога більше часу. Вони ростуть, з’являються нові інтереси, якісь заняття, гуртки і це все треба проходити разом з ними. Аргументую тим, що я таки в першу чергу мама. На щастя, розуміння є. Тим більше, що мої колеги-патрульні працюють цілодобово, отже, і я як прес-секретар маю постійно бути в курсі всього, що відбувається, не зважаючи на формальний графік.

У вихованні дітей головне – власний приклад і правильні життєві принципи та загальнолюдські цінності. Моя робота дуже допомогла мені самій змінитись, я по-іншому сприймаю людей, взагалі щодо всього маю свою думку. Так само навчаю і дітей. Сучасні діти мають бути обізнаними, знати світ, знати мови. При цьому вони мають любити один одного, бути індивідуальностями, поважати батьків та рідних. Я бачу, наскільки вони різні, чую від них сотні питань на день і тішуся цим.

У нас є свої ритуали – діти так звикли люблять це. Ми дотримуємось режиму, бо так в першу чергу зручно мені. А якщо буде комфортно мені, то я викладусь на всі сто відсотків, щоб було добре і їм. Вони знають, що мама й тато щодня працюють, аби у них було щасливе дитинство, тому з розумінням ставляться до постійної зайнятості, та й самі можуть знайти собі заняття. Часто чую багато компліментів, що гарно виховую доньок – і рада цьому. Це моє головне досягнення в житті.

Фотографка Ірина Дяченко:

На даний момент я мама двох діток. Старшій донечці 1,9 років, а синочку – місяць. Коли я була вагітна вперше, щиро вірила, що піду в декрет, навіть пробувала сидіти вдома, займатися хатніми турботами, чи принаймі менше працювати, але навіть на дев’ятому місяці все ще брала зйомки та фотографувала. Щодо другої вагітності – в декреті була один день, а вже ввечері мене забрали народжувати в пологовий. Так що декрет мені протипоказаний.

Я мама 24/7, плюс – сім помічників))) Жартую. Насправді, в мене є багато помічників. Перш за все, це мої чоловік та мама, няня та людина яка допомагає по домогосподарству. Не можу не згадати і моїх помічниць по роботі, без яких не змогла все встигати.

Депутатка Луцькради Юлія Вусенко

Я жодного разу не була в декретній відпустці. Так склалося, що мої діти народжувалися в такий період року, коли була можливість робити перерви в роботі, бо, викладаючи в університеті, я мала канікули. Окрім того, мені пощастило мати помічників. Це і бабусі, і няні, які допомагали мені і саме через це я мала час і для роботи. Головним у вихованні дітей вважаю мати можливість організовувати для них цікаве і незабутнє дитинство та яскраві емоції, дати їм гарну освіту та пояснити цінність справжніх людських якостей. Бо хочеться пишатися ними в майбутньому і не картатися за те, що не додала в якийсь час своєї уваги та тепла.

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}