Хвилинка слави: лучанка, яка перетворює старі джинси на нові сумочки. ФОТО

08 Травня 2019

Фото: з фейсбук-сторінки еко-бренду Farfalla та Олени Мороль

Текст: Олеся Малишко

Нині еко-рух набирає популярності у всьому світі. Адже з розвитком технологій збільшилось й споживання, яке тягне за собою накопичення непотрібних речей та, як наслідок, множення численного сміття. Аби хоч якось вплинути на ситуацію та зменшити бездумне споживання й засмічення планети є ентузіасти, які на власному прикладі показують, як можна жити не засмічуючи довкілля. Також є люди які знають, як можна звільняти свої шафи від непотрібного мотлоху не продукуючи нового сміття. «Таблоїд Волині» вирішив поспілкуватися з однією з таких ентузіасток – лучанкою Оленою Мороль, яка разом з подругами заснувала еко-бренд Farfalla, під логотипом якого власноруч виготовляють продукцію з непотрібних речей, які просто займали місце в шафі.

– Як вас затягнуло в еко-тему?

– Спочатку ми були дуже далекі від теми екології, адже ми це розглядали, як хенд-мейд і творіння чогось нового та цікавого. Потім я задумалась над тим, скільки ж до нас гуманітарки приїжджає і де вона потім зникає, коли її в останній день не розпродають. Коли ж я побачила оголошення про фестиваль «Zero Waste Lutsk 2019», то зрозуміла, що це наша тема. Адже ми, по-суті, брали і перероблювали зі старих джинсів певні речі.

– Тобто фактично почали займатись цим не усвідомлюючи, що це еко-напрямок?

– Саме так! Ми ще далекі від теорії Zero Waste, бо багато фурнітури ще мусимо докуповувати. Проте основне те, що ми робимо нові речі зі старих. Особисто я позбирала джинси по сусідках, зі своєї шафи і воно ось так назбиралось чимало – 18 пар, з яких ми зробили наші роботи, які й представили на еко-фестивалі.

– Якийсь європейський досвід вивчали щодо переробки старих речей?

– Я колись побачила в інтернеті інформацію про едінгбурзький магазин-майстерню, де не просто перероблюють старі речі (від одягу, до меблів), а й проводять майстер-класи для інших. В мене з’явилась думка, що можна було б і в нас відкрити щось подібне, де б людей вчили не просто хенд-мейду, а того, як звільняти шафи від старих речей та давати їм «нове життя».

– А скільки існує бренд і звідки така назва?

– 1 квітня наступного року будемо святкувати рік (посміхається – ред.). Я трохи захопилась вивченням італійської і мені дуже подобалось це слово Farfalla, що в перекладі означає метелик.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шопінг: де і за скільки у Луцьку купити джинси

– За цей час хтось вже звертався до вас з проханням зробити якусь річ?

– В мене є ідея щоб, наприклад, людина могла принести свої старі джинси і обрати бажаний фасон сумки, яку ми їй зробимо. Тобто таким чином хочемо допомогти людям звільняти їхні шафи від зайвих речей. Але ми ще не маємо впевненості, що людям це треба. Хоча в Європі це дуже популярно і мені говорили, що в неідеальних швах і є весь шарм хенд-мейд речей.

Я жалію про те, що коли ми зібрали джинси по сусідках, я забула їх поважити, щоб дізнатись від скількох кілограмів сміття ми врятували планету.

– Знаю, що разом з вами під брендом «Farfalla» творять ще дві ваші коліжанки. Ви якось спільно прийшли до ідеї не множити сміття з непотрібних речей, а переробляти їх?

– Якось з подругами ми сиділи за кавою і в розмові дійшли висновку, що Україна перетворюється на такий собі всесвітній смітник. Адже ж сюди з Європи везуть гуманітарку, з Китаю – дешеві й неякісні речі, якими люди покористувались і викинули й це все відправилось на Брище.


– У вашій команді є професійні швачки?

– Жодна з нас не має фаху швачки: Таня – вихователь в дитячому садочку, Оля за освітою менеджер, а я психолог. Але всі ми прагнемо щоб цей світ став трошки кращим. Ідея переробки вона ж не нова. Ось згадати хоча би наших бабусь, які робили зі штанів шортики – це теж свого роду переробка, хоча вони робили це з міркувань економії.

– А як навчились шити?

Все підглядали в інтернеті. До того ж у школі я мала дуже хорошу вчительку з трудового навчання Тамару Яківну. Головне мати бажання і навчишся всьому.


– То ви зараз, в основному, перешиваєте старі джинси в сумки?

– Поки що так, але в планах (оскільки в Олі є вишивальна машинка) є створення вишивок. Ше є задум робити авоськи на продукти, аксесуари. Найфантастичніший мій план – магазин-майстерня, де б можна було проводити майстер-класи і, навіть, лекції, на еко-тематику. Наприклад, на еко-фесті на мені було кольє, яке було зроблене з джинсів і фатину. Навіть якщо ми своїм прикладом когось надихнемо на те, щоб він переробив свої старі джинси в подушку, то це ж здорово, що ті джинси не відправляться на смітник.

– Скільки часу займає виготовлення джинсової сумки (на прикладі тієї, що ви прийшли сьогодні на зустріч)?

Від ідеї до створення, напевно, днів три. Воно не є складним у виконанні. Єдине, що я не професійна швачка і інколи мені треба відпороти і пришити знову, бо не завжди з першого разу виходить ідеально рівно. Тут є підкладка, яка робилась із старого матеріалу – це з залишків, які вдома лежали. На цю сумку я потратила тільки 20 гривень. Тут просто вона укріплена паралоном.

– А ще розкажіть про іграшки Farfalla, з чого вони робляться?

– Іграшки робить Таня – бабуся трьох внуків. Наприклад, був півник, якого зробили з дитячої шапочки. Баранець, який зробили зі старих шкарпеток та шматочків фетру. Звісно ж, що воно все переться, дезинфікується. Загалом, треба привчити людей не множити сміття з шаф, а перероблювати ці речі. Мені здається, що з часом ми всі змушені будемо до цього прийти.

– Чому?

Бо так далі тривати не може. Мені здається, що скоро буде економічно не вигідно просто викинути це сміття. Підкидати до сусіда – теж не правильно. От ви були на Брищенському сміттєзвалищі?

– Ні.

– А я колись була, то це страшно! А оці сміттєві баки під будинками, з яких кілька днів не вивозять сміття, а воно ще й мусить якось сортуватись. Так просто не може тривати далі – інакше будемо по вуха в лайні.

– А ви сортуєте сміття вдома?

– Вдома ми сортуємо сміття, ми не викидаємо в загальний смітник папір, окремо – ПЕТ-пляшки, торбинку свою беру в магазин. Тобто маленькими кроками йдемо до цього.

– Переробка речей в Європі – це давно популярний тренд. Як думаєте, коли ж до нас прийде така свідомість, що перероблювати речі треба заради порятунку екології і це круто?

– Думаю років через п’ять.

– Чого називаєте саме такий термін?

– Тому що ми відстаємо в цих поглядах трохи. Адже поки ми тішились поліетиленовим кульком, то в Європі вже почали бити на сполох через їхнє активне використання. Проте й альтернативи як такої поки що немає. Моя знайома розповідала, що в ТАМ-ТАМі важила окремо кожне яблуко щоб не купувати пакет. Одна справа – поважити так три яблука, а коли купуєш на цілу сім’ю два кілограми, то ось так поштучно не будеш важити, а береш для цього целофановий пакет. Ми, до речі, хочемо зробити еко-сумки з вторсировини, чи навіть таку сумку зі старих джинсів для походів в магазин. Єдине, що вона може буде громіздка. Зараз на «зеровейстерів» дивляться, як на диваків, коли людина зі своїм лотком приходить купувати м’ясо.

– Коли все ж нирнули в цю еко-тему, чи є стимул вивчати її далі?

– Після еко-фестивалю я почувалась розбитою. Можливо через те, що було багато людей, а я не звикла до такої уваги. Адже в думках себе накручувала, що людям це не сподобається. Тоді я прийшла додому і вирішила, що краще ляжу спати і подумаю про це завтра.

– На фестивалі фактично була перша презентація бренду для людей?

– Так. Хоча повторюсь, що після фестивалю я мала відчуття ніби з мене вижали всю енергію Але сон – це мої найкращі ліки, коли я лягаю спати і просинаюсь з новими ідеями. В понеділок зранку я подумала, що все це класно і ми можемо зареєструватись на якомусь міжнародному сайті. Якщо наша ідея не піде в Луцьку, то ми її можемо представити в інших містах. З нинішніми можливостями інтернету це не складно. Головне – не опускати руки, щось робити і доносити до людей, що це потрібно. Суть не в тому, що вони куплять мою сумку, а в тому, що вони, можливо, задумаються, щоб самому щось зробити і не множити сміття.

***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

8

Коментарі

Катя

А куди звертатись можна. щоб замовити собі таку сумочку?

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter