Як добре ви знаєте своїх друзів, близьких та рідних? Чи орієнтуєтесь ви у їхніх смаках та вподобаннях? Чого вони бояться і чим захоплюються, де п’ють ранішню каву і про що мріють?..

А людські цікавинки такі захоплюючі! Ну як же ж їх не вивідати? Саме тому у нас з’явилася новенька рубрика «20х3»! 20 питань, на кожне з яких є по три відповіді. Коротко, лаконічно і несподівано! А першим свої 60 цікавинок розкриє бізнесмен, співвласник джаз-клубу «Цитра», громадський діяч Віктор Грисюк.

1. Улюблені місця в Луцьку: лавка біля костелу святих Петра і Павла, парк імені Лесі Українки, Дворик «Цитри».

2. Найсмачніший обід: пивний клуб «Майдан», традиційної тайської кухні «Lemongrass» та піцерія «Фелічіта».

3. Найароматніша кава: «Кава авеню», «Луцька Венеція», «UNO».

1

4. Мамині страви: сирна запіканка, голубці, щавлевий борщ.

5. Зухвалі вчинки в школі: Оскільки не було шкільного самоврядування, то вирішив з однокласниками, що його треба створити. Бо староста класу – це неефективно для відстоювання інтересів учнів. Створили комітет класу, де було обрано трьох осіб.

У старших класах я прочитав у книгах про бізнес і вирішив з однокласником відкрити дискотеку. Оскільки мені було лише 15 років, то довелось залучити до справи брата ще одного однокласника, якому вже виповнилося 18 років, і він зареєструвався підприємцем. Ми позичили гроші і купили обладнання. Коли не змогли взяти в оренду приміщення в Луцьку, то я згадав про родину в селищі Локачі. А там була можливість орендувати будинок культури, що нам і вдалось. На жаль, ми були ще занадто малі, щоб розвивати бізнес, дорослі реалії були нам холодним душем. Спочатку наш конкурент, який також мав дискотеку в Локачах, почав демпінгувати: робити вхід до свого закладу безкоштовним. Але всі продовжували ходити до нас, бо, по-перше, ми купили на той час краще обладнання. А по-друге, були новими і стали швидко модними. І по-третє, що найважливіше, ми дійсно краще розуміли, яку музику включати для молоді.

Потім до нас прийшла міліція. Вони почали щось говорити про охорону, що з ними безпечніше. Напевне, коли вони побачили, що мають справу з підлітками, то не змогли сказати прямо, що дайте хабар! Але вони не знали мою принциповість, я чемно подякував і сказав, що не треба нам охорони, самі все вирішуємо і в нас на дискотеці не було алкоголю, лише музика. Після них, чисто випадково, до нас приїхали бандити. Вони оточили наш заклад перед початком дискотеки та, увірвавшись до середини, закрили мене спочатку в кімнаті, бо не повірили, що саме такий малий може бути головним. Але, зрозумівши, що я власник, відкрили кімнату та запустили до залу, де стояли кілька моїх помічників. Бандити сказали, що відсьогодні я більше не крутитиму дискотеку в тому селищі і вони забирають частину обладнання. Вони пригрозили нам і поїхали… Мої друзі були розгублені і хотіли їхати до Луцька автобусом… Але я сказав: «Стоп! Зараз прийдуть люди. Ми запускаємось, коли нас буде багато, бандити нічого не зроблять».

Ми так і зробили. Згодом ці бандити передали через інших людей, що такої зухвалості з боку пацана не очікували, але сказали, що поважають і більше до нас не приїздили… Однак наш перший бізнес пролетів, бо наш конкурент врешті просто перекупив директора будинку культури і той розірвав з нами договір. Після провалу першого бізнесу, мені нічого не залишалося як врешті нормально закінчити школу і готуватися до вступу в університет.

Коли я навчався в аспірантурі, то очолив на Волині АнтиТабачну кампанію – протести студентів, освітян проти Дмитра Табачника, міністра освіти і науки часів Януковича.

6. Моменти щастя: Дуже люблю дітей, маю племінницю і її поява для мене дуже важлива. Також хрещення похресників – це дуже щасливі моменти. Купання в Атлантичному океані та проживання на Азорських островах. Відкриття «Цитри» та концерти в ній.

7. Страхи: Всі мої страхи насправді я долаю самостійно. Наприклад, мене в дитинстві дуже сильно вкусив собака. Тоді наклали багато швів, шрам досі є. Але, як є можливість, я завжди погладжу собаку, годую безпритульних тварин. Загалом мене тварини дуже люблять, я їх також, якщо вони мене не їдять :)

Висоти боюся. Напевно, саме тому я записався на курси пілота, коли жив два роки в Києві. Одного разу навіть літав на «Цесні».

Радше не страх, а несприйняття – не люблю перебіжчиків, людей, які змінюють принципи і позицію на догоду якійсь тимчасовій вигоді.

8. Книги, які варто почитати: «Чорний лебідь» Насім Ніколас Талеб, «Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього» Ювал Ной Харарі, «Чому нації занепадають? Походження влади, багатства і бідності», Дарон Аджемоґлу і Джеймс А. Робінсон.

9. Фільми, які варто подивитись: «Автостопом по Галактиці». В цьому фільмі знайдете відповідь на питання Всесвіту. «Мед в голові» та «Кіборги».

10. Улюблені музичні композиції: «Плач Єремії» - «Коли до губ твоїх»,

В’ячеслав Хурсенко «Соколята»,

«Бумбокс» - «Happy end».

11. Відомі особистості, з якими хотів би познайомитись: Вінстон Черчілль, Каха Бендукідзе, Іван Франко.

12. Мрії, які збулись: відкрив джаз-клуб в Луцьку, познайомився з кращими музикантами світу, видав книгу збірку поезій «100 метрів до Сонця, 200 метрів до Раю…».

13. Мрії, які збудуться: зроблю Луцьк найсучаснішим містом України, стану батьком, напишу мемуари і стану барменом на березі океану в 92 роки.

14. Останні набрані номери: Мирослав Ватащук, Наталія Гуркіна, таксі.

15. Курйозні випадки з життя: В 2003 році, перед початком Помаранчевої революції, пройшов в Криму навчання для молодіжних лідерів України, що проводили американські та європейські тренери. Тоді я, повернувшись до Луцька, вирішив зробити перший на Волині флешмоб, коли ще ніхто не знав, що це таке. Ми на Театральному майдані Луцька зібрали двадцять прихильників, поставили старі телевізори, на яких наклеїли символи телеканалів, що працювали за темниками Медведчука: 1+1, Інтер тощо. Коли я мав сказати, що правда важливіша грошей, мій товариш повинен був кувалдою розбити телевізори.

Але коли я завершив свій спіч, він побоявся, бо зібралося чимало людей, зокрема журналісти. Я почав переживати, що все зривається, почав імпровізувати, одночасно звернувся до своєї команди: мовляв, народ, треба щось робити. І тут до нас підійшов член нашої організації, що запізнився на акцію. То він взяв кувалду і почав бити старі телевізори. Акція пройшла «на ура», тоді я зрозумів, що акції треба завжди планувати з кількома планами Б.

Одного разу, коли навчався на історичному факультеті, до нас приїхав Юрій Луценко. І керівництво закладу, за всіма канонами радянського періоду, вирішило зібрати студентів в актовій залі. Мене це обурило, бо ніколи не прогинався перед керівництвом. Тоді була можливість задавати питання із залу, я вирішив цим скористатися. В мене мала бути лекція про гендер викладачки Оксани Ярош, тому я запитав Луценка, чому мене зняли з пар, що він корисного скаже по цій темі. Він вирішив «включити коміка» і сказав: «Я не гендерист». Луценко почав сміятися, подумавши, що така відповідь – надзвичайно дотепна. Але він не подумав, що я – професійний дебатер та не боюся авторитетів. Тож я пояснив йому: якщо він вважає себе європейським політиком, то повинен розбиратися в темі, присоромивши його перед всім факультетом. Також я пояснив, що студенти – не стадо і аудиторії – не цирк, весь зал почав мені аплодувати. Він почервонів і вибачився. Щоправда, керівництво факультету ще довго отримувало на горіхи через такого студента.

Інший курйоз трапився зі мною і товаришем у Грузії. Ми перебували в місті Бакуріані в горах. І зранку місцевий житель мав відвезти нас на авто до Тбілісі. Ми спустилися з речами у фойє готелю, а той грузин не приїхав і не брав слухавку, коли телефонували йому. Нам тоді дуже допомогла дівчина, яка вибачилася за свого співвітчизника, що не дотримав слова. Вона зателефонувала до свого знайомого, який повіз нас через гори, показав навдивовижу мальовниче вірменське село у Грузії. Нам так сподобалося, що ми ще два дні прожили в тому селі.

 16. Риси, якими пишаєтесь: щирість, принциповість, комунікабельність.

17. Риси, яких би позбулися: толерантність, надмірна дипломатичність, бо  я часто намагаюся в кожному знайти щось хороше і дати шанс, і  прямолінійність. Часто моя правда в очі сказана даремно. Точніше, я завжди буду казати правду, але інколи краще просто промовчати.

Так склалося, що я «сова», тож працюю допізна. Хочу навчитися лягати спати трохи раніше.

18. Життєві принципи, яких дотримуєтеся: щирість, відкритість, незалежність.

19. Професії, які спробували б: викладач, бармен, ведучий на радіо.

20. Побажання собі: нарешті вже зайнятися собою, бо занадто багато сил і здоров’я віддаю проєктам.

Збудувати сім’ю. Звісно, бізнес і громадська діяльність – це важливо, але у житті кожного чоловіка має бути місце для родини, тих людей, які роблять тебе щасливим.

Завести вдома кота. Бо кицька Цитра, що живе біля джаз-клубу, швидше вважає мене своєю людиною, аніж господарем.

2

^{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}