У польській столиці в перекладі Тадея Карабовича і Ельжбети Олендер-Дмовської вийшов роман Івана Корсака «Діти Яфета».

Теорії та візії В’ячеслава Липинського – чи реальне  здійснення їх сьогодні? А чому для роману автор вибрав саме цю історичну постать? Збіг час і що залишилося актуальним з теорій, а що застаріло?  Про це та про інше йшлося в  Варшаві на презентації роману, виданого польським видавництвом «РRACOWNIA WYDAWNICZA». Співорганізаторами презентації виступили також Dom Spotkań z Historią та Об’єднання українців у Польщі, найбільша організація українців у цій державі.

Вітальним словом дійство відкрив  директор видавництва Андрій Заброварний. Далі розмову перейняв ведучий доктор Роман Висоцький. Він запросив до слова професора Томаша Стрийка, який спеціалізується на тій епосі у Східній Європі і творчому спадку самого В'ячеслава Липинського, надав слово авторові роману Іванові Корсаку, надавав можливість ставити запитання присутнім на зустрічі, дискутувати.

Цікавою особливістю роману Івана Корсака є те, що у книзі подано дві післямови, дві точки зору з різних берегів Західного Бугу. Польське бачення представлено в тексті професора Євгеніуша Вільковського, а українське виклав Шевченківський лауреат Михайло Слабошпицький.

 [img data=def]13_06_2016_533339484/dsc02425.jpg[/img]
[img data=def]13_06_2016_533339484/dsc02427.jpg[/img]
[img data=def]13_06_2016_533339484/dsc02434.jpg[/img]
[img data=def]13_06_2016_533339484/dsc02421.jpg[/img]