Письменник, художник та військовослужбовець Анатолій Дністровий презентував у Луцьку трилогію: «Сіра пейна», «Привиди» та «Перший кий будича».

Зустріч з автором відбулася 25 травня у соціокультурному просторі «Мистецький», у Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки. Організатори події — літературна платформа «Фронтера», стратегічний партнер — платформа «Алгоритм дій».

Модерувала захід Анна Єкименко-Поліщук.

Анатолій Дністровий вперше відвідав Луцьк та приємно вражений містом.

«Дуже вразив мене Луцьк, я дуже втішений, що я побачив багато слідів колишніх історичних часів, які до кінця не були знищені страшними подіями ХХ століття, які, на жаль, перебороли більшість українських міст. Зокрема мій рідний Тернопіль. У Луцька є свій шарм, своя ідентичність. Як романіст, якби я народився у цьому місті, я б обов’язково написав про нього роман», — промовив письменник.

Автор розповів, що колись поставив собі за завдання: написати романи про усі міста, в яких він жив. Так народився роман «Пацики» про Тернопіль, книга з дією у Ніжині — «Тибет на восьмому поверсі». Ці романи склали першу трилогію Анатолія Дністрового про тінейджерів на зламі 80-90-х років ХХ століття.

«Це проблемні середовища, спальні райони. Когось така література лякає, комусь вона може здаватись навіть дивною. Але я як людина, яка стоїть на позиціях неопозитивізму, чи вірніше неореалізму, я вирішив собі не брехати, а писати про те, що я знаю», — зізнався автор.

Трилогія, яку Анатолій Дністровий презентував у Луцьку — це три книги, які незалежні одна від одної, але їх об’єднує одне вигадане подільське містечко із назвою «Будич».

«Коли я був у Вінниці, Кам’янці-Подільському та інших подільських містах, я зрозумів, що мені ці міста дуже подобаються. подільське місто — унікальне, тому що воно не настільки сильно придавлене гіпернасиченою культурною пам’яттю, як, наприклад, Львів. Поділля, воно — сильне на історію, але ця історія не така напружена різними нашаруваннями. Мені навіть метаісторична ідентичність цього простору, ніби рівномірніша».

Дністровий зараз пише третій роман про місто Київ, який увійде до третьої трилогії автора. Перші дві повісті — «Дрозофіла над томом Канта» та «Б-52».

Автор каже, що до написання трилогії про місто Будич що йшов довго. Перший текст з’явився ще у 1999 році. Тоді Анатолій написав оповідання, яке надрукували у журналі «Смолоскипи», він зберігається у Центральній науковій бібліотеці Вернадського.

«Десь там я знаю, що журнал є і там те оповідання, яке я можу реанімувати. В мене якось крутилося ось це: Будич, Будич… І вийшов роман «Сіра пейна» про художника, потім роман «Привиди» і збірка оповідань «Перший кий Будича». Більша частина оповідань була написана ще у студентські роки».

Автор зауважує, що писати просто роман у наш час — це нецікаво.

«Як на мене, зараз ставка хорошої літератури йде на те, щоби не скотитися просто в інтелектуалізм, який буде дуже нудний. Бо читач позасинає за цим. А з іншого боку — не скотитися у якусь банальну побутову річ, якусь прозу життя. З цим треба працювати, як режисеру», — пояснив письменник.

Анатолій Дністровий — військовослужбовець. Тож щодня він пише «Воєнний щоденник».

«Я роблю це принципово. Ця книжка не тільки особистісна, вона і аналітична. Така в мене є амбіція. Можливо, я навіть хочу робити якийсь елемент історичного полотна. Це таке надзавдання. Я розумію, якщо в мене є руки і вони вміють писати, то мені треба щось не лише для себе, а писати цей щоденник. Перший том вийшов, він називається «Битва за життя», — розповів письменник.

Після презентації усі охочі могли придбати книги з трилогії, взяти автограф та сфотографуватися з автором.