Текст і фото: Юлія ФІНКОВСЬКА

Ніколи не здогадаєшся, наскільки цікавими є люди, які щохвилини зустрічаються тобі на вулицях, сидять поруч у маршрутках, смакують каву за сусіднім столиком в кафе. А в кожному з них – особиста історія, яка заслуговує бути почутою.

Цього разу під приціл «Таблоїда Волині» потрапила яскрава молода мама, творча майстриня хенд-мейду Анастасія Сагір.

«Хвилинка слави» сьогодні – про невпинну і всеосяжну творчість, мандрівки світом та велику хіпстерську мрію.

– Якби треба було дуже стисло розповісти про все своє життя, що б це було?

– Народилася у Луцьку, навчалася у Волинському педагогічному університеті, потім працювала в туризмі, адже дуже люблю подорожувати. Згодом мені цього стало замало, з’явилося бажання глибше пізнавати різні культури, так почалося захоплення Туреччиною, де прожила 2 роки. Працювала дитячим аніматором, займалася з дітками доки то приносило задоволення і наповнювало мене зсередини. А потім вийшла заміж, народила дитину, деякий час жили із чоловіком у Дубаї, але все ж вирішили повернутися сюди. Доки сиділа у декреті, то зрозуміла, що нарешті маю багато вільного часу для втілення ідей творчості, так і почалося бажання творити щось власними руками. Часто люди, коли бачать гарну річ, то думають, де б то її купити, а я ж завжди маю безліч ідей, як її зробити.

– З чого взагалі почалося захоплення хенд-мейдом?

– В шкільному віці на уроці праці  пошила торбинку з яблучками, і, може, то трохи примітивно, але вже тоді пишалася тим, що це я власноруч зробила. А потім у Туреччині зачаровувалася магазинчиками хенд-мейду, аж в голові паморочилося від того різноманіття! Там же вперше спробувала зробити піднос у техніці «декупаж» і він вийшов не очікувано таким гарним, що інші люди фотографували! А, мабуть, уся свідома творчість почалася, коли я познайомилася з Аллою Харчук і відвідала її студію. Хоч мені уже 30, але лише зараз я відкриваюся тому, що мені дуже подобається робити. Важливо не боятися змін незалежно від того, яка в тебе основна професія, часто пошук дає тобі більше, ніж кінцевий результат. Творчість – це те, що мене справді наповнює, робить кращою і готовою більше добра віддавати цьому світу.

–  Яким був найперший виріб вже у власній творчості?

– Творчість завжди була зі мною. Якщо в інших людей в телефоні збережено фотки себе, сім’ї, важливих моментів, то у мене – намиста, розмальовані скриньки, вишиті подушки, одяг. І в один момент зрозуміла – пора! У студії Аллочки намалювала одну картину, ще повчилася, пригледілася, намалювала другу, третю, четверту, і так все почалося. Я розумію, що не можу конкурувати з людьми, які малюють ледь не з народження, тим паче, ще постійно досі вчуся, але бачу, що мої картини несуть якесь світло, якийсь позитивний заряд цьому світу.

– У тебе чудесне намисто! Теж авторська робота?

– Так. Після картин спробувала валяти намистинки з вовни і так втягнулася в процес, що зайнялася ще й виготовленням прикрас. Мені якось здалося то елементарним, але на майстер-класах різних побачила, як людям буває важко валяти вовну, тож зрозуміла, що маю до того схильність. Але мені нецікаво постійно робити одну і ту ж роботу, тож моя творчість – це постійний пошук чогось нового. Зараз планую купити швейну машинку і зайнятися пошиттям одягу, бо закінчила швейні курси. Займаюся по трохи усім, що подобається, а далі побачу, в чому зможу себе краще реалізувати.

– Чи є улюблений колір?

– Бірюзовий! Дуже подобається щось таке рожеве, на зразок фуксії, але вони постійно змінюються. Ще люблю жовтий і загалом усі такі яскраві кольори, їх багато.

– Часто буває, що творчі люди бачать красиве у дуже звичайних речах. Що для тебе є справді красивим?

– Будь-яка квітка – джерело гармонії. Є стереотипи в людей, які кольори з якими краще поєднуються, а природа всяко руйнує ці уявлення, і вчить тебе бачити інакше. Фіолетова квіточка «півник» – це ж не лише фіолетовий, а й жовтий, зелений, бузковий, синій… А ще мене дуже надихають гарні люди! Гарні у найширшому сенсі цього слова. От приходиш на «Нову пошту», а там сидить дівчинка, без косметики, звичайна, але вона мені така вже гарна, і той ніс красивий, і брівки на своєму місці. Краса не вимірюється штучними бровами і віями, вона ховається у найбільш несподіваних місцях природності людини, її щирості та гармонії.

– Чим особливе для тебе те, що ти робиш?

– Творчість для мене – це взаємний обмін зі світом, коли він тебе наповнює світлом, а ти віддаєш йому те, що можеш і любиш продукувати. Я не дуже розумію фільми жахів, якісь деструктивні полотна депресивних художників, бо для мене мистецтво має примножувати добро. У житті чимало причин для суму, тож людям варто було б з усім сил творити довкола себе щось хороше.

– Фільм чи книга?

– Книга. Люблю сама доходити до усвідомлення чогось, а не покладатися на чиєсь розуміння і бачення. Останнім часом подобаються книги про саморозвиток, самовдосконалення, психологію та релігієзнавство. Серед фільмів, які останні переглянуті і які рекомендую, – «Вільна енергія Теслі», «Над прірвою у житі», "Ван Гог. З любов’ю, Вінсент».

– Який твій ідеальний відпочинок?

– Мені хочеться в похід. З наметом, біля вогнища і під величезними зорями, термос із чаєм, гарна компанія і пісні під гітару, яку я обожнюю. Зрештою, мені про це мріється, бо ніколи того не робила. Ідеальний відпочинок для мене – це не готель, це неодмінно побачити гарні місця, насолодитися природою, їздити на велосипеді, перетинати острови на мопедах! Взагалі я дуже люблю нові країни і тішуся, що кожну із уже відвіданих відкривала для себе саме в той доречний момент. У декреті вже не подорожувала 2 роки і думаю, що мене вразили б зараз навіть лижі в Карпатах, чого страшенно хочеться.

– Займаючись туризмом ти об’їхала чимало країн, а є зараз мрія про якусь закордонну подорож?

– Є така трохи хіпстерська мрія купити свій трейлер і об’їхати на ньому півсвіту. Побачити гарні місця природи, скрізь побувати не як турист, а зануритися у життя тих людей, яких зустрічатиму на своєму шляху. За кілька днів неможливо цілком пізнати жодну країну, це знайомство дуже поверхове, тому хотілося б мати змогу трохи пожити серед різних культур і звичаїв.

– Пам’ятаєш якусь особливу зустріч у закордонних мандрівках?

– Нам якось так щастило, що повсюди зустрічалися тільки хороші люди. Особливо запам’яталася арабська сім’я: три жінки одного чоловіка поблизу одного із магазинів. У них прийнято їсти просто сидячи на землі, тож вони вийшли з магазину і накрили поляну просто під ногами. Але то виглядало абсолютно вільно і красиво, вони кликали нас до себе, все так відкрито і безпосередньо.

А ще дуже вразив випадок біля прокату великих сімейних велосипедів, таких, знаєш, на кілька осіб. Арабське подружжя з дітками їздило на одному з них, а потім, коли їм набридло, а час прокату ще не збіг, перейшли через все поле, аби запропонувати безкоштовно покататися нам із дітьми. Такі ситуації зміцнюють віру в людей.

– Що тебе робить щасливішою? Як не піддатися смутку зимової пори і депресіям?

– Для мене секрет щастя – у втіленні своїх мрій. Мріяти і здійснювати свої бажання, вірити в себе, відчувати, що ти на щось здатна, завжди намагатися рухатися вперед і твердо знати, що ніколи не пізно все почати з самого початку, навіть коли тобі 30,40,50 і більше років. Бути відкритим до світу, бути чесним перед собою і ніколи не працювати лише заради грошей! Робити прекрасне, наповнювати ним себе і пам’ятати, що коли знайти собі роботу до душі, то ви не будете працювати жодного дня!

1

***

Передрук без згоди "Таблоїда Волині" заборонений.