Фото: Оксани ФЕДОРУК та з архіву клубу "Айна Бера"

Каріні Диксі всього 18 років. Вона приїхала до Луцька із Запорізької області здобувати вищу освіту. Зараз закінчила перший курс у СНУ ім. Лесі Українки за спеціальністю прикладна математика.

Та, окрім навчання, дівчина знайшла у нашому місті ще одне захоплення, яке у багатьох викликає подив. Після пар дівчина зазвичай біжить не в бібліотеку, а на тренування до… лицарів.

Як і чим привабило її таке заняття, про свої перші перемоги Карина розповіла «Таблоїду Волині» у рубриці «Хвилинка слави».

4

***

Вчитися на Волині дівчині подобається. Каже, люди тут відрізняються від тих, які живуть на її батьківщині – більш добрі і привітніші.

А лицарством захопилася одразу, як тільки приїхала до Луцька на навчання. Все сталося випадково. Але, як відомо, випадковості – найбільш невипадкові речі на світі.

«Я приїхала в кінці серпня на навчання, гуляла містом і випадково на вулиці взяла флаєр, де повідомляли про лицарський фестиваль у замку. Пішла на фестиваль, і ті емоції, враження, які відчувала, не могла передати словами. Це були перші бої, які я бачила вживу. Увесь цей брязкіт викликав у мене стільки захвату! Ведучі говорили, що обладунки важать близько 30 кг, що це важко, але мені захотілося спробувати їх приміряти», - розповідає студентка.

Вона підійшла до одного з лицарів сфотографуватися і одразу спитала, чи є у Луцьку якийсь лицарський клуб або гурток для початківців. І через день пішла на перше тренування в «Айна Бера».

2

«Спочатку мені було дуже страшно, хоча боялася не за тренування чи фізичні навантаження, а за те, як мене приймуть, як подивляться хлопці. Але насправді атмосфера виявилася настільки дружня, що я навіть цього не очікувала. Хлопці у будь-яку мить тебе підтримають, допоможуть, щось порадять. Тим більше, що дівчат у клубі зараз всього двоє – я і Ася», - ділиться дівчина.

Але, за її словами, прийти на перше тренування – це лише півсправи, а ось коли приходиш на наступне – це вже майже перемога:

«Після першого тренування я не могла ні стати, ні сісти, боліло все, що тільки могло боліти. Але я все ж таки себе пересилила і заспокоїла тим, що звикну», - пригадує лицарка і додає, що таких, хто здавався після першого ж разу – дуже багато.

3

Тренування важкі, бо спрямовані на те, щоб підвищити витривалість бійців. Усі разом роблять розминку, потім різні вправи – як стояти, як тримати меч чи наносити удари. Тобто тренування Каріни нічим не відрізняється від занять хлопців.

На тренуваннях лицарі б’ються у м’якій екіпіровці (так званому «софті»), а мечі тримають із поролону. Справжні ж мечі важать близько 1 кг, а металеві обладунки – до 30 кг. Удари металевим мечем відпрацьовують на спеціальній «груші» із шин.

Каже, коли батьки по-різному відреагували, коли дізналися про нове захоплення доньки. Тато відразу підтримав, бо в дитинстві хотів віддати її або на бокс, або ще кудись. А мама не хотіла, бо ж це не дівчача справа. Потім змирилася, хоча, звісно, хвилюється.

«Для неї головне, що її дитина щаслива, що вона в хорошій компанії. Бо в «Айна Бері» молодь – без шкідливих звичок. А знайомі в основному просто жартують, одногрупники можуть сказати: «Ось зараз Каріна меч візьме, прийде, як вламає», - сміється студентка.

5

Буквально через два тижні після першого тренування, вона поїхала на міжнародний чемпіонат «Зов героїв», який проходив у парку «Київська Русь» поблизу Києва.

«Я мала битися у «софті», а потім хлопці переконали мене одягнути залізо. І зайняла тоді третє місце», - пригадує свій «дебют».

Тоді вона билася з дівчиною з Молдови, яка неодноразово займала перші місця. Ведучий це розповідав про неї, а про Каріну – що зовсім юна, початківець. І потім розповідали, що глядачі були в шоці: «Як, їй всього 18 років?».

2

І досі для неї вихід на ристалище є хвилюючим, як вихід на сцену.

«Перед боєм завжди страшно, кожного разу, коли виходиш на ристалище – тебе легенький мандраж б’є. Це трохи схоже, як перед виходом на сцену. Але, по суті, цей спорт не більш небезпечний, як будь-який інший, де є повноконтактний бій. Є затверджені правила, наприклад, не можна бити в стопу чи пах», - розповідає Каріна.

На питання, шо найбільше приваблює у лицарстві, дівчина ні на секунду не задумуючись відповідає, що найбільше подобається спосіб проведення часу і людський фактор: «Айна бера» - це сім’я, вони і в горі, і в радості».

Подобається й атмосфера фестивалів: цікаво спати в наметі, їсти з глиняного посуду, ходити в костюмі, наче в Середньовіччі. Автентичність захоплює. А до дівчини в обладунках – завжди багато уваги.

«На фестивалі «Княжий» був випадок, ми сиділи у наметовому містечку, після мого виступу підходить якась жіночка і каже: «Я хотіла б побачити лицарку Каріну, як вона виглядає без обладунків», - з посмішкою згадує дівчина. Вона і далі планує відточувати лицарську майстерність і наступного року планує потрапити зі збірною України на Чемпіонат світу з середньовічного бою.

3

Нагадаємо, нещодавно лицарі луцького клубу “Айна Бера” під час презентації розповіли про свої успіхи та плани.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: ЛУЦЬКІ ЛИЦАРІ ПРИВЕЗЛИ МЕДАЛІ ІЗ ЧЕМПІОНАТУ СВІТУ ТА ШУКАЮТЬ ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ ТРЕНУВАНЬ. ФОТО

2

2

2

3

2

2

2

Передрук без згоди "Таблоїда Волині" заборонений