Вокаліст гурту «Біла Вежа»: Чим вищі цілі перед собою ставиш, тим більше досягнеш

16 Грудня 2016
Текст: Тетяна КУШНЕРИК
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
Настрій: кав’ярні «КОФЕЇН»


У затишній кав’ярні «Кофеїн» «Таблоїд Волині» поспілкувався із фронтменом рок-гурту «Біла Вежа» Максимом Іващенком.

Про незвичайні подарунки від шанувальниць, упізнаваність, концерти в Росії і плани на рік прийдешній – читайте далі.

- Наше традиційне перше питання: якому напою віддаєте перевагу – кава чи чай?

- Кава. Для мене із неї починається ранок, з кавою прокидається мій мозок. Намагаюся у нових містах відвідувати місця, де варять смачну каву.



- Які враження від Луцька?

- Я дуже люблю це місто, воно таке невеличке, зібране, культурне. Минулого разу ми були тут у теплішу пору року, то ходили до замку Любарта, хотіли знайти місце, зображене на 200-гривневій купюрі. Сфотографувалися, погуляли.

- У луцької публіки є особливості?

- У кожному місті люди відрізняються, але всі вони чуйні, позитивні і добрі. Коли ми вперше приїхали сюди з концертом, люди були не дуже знайомі із нашою творчістю, але потім до мене у друзі в соцмережах додалося стільки людей! Уже на наступний день нас почали запрошувати знову приїхати сюди. Для музиканта важливе як живе спілкування, так і соцмережі, адже це – показники того, що люди цікавляться тим, що ти робиш. Особливо приємно, коли після концертів отримуєш позитивні відгуки, надходять листи на декілька сторінок, і ти просто читаєш-читаєш-читаєш… стає тепло на душі.



- Часто надходять паперові листи?

- Іноді так, але частіше їх передають перед або після концерту разом із солодкими подарунками від шанувальниць. Дівчата люблять дарувати тістечка і торти. На останньому концерті у Києві я отримав зроблену вручну ікону із соломи із зображенням святого Максима. Було дуже приємно. Бережу її на почесному місці, на робочому столі.

- Маєте колекцію подарунків від шанувальників?

- Недавно наш фан-клуб з Білорусі зробив сюрприз – подарували величезну вишиту дрібним хрестиком картину. Коли здалеку на неї дивишся, здається, що це фотографія.



- Ви відчуваєте себе зіркою, знаменитістю? На вулиці впізнають?

- Не тільки на вулиці (сміється, - авт.). Наприклад, у супермаркеті, коли вибираю продукти, просять сфотографуватися. Це приємно, але часом хочеться особистого простору. Та я ж не настільки відомий, як Бред Пітт, щоб увага була обтяжливою.

- Хто ваша аудиторія?

- В основному це дівчата віком від півтора до 99 років.

- Яку музику вибираєте для себе?

- Не віддаю перевагу жодному зі стилів. Якщо подивитися у мій плей-лист, то там можна знайти і поп, і джаз, і клубну музику. Все залежить від настрою, від того, що хочеться в цей момент послухати. Може бути таке, що я їду в громадському транспорті, а в людини, яка стоїть поруч, у наушниках грає щось цікаве. Тоді прошу або послухати, або сказати, як називається. Люблю підписуватися на різні спільноти, де викладають нову українську музику, шукаю щось там для себе.



- Кого з українських молодих виконавців порадите?

- Це наші колеги, «Без обмежень», я для себе відкрив їх по-новому. Vivienne Mort, «Фіолет». Насправді їх дуже багато.

- А зі світових імен?

- Коли стаєш старшим, смаки змінюються. Коли я був підлітком, то майже не слухав пісень англійською мовою, бо вважав, що якщо я не розумію, про що пісня, то вона не варта уваги. А потім прийшло усвідомлення, що можна через музику відчути сенс. Зараз є величезний список музики, яка мені подобається.




- Із чого почалася любов до музики?

- У дитинстві я взагалі не слухав музику. Вчився, аж поки мені не почала подобатися одна дівчина. Мені захотілося її вразити. Я дізнався, що до нас у школу прийшла вчителька хореографії і організувала гурток, а та дівчина туди записалася. І я подумав: «А чому ні? Навчуся гарно танцювати, буду ходити на дискотеки». Так я опинився у гуртку і попросив, щоб мене поставили в пару з тією дівчиною. Ми танцювали разом років три, аж до випуску зі школи. Одного разу до мене підійшов учитель музики і сказав: «Я чув, що у тебе гарний голос. Може, ти спробуєш співати?». Він подав мені ідею піти цим шляхом. Потім були фестивалі, перемоги і мій перший гурт.

- Чи багато для музиканта означає фахова освіта?

- Більшість того, що вмію, навчився сам. Я слухав, експериментував, багато репетирував, врешті, співав у ванні. Але фахова освіта має бути, бо тобі банально треба знати принаймні ноти.



- Яку мету для себе ставите?

- У мене є така мрія: я хочу потрапити в музей рок-н-ролу, який знаходиться в США. Не просто відвідати, а стати частиною експозиції. Чим вищі цілі перед собою ставиш, тим більше досягнеш.

- А чим здивуєте у прийдешньому році?

- Після Нового року сідаємо писати демо-версії нових пісень, у нас уже чимало матеріалу. Наступного року буде новий альбом, знімемо кілька кліпів і побуваємо на багатьох фестивалях. Можливо, зробимо тур десь за кордоном, у Штатах або Канаді.



- Як ви ставитеся до виступів у Росії?

- Вважаю це трохи неправильним, адже у нас все-таки зараз непроста ситуація, війна. Якби мені запропонували тур – сто концертів у Росії і за кожен з них багато грошей, відмовився б. Це мої почуття.

- Перед виборами у США чимало тамтешніх акторів і музикантів заявляли, що у разі перемоги Трампа виїдуть за кордон. А для вас політична ситуація в країні багато на що впливає?

- Музика має бути поза політикою. Ми маємо творити те, що несе у собі позитив, добро, чомусь вчить.



- Наскільки люди мистецтва залежні від того, що відбувається в країні і від настроїв суспільства?

- За ці два роки змінилися смаки аудиторії, українці почали слухати більше музики рідною мовою. Люди почали відмовлятися від російськомовної попси.

- Як ви ставитеся до впровадження квот на радіо?

- Думаю, що це не має робитися через примус. Радіостанції мають розуміти, що якщо ти крутиш музику в Україні, то мусять бути в ефірі україномовні пісні. Від попси в маршрутках я рятуюся наушниками у вухах.



- Якісна музика – це яка?

- Зіграна від душі і вживу. Для української музичної індустрії мені хочеться, щоб молодим виконавцям було легше починати, бо в нашій країні дуже багато талановитих музик. У невеличких містечках можна знайти гурт, який грає музику світового рівня, а нас ТБ і радіо годують «шлаком».

- Чого б хотілося в прийдешньому році?

- Для себе і свого гурту хочу ще більше концертів, бо я живу від концерту і до концерту. Хочеться виступів на величезних сценах. Для людей – бути завжди вільними, щасливими. Я сподіваюся, у наступному році у нашій країні зміниться ситуація.




Бліц

- Остання прочитана книга?
- «Дім дивних дітей» Ренсома Ріггза. Дуже люблю читати, збираю книги на історичну тематику: Середньовіччя, лицарство тощо. Кажу друзям: «Якщо не знаєте, що мені подарувати, виберіть книгу про історію».

Хобі?
- Люблю малювати. Починав з коміксів, графіті, зараз це залежить від настрою.

- Які фільми обираєте?
- Ті, що розслабляють. Гарні комедії, останнім часом передивлявся серіал «Друзі». Історичні фільми теж дивлюся.




- Де хочеться побувати?
- Взимку поїду в гори. Ліс, їжа на багатті, лижі – це моє. Давно не був у відпустці, я трудоголік.

- Улюблена їжа?
- Люблю готувати, постійно випробовую нові страви. Останнє – вегетаріанська вечеря. Це смачно, але я більше люблю м'ясо.

- Що цінуєте в людях?
- Найбільше – чесність. Прямолінійність, відвертість, чуйність, турботливість, почуття гумору.

- Які риси дратують?
- Підлість, хитрість, лицемірство.

- Хто ваш критик?
- Найбільший – я сам. Рідні на цю роль погано підходять.













***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].

0
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter