Луцький сомельє: весь коньяк – це бренді, але не все бренді – це коньяк

Що може бути кращим, ніж літня подорож до Франції? «Випари коньяку в підвалі однойменної французької провінції!» – відповість вам сомельє Володимир Темченко.

Луцький винознавець разом зі своїми колегами наприкінці червня побував у регіоні Пуату-Шарант, де вже сотні років виготовляють кращий коньяк у світі. Команда українських сомельє побували на виноробнях, зустрічалися з виробниками та дегустували вишукані французькі напої.


***
Перші враження від Франції: відразу відчутно різницю у менталітеті. А ще переповнювали емоції від усвідомлення того, що я на історичній батьківщині коньяку. Але якщо чесно, то перше, що відчув – це спеку! Було 40 градусів тепла.

Читайте також: Про що говорять сомельє

***
Французи зустрічали нас як справжніх друзів. Пригощали фуа-гра та равликами, яких дуже багато живе на виноградній лозі.

***
Ми дегустували багато дорогих і смачних французьких коньяків. До прикладу, один із них в Україні коштує близько 33 тисяч гривень.


***
Наша група відвідала підвал, у якому знаходилося 60 тисяч бочок з коньяком. Це близько 18 мільйонів літрів коньяку. Ми там провели години зо дві, тому вийшли звідти досить захмелівши та веселі лише від випарів цього міцного напою.


***
Згідно зі світовою регламентацією коньяк можуть виготовляти тільки в однойменній провінції у визначених шести зонах. І навіть, якщо виноград вирощений, наприклад, на відстані сто метрів вправо-вліво від цієї зони, то напій вже буде називатися бренді.

***
У всьому світі виготовляють бренді. Це тільки у нас на пострадянському просторі з’явилася традиція називати міцний виноградний напій коньяком. Зародилася вона у минулому столітті, коли Шустов отримав дозвіл писати на своїй продукції слово «Сognac» кирилицею.


***
Потрібно розуміти, що весь коньяк – це бренді, але не все бренді – це коньяк.

Читайте також: «Вино «під спеку»: у Луцьку дегустували німецькі рислінги»

***
Французи кажуть, що коньяк робити дуже просто, для цього практично нічого не потрібно. Тільки от є головна умова: прадід твій робив коньяк, дід робив, батько робив і ти також зможеш це робити.

***
За мільйони років на цій території сформувався особливий грунт, який надає неповторного смаку винограду. Також для того, щоб зробити хороший коньяк потрібне висококислотне вино.


***
Під час подорожі у нас була можливість потрапити на виноградники віком 100-120 років. З цієї лози й досі збирають виноград, щоправда, там залишилось лише декілька рядів таких старих виноградних насаджень.


***
Для виготовлення коньяків використовують три сорти винограду – Уні Блан (98% виноградників), Фоль Бланш та Коломбар. З зібраного винограду роблять вино, яке наливають в перегінний апарат. Процес дистиляції поділяють на дві частини. На кожному етапі винна суміш відділяється від небажаних речовин. До речі, всі перегінні апарати зроблені із міді. Цей метал підходить найкраще.



***
З 10 літрів вина виходить 1 літр «eau-de-vie» – «води життя», яку ми називаємо коньячним спиртом. Цю рідину заливають в дубові бочки, де вони можуть зберігатися аж до 80 років. До речі, для виготовлення бочок використовується щонайменше п’ятдесятилітній дуб і тільки той, який росте у лісах Лімузєн і Тронсе.

***
Після такого тривалого перебування у дубових бочка, коньяк переливають у скляні ємності та переносять у «парадиз» – так виробники називають приміщення, де ці старі спирти витримуються вже без бочки і покращують свої смакові якості. Найстаріший спирт, який нам вдалося побачити, має 192 роки, зберігається там з 1823 року.


***
Ще одна цікава деталь. Якби у цьому регіоні не добували сіль, то можливо, ми б ніколи і не дізналися про такий напій як коньяк. Голландські купці, приїжджаючи до міста Ля-Рошель за сіллю, купували також і вино. Воно в подорожах псувалося, тому досвідчені мореплавці запропонували виноробам «перегнати» це вино. Потім вони залили його у бочки та доправили ємності до місця призначення. Коли бочки відкоркували, то голландці були розчаровані – напій був несмачним. Його вирішили повернути назад до Франції. Подорож тривала довго, за цей час бочка дала свій смак та аромат, рідина набула золотавого кольору - так з’явився коньяк.

Записала Ірина Новосад