Про специфіку власної роботи розповідає наш новий дописувач, працівник однієї з центральних луцьких аптек. В своєму дебютному дописі автор ділиться з читачами нюансами відвідування аптеки п'яничками, які у пошуках дешевої випивки експериментують з різного роду лікарськими препаратами. 

Юля Аспіринова - фармацевт, починаючий блогер, гуманіст 

Зазвичай робочий день фармацевта починається саме із відвідувачів алкоголіків. У них в тренді зараз аптечні настоянки. Номер один - народний "Jack Daniel’s" - настоянка глоду. Або "боярка" (від російської назви глоду – "боярышник").

Роблять цю штуку із плодів куща глоду колючого, які настоюють на спирті. Лікують нею розлади серцево-судинної системи та використовуюь як допоміжний лікарський засіб при порушеннях серцевого ритму.

Але алкоголіки, звісно, беруть її не тому. У них своя вигода: цілих 100 мл (менший – 25-міліграмовий флакон попитом не користується), висока концентрація спирту, ціна біля шести гривень, відпуск без рецепту. Як у старій рекламі: "Просто додай води".

Проте, дехто пʾє і нерозбавленою. От і поспішають рано-вранці поціновувачі міцних настоянок в аптеку за цим "напоєм богів". Хоча, зі слів колег, які працюють в цілодобових аптеках, знаю, що ці ж самі гурмани не дають їм спокою протягом всієї нічної зміни.

Препарат цей безрецептурний, але працівники аптек найчастіше відмовляються обслуговувати алкоголіків. Тому, щоб аптекарі продали "боярку", "клієнти" вдаються до хитрощів. Намагаються завести дружню розмову, засипають компліментами, ще з порога вітають з усіма можливими та неможливими святами. Пригадую, вітали мене і з днем художника, і з днем прикордонника, і з днем лісника. Хтось і в тому не заморочується: просто вітає «зі святою недількою» чи початком тижня. Особливо ж велику і щедру порцію привітань аптекар отримує коли все ж здається і продає настоянку глоду. Тоді може отримати побажань більше ніж на День народження.

[img data=def]25_03_2015_769764787/86350_111589_1317706440.jpg[/img]
Є в аптеках ще один "цілющий" напій – спирт етиловий. Може мати різні назви, різну концентрацію (70 або 96%). В народі – «красна шапочка», оскільки ковпачок на флаконі найчастіше червоного кольору. З ним складніше: за правилами потрібен рецепт.

Бувають і взагалі «стрьомні» варіанти. Наприклад, коли штурмують аптеку у пошуках мурашиного спирту –  зовнішнього лікарського засобу для розтирання уражених ділянки тіла. Пʾють і його!  

Друзі-алкоголіки!  Попереджую вкотре і ще раз: будете пити лікарські засоби – чекайте в гості отруєння, судоми, серцеву недостатність. Або й смерть. А що ви хотіли, пʾючи флаконами те, що треба пити краплями!?