^{Текст: Вікторія ГАЛИЦЬКА} 

Всі думали: ось бідолаха! Її ж чоловік кинув, пішов до іншої!

Як це пережити? А вона купила нові шпалери, чарівні штори і зробила ремонт. На шпалерах був темно-зелений візерунок, а штори – кольору стиглої черешні. І це було красиво!

Хоч би з горя руки на себе не наклала, обговорювали між собою її тітоньки. А вона рано вранці ходила на ринок за рум’яними пахучими яблуками, пекла ніжну шарлотку, варила собі міцну каву з вершками, на обід готувала лазанью з грибами і баклажанами, на вечерю – овочі з прованськими травами.

Як же їй тепер самотньо, турбувалися батьки і запрошували приїхати на дачу. Вона завела собаку і читала вечорами Софі де Вільнуазі. Собака водила її гуляти в парк, говорила: подивися, яка білочка і ловила для неї жаб. Софі пропонувала змінювати плани на життя і вірити в щасливе майбутнє.

Їй, напевно, дуже погано, просто уваги не подає, вирішили подруги. А вона купила два сарафани, плаття «в підлогу», солом’яний капелюшок, пару білих босоніжок і пофарбувала волосся в колір гіркого шоколаду.

Напевно, плаче, нещасна, ночами в подушку, подейкували сусіди. А вона, заваривши собі зелений чай з лаймом, відкривала вікно, сідала з чашкою на підвіконня і милувалася величезним місяцем. А потім солодко засинала під звуки нічного міста. Їй снилося море, різнокольорові мушлі та доброзичливі дельфіни.

Як же ж її не щастить, обговорювали колеги. А вона записалася на курси водіння автомобіля, успішно склала іспит, купила недорогу стару машину і дорогу дорожню сумку.

Це ж такий удар, коли чоловік іде, шепотілися знайомі, хоч би в депресію не впала. Вона закинула в нову сумку сарафани, білі босоніжки й поїхала з собакою до моря. Знімала кімнатку у старенької, купувала варену кукурудзу і запечену рибу, їла на сніданок гарячі коржі, персики та виноград, пірнала в солоні теплі хвилі, захоплювалася неймовірними заходами. Засмагла, схудла.

Відпустка закінчилася, повернулася додому, а там… він. Говорив, що помилився і просив почати життя спочатку. А вона змінила номер телефону, купила новий замок і викликала слюсаря.

Виявилося, що слюсар теж любить міцну каву, яблучні пироги, місяць, обожнює собак і читає книги. Він поміняв їй дверний замок, замінив старенький кран на кухні, навчив готувати м’ясо по-французьки, каву по-віденськи та зробив їй пропозицію. Собака була не проти. Вона теж.

Через рік, виявилося, що він цілком стерпно співає колискові, легко і невимушено керує двомісною дитячою коляскою і вміє сповивати крихітних дівчаток. Причому одночасно обох.

А ще через рік вони, як і мріяли, купили будиночок за містом. Довели до ладу запущений сад, поселили в ставку карасиків, повісили на вікна легкі штори, купили гарний посуд. Вона готує овочі та рибу, пече чудові струдлі та варить сливове варення. Крізь відчинене вікно залітають метелики, пахне яблуками і ромашками, чується щасливий дитячий сміх і гавкіт собаки.

Пізно ввечері, коли дочки будуть солодко спати, а собака згорнеться клубочком біля теплого каміна, вони, як завжди, посидять, обнявшись, на ґанку, послухають звуки нічного саду і скажуть один одному «Люблю» …