«Колега завжди мені каже «Висповідайся!», – «Питання під градусом» до вікканки Олени Кузьмич

12 Червня 2019

Текст: Ольга МАГАС

Фото: Макс ТАРКІВСЬКИЙ, з особистого архіву

Настрій: Піцерія «ФЕЛІЧІТА», м. Луцьк, вул. Винниченка, 2.

Ця мініатюрна оригінально вбрана жінка завжди приковує до себе погляди. Можливо, справа у дзвінкому голосі, який горошинками розсипається всюди, куди б вона не зайшла, а можливо, у нестандартних прикрасах, які приковують погляд. А коли люди дізнаються, що одна з успішних децентралізаторів та журналісток Олена Кузьмич є ще й вікканською жрицею, то емоції стримати їм важко.

Коли ми готували матеріал, у Олени була розкішна густа коса, проте нещодавно героїня нашої сьогоднішньої розмови віддала її… на благодійність. В рамках проекту «Hair for Share» понад 50 сантиметрів волосся пішло на перуки для онкохворих діток.

Про те, як живеться вікканській жриці у християнському Луцьку, з якими питаннями найчастіше звертаються до неї, як до таролога, як жартують з незвичної релігії колеги і чому не можна читати замовляння з Інтернету, Олена розповіла «Таблоїду Волині» у рубриці «Питання під градусом».

Із чого почалося захоплення вікканством і як взагалі ти відкрила у собі тягу до містичного, надприродного?

– Напевне, цьому сприяло те, що мене виховали дуже інтелігентні люди, які оточили мій світ казками. Я без казок в дитинстві навіть не їла. Моїм улюбленим персонажем був Бармалей. Мій дідусь сідав навпроти мене і розповідав мені казки. Я задавала теми, наприклад: сьогодні Бармалей поїхав у Африку. І дідусь вигадував і розповідав мені історії про пригоди цього казкового героя. Вже перед тим, як я йшла в школу, дідусь відверто втомився і сказав: «Оленко, я мушу повідомити тобі сумну новину. Бармалей помер». Він думав, що це його врятує, але я поміркувала дві хвилини і сказала: «Нічого, розповідай про його старшого сина».

Мені казки розказували реально всі. Коли я приїздила в село, у тата була стандартна казка – «Котигорошко». Мені читали мама і бабуся, потім я сама почала перечитувати різні книги, і, відповідно, цей ілюзорний світ мені завжди дуже подобався. Перше, що мені трапилося з літератури – це грецькі міфи. Я читала міфи за Тахо-Годі, ученицею відомого філолога Лосєва. Мене вразило те, що у міфа може бути не одна версія, а декілька. Відповідно, вибір моєї професії був очевидний – філологія.

На філології справді вчать магії. Тому, що на першому курсі ми вчили замовляння, прокльони й інші прекрасні феєричні речі. Плюс в дитинстві, в чотири роки, мені подарували книжку з астрології. А ще серіали «Баффі – переможниця вампірів», «Всі жінки – відьми»… Хоча при цьому я знала багато молитов, ходила в церкву на Великдень. Відверто, в 19 років це було позерство… Пізніше це для мене сформувалося в місію. По-перше, моєю метою було пояснити, що вікканство – це не сатанізм. Через це і почалися блоги й матеріали, розповіді про свята, порівняння…

Читай також: ВІККАНКА ОЛЕНА КУЗЬМИЧ: «МРІЮ ПРО БУДИНОК ЗА МІСТОМ З ДІТЬМИ, КНИЖКАМИ І ПЕНТАГРАМОЮ НА ПІДЛОЗІ»

Як зараз батьки ставляться до твоєї релігії? Чи підтримують твоє віросповідання?

– Я цьогоріч запросила маму на Остару – це аналог Великодня, точніше Великдень – це наслідок Остари. У нас була вечеря, дуже багато прикрас та антуражу. Мама сиділа і була дуже захоплена, вона була така якась щаслива. Насправді, мої батьки в питанні релігії ніколи не казали мені «Ні». Для них було важливо прийти на мій ритуал весілля. Вони сказали, що «Не йдемо в ресторан, а йдемо на церемонію». І коли ми робити ритуал для донечки, то вони теж були присутні. Мама, звісно, переживає за деякі моменти. Бо в християнській країні казати, що ти – іншої релігії, все ж таки трохи ризиковано. Але «Оленко, схаменися, повернися у віру, посповідайся!» ніхто мені не говорив.

В тебе дуже важлива, серйозна робота. Чи не були косі погляди з боку колег щодо твоєї віри?

– Ми жартуємо з цього приводу щодня. Я внутрішньо собі кажу: «Оленко, це загартовує твою віру». В нас є стандартний жарт, що «Кузьмич запізнилася, бо десь забула свою мітлу». Або мій колега завжди мені каже «Висповідайся!» (сміється, – авт.). Але це вони кажуть не з якоюсь злобою чи з негативним підтекстом. У нас дуже класна команда, ми всі особливі, у кожного різний досвід перед роботою в команді. Відповідно, ми цим досвідом ділимося. Вони вивчили, що таке Йоль (це аналог Нового року, Різдва). Коли в мене була Остара, то вони приходили і цілий день мені казали: «Оленка, з Пасхою». Тобто все нормально.


У багатьох публікаціях тебе часто називають відьмою. Тебе це не дратує?

– Мені все подобається. Але все одно наші люди вкладають в слово «відьма» занадто багато негативного тексту. Тут треба зрозуміти, що не всі віккани – відьми і не всі відьми – віккани. Ти можеш бути вікканином, але вірити в Бога й Богинь, при цьому не практикуючи взагалі ніяких магічних дій. Або навпаки: ти можеш бути спадковою відункою, але при цьому взагалі не знати, хто такий Рогатий Бог.

Розкажи про різницю між відьмою і вікканкою.

– Віккани вірять в Рогатого Бога, вірять в Триєдину Богиню, вірять в сили природи. А далі починається, як у християнстві. Тому що вікканства є багато видів. Є християнське вікканство – це для тих хто «сидить на двох стільцях», є вікканство з єгипетським ухилом, є з ухилом на скандинавських богів, є фейське вікканство, яке вірить у феєчок, є вікканство суто для лесбійок (вони не визнають Бога, як сутність, вони визнають тільки Богиню Діану). Ну тобто, як в християн – від кольору до вибору. Коли ж ти чиниш якісь магічні дії і робиш це часто на якомусь напівпрофесійному рівні, то це можна назвати відьомством. Але кожен з нас всередині, насправді, відьма. Тому, що ми прокидаємося, вітаємося з сонечком, лягаємо спати головою туди чи не туди, обходимо за годинниковою стрілкою чи проти… Це вже якісь елементарні, магічні властивості на які ми зараз дивимося скептично. Навіть повісити підкову над дверима – це вже якийсь елемент народної магії.

Є стереотип, що всі відьми носять чорне. Розкажи, які ще міфи про відьом доводилось розвінчувати.

– Що всі відьми старі, з гачкуватим носом, що вони поклоняються дияволу, що вони влаштовують оргії. Читала недавно прекрасну статтю про одного російського телеміта. Телема – це, можна сказати, така релігія. Цей телеміт казав, що оргія, як така (мається на увазі магічна оргія) – вона неможлива. Тому, що, зазвичай, на такі якісь зустрічі приходять чоловіки з дружинами або пари, які довго разом і плюс практикують певні магічні ритуал. Ще один стереотип – що відьми літають на мітлах.


Ти практикуєш індивідуальні консультації. Чи зверталися до тебе із якимись приворотами, чи проханнями зробити комусь щось погане?

– Вважається, що з п’яти магічних запитів, чи це Таро чи це магія, три будуть стосуватися любовної сфери. Це, напевно, один із найпопулярніших запитів і ще один мінус, з яким мені доводиться боротися. Люди не розуміють великої різниці: для віккан дуже важлива власна воля, вільна воля/ Вважається, що ти не можеш ворожити на когось, не запитавши думки цієї людини. З нашого українського погляду це виглядає взагалі дивно: підходиш до когось ввечері й кажеш: «Знаєш, буду сьогодні на тебе ворожити». Самі уявіть цю ситуацію. Й моя робота комунікатора допомагає мені в роботі як таролога. Тому що я намагаюся пояснити людям, що «люди, не йдіть взагалі до мене». Але вони все одно йдуть і питають: «Що він про мене думає?». Відповідно, коли виникає якийсь запит, я кажу, що є воля і її не можна порушити. Не можна прив’язати людину до себе, тим паче назавжди. А які будуть наслідки, якщо та людина перестане тобі подобатися? А вона вже ж до тебе прив’язана. Наслідки там можуть бути найрізноманітніші, починаючи від жіночих хвороб в того, хто це робить чи просить, і закінчуючи фатальними випадками в чоловіка. Банальними якимись залежностями. Об’єкт свого кохання він буде сприймати, як об’єкт свого бажання. Якщо він його не отримає, то це перейде в якусь залежність. І тому, я всіляко закликаю своїх клієнтів не займатися дурницями.

А ляльки вуду? Просили таке?

– Магія вуду кардинально відрізняється від вікканської магії. Там зовсім інший божественний склад і, відповідно, зовсім інші ритуали. Я б сказала, що магія вуду більш «чорнушніша». Вікканство це - ідеї балансу, але це не означає, що ми не можемо бути сильними чи жорстокими. Вуду набагато темніше й потужніша. Є дуже гарна фраза, яка стосується всього, що б не стосувалося релігії чи магії: «Той, хто не знає рун, не має права їх вирізати». Це дуже гарна фраза, яка пояснює все. Не знаєш чогось – не бери ритуали із інтернету, не викликай якогось демона 5-го розряду. Якось так.

Розкажи, які можуть бути наслідки таких от дій, коли люди самі собі шукають замовляння і начитують їх?

– Одна справа, коли ти молишся, просиш про щось, робиш Богами дари, а інша справа, коли ти кажеш: «Ей, чуваки!». Не можна ставитися до потойбічних сил, як до слуг, чи заради забавки. Найцікавіший факт, що полтергейсти найчастіше живуть в тих будинках, де є підлітки. З чим це пов’язано – невідомо. Можливо, через те, що в підлітків є багато такої бурної енергетики. Відповідно це реалізовується в такі речі. Будь-яка оселя – це якесь сакральне місце, там де ми захищені, там де ми їмо, відпочиваємо… І запрошувати туди незрозуміло кого, незрозуміло чому, просто по приколу – це дуже по-дурному, як на мене.

Ми дуже часто їздимо по одній трасі, там стоять декілька закинутих будиночків. І щоразу нам кажуть: «А там живуть привиди, там ніхто не живе, ніхто ту хату не купив...». Тобто зрозуміло, що вигнати щось буде набагато важче, ніж запросити...

А як можна викликати щось потойбічне?

– Наприклад, привид.Він може бути прив’язаний до місця або до людей. От дивися: ти любиш свого дідуся, а він вмер. Ти його не хочеш відпускати, і дідусь каже: «Окей!». Він же ж теж не хоче вмирати. В Біблії написано, що мертві нічого не можуть. Ну так, нанести фізичної шкоди вони не зможуть, але вплинути на твої сни, на твою свідомість цілком у їхніх силах. Ну і, відповідно, всіх інших істот ми живимо своєю енергією. От так легко, вдома ми можемо прикликати якихось істот. До речі, віккани не вірять в диявола і пекло.



У вас є якісь злі сили?

– Ні. У нас кожен Бог і добрий, і злий водночасно.

Ти користувалася колись дошкою Уіджі?

– Ні, але завжди хотіла.

Як ти думаєш, вона справді діє?

– Так.

Тобто я можу замовити цю дошку в Інтернеті й гадати на ній?

– Дивись, можна гадати на картах з базару, а можна гадати й на картах за тисячу гривень. Все в голові. Моя бабуся ходила на спіритичний сеанс ще в Радянському Союзі. І дошки не було, було блюдце, на якому були написані літери. І вона запитала, де буде вчитися. Їй викрутило «Черновцы». І вона навчалася саме там.

Зараз дуже багато фільмів на містичну тематику. Дехто каже, що це дуже погано, бо його забагато в цьому просторі. Типу, чим більше ти таке дивишся, тим ймовірніше можеш до себе це притягнути…

– Я, напевно, жертва цього (сміється - ред). У дитинстві я дивилася «Полтергейст», при чому той, перший і найстрашніший. Мама була в шоці, мені було небагато років, але я навіть не затремтіла. Але все в голові. Не обов’язково спілкуватися з потойбічними силами через щось.

Скільки в Луцьку є вікканів?

– Я не можу тобі сказати точно.

Десять є?

– Більше. Вікканин відрізняється від вікканина. Тому, я б сказала, що це не товариство віккан, це товариство язичників. Знову ж таки, ми віримо в Богів. Просто в кожного вони різні. В нас є своєрідна тусовка, ковен (сміється, – авт.). Це своєрідний клуб інтересів, який вивчає міфи, порівнює їх та народні звичаї. У мене навіть спільнота у вайбері є. Так і називається: «Спільний шабаш».

Знаю, що ти їздила у Львів на своєрідне магічне зібрання. Там були маги зі всієї України?

– Насправді, там переважно були віккани і ті, що вірять в слов’янських Богів. Я тобі скажу більше: існує навіть Міжнародна язичницька федерація, яка сидить у Гаазі. Туди можна поскаржитися, що твої права, як язичника утискають . Вони почнуть розслідування з цього приводу і винесуть вирок. Все, як має бути.

Чи є чорні маги в Луцьку?

– Не знаю. Не зустрічала, якщо чесно.



Ти дивишся «Битву екстрасенсів»?

– Чесно, дивилася лише один сезон, минулорічний. Мені не сподобалося, бо там, як на мене, багато якоїсь «підстави». Видно людей, у яких є якісь здібності. Я спостерігала за двома тарологами, за їхнім стилем, які карти вони витягували і які робили з цього висновки. Ну і порівнювала їхню техніку із своєю.

Розкажи про часи юності. Ти казала, що спочатку в тебе це було позерство. Робила якісь капості? До прикладу, конкуренткам…

– Ні! Віккани – добрі.

А от чесно, бажання такого ніколи не виникало?

– Звісно, що виникало! Завжди зупиняло те, що мені потрібно народити здорових дітей. Я можу змінювати реальність, але я не можу змінювати її комусь. «Прикол» вікканів – все повернеться в три рази. А нащо воно мені те все?

Ви не ріжете курей на цвинтарі?

– Ні. Собак теж ні (сміється, – авт.). Просто вважається, що Гекаті слід мають приносити в жертву чорних сук. Ну на трихресті там, вночі (посміхається - авт.).

З чим найчастіше до тебе звертаються, як до таролога? Що просять?

– «Що він про мене думає?». Це коли дівчата приходять. А коли хлопці, то вони такі: «Я вже в це не вірю». Є один такий модний бізнесмен, який і забирає мене на консультацію, відвозить, привозить…

Що хочуть модні бізнесмени від таролога?

– Їх цікавить як досягнути чогось. Тобто, що потрібно зробити, щоб досягнути чогось в їхній сфері розвитку.

А коли приходять з питанням хвороби?

– Я кажу, що з цими питаннями – до лікаря. Те, що я можу переадресувати – до лікаря, до адвоката, до психолога, до священика, то я намагаюся відразу, навіть не дивлячись цю людину, відправити до спеціалістів. Люди плутають яснобачення і тарологію. В Таро не має ніякої магії. А люди думають, що я їм скажу координати, час, місце, географічну довготу й широту… А! Ще приходять скарби шукати. Це просто відпад! Було в мене декілька таких випадків. Приходять і кажуть: «Я знаю, що моя баба закопала на городі якийсь скарб, мені треба знати де».

Дуже багато людей приходять із питаннями про другу половинку. Я кажу: «Люди, поки ви самі не станете цілісними, половинка до вас не приклеїться». Прошу приходити через півроку, коли вони наростять духовний капітал, тоді може суджений і з’явиться.

Яке найдурніше питання тобі задавали?

– «Хтось брав мої весільні фотографії на порчу?»

А найскладніше питання?

– Складні питання тоді, коли ти людині аналізуєш цілий рік життя. Коли це здоровезний розклад на всі сфери життя. Це реально виснажує. Цей розклад має бути максимально чітким.

Скільки коштує такий розклад в тебе?

– Все залежить від кількості питань, від їх складності й від мого витраченого часу. Знаєш, що мене дратує? В мене дві роботи і маленька дитина. Я не заробляю тарологією. Це моє хобі. Я виділяю на поставленні питання суботу-неділю, у вільний час. І буває, що ніч, я ставлю новини, а тут: «Оленка, Оленка, ну шо там?! Ну шо там?! Ну шо там?! Шо там?! Шо там?!».І у фейсбуці ці сповіщення пищать мені. Або запитують: «Ну шо, шо?! все погано?!». Думаю, дай же ж мені написати тобі пів слова.


Коли ворожиш на таро, не обов’язкова присутність людини?

– Ні. Мені насправді хотілося б таких клієнтів, які б говорили про розвиток. Люди хочуть все й відразу. Вони не хочуть «прокачувати» себе. Ні у фізичному плані, ні в духовному, ні в інтелектуальному. Це не тільки магічна проблема. Це проблема нашого суспільства.

Ти казала, що всі твої бажання, які ти загадуєш, збуваються. Розкажи, зробити так, щоб те, про що мрієш, стало реальністю?

– Тут дуже багато факторів. Перше – треба візуалізувати, тобто чітко уявляти, чого ти хочеш. Чим більше ти уявиш деталей, тим більше є ймовірності, що це збудеться. В деяких моїх бажаннях я могла уявити малюнок на килимі, й він потім збігався з реальним, чи візерунок на шпалерах і він теж потім «оживав» у реальності.

Друге – не сумніватися в своєму бажанні.

Далі – якщо ти вже загадав, то треба його відпустити. Спочатку дуже-дуже напружитися і дуже-дуже уявляти, а потім навпаки, забути про своє бажання. Треба звернутися до якоїсь сили. Не важливо, чи це Діва-Марія, Ісус Христос... Всі Боги й Богині однакові за суттю. Тоді треба зробити якусь «мзду». Тобто поставити свічку, пов’язати стрічку на дереві, написати лист і його спалити. Можна щось і пообіцяти вищій силі. Але це вже зовсім інший варіант. Якщо пообіцяєш – то треба робити.

В мене був дуже прекрасний момент. Я понесла дари одній Богині, ми прийшли додому, і в чоловіка в Інстаграмі траплялося дуже багато гранатів, а гранат це - символ Персефони. Чоловік каже: «Вона, по ходу, тобі привіт передає». От ти гортаєш стрічку Інстаграму, а там все в гранатах.

Ще недавно ми дивилися фільм, говорили про Геру і мені дівчинка просто так подарувала светр з величезними павичевими очима, а павич – це символ Гери. Тобто є якісь ознаки, що Боги чують тебе. Знову ж таки, я не бажаю чогось супер-анреалістичного. Я не бажаю мільйон доларів. Якщо ти загадав бажання, це не означає, що тобі достатньо просто сісти й чекати на його здійснення, склавши руки. Я можу сказати шлях за допомогою Таро від точки А до точки Б. Але пройти цей шлях треба вам самим.


Ти ж дивилася серіал «Всі жінки відьми?» Хто з трьох сестер тобі найбільше імпонував?

– Прю. Хоча, коли я народила малечу, мої колеги по цеху,сказали, що я схожа на Пайпер. Що я вся така сімейна, всі така мама. Я була в шоці й навіть образилася. А ще я зрозуміла, що я люблю чорні, класичні плаття через цей серіал. До речі, цей серіал = вікканський. Там навіть на початку кажуть не «witch» (відьма), а «wiccan» . Ну а потім все скотилося в чортівщину.

Які є в Луцьку наймістичніші місця?

– Цвинтар на Кічкарівці. Колишній «Бронкс». Підземелля під костелом. Луцький замок.

Чи були моменти, коли ти дізнавалася, що хтось хотів тобі заподіяти зло?

– Це фізично відчувається: оці всі холодки, «мурашки» по шкірі. У мене на роботі постійно запитують як захиститися від «вампірячого» впливу? В мене є два методи: або уявляти себе в кульці, яка не може пробитися, або уявляти себе в кульці золотих ниток. Знову ж таки, це залежить від рівня візуалізації. Якщо ти чітко звізуалізуєш – то і захист буде міцнішим.

Як змінила тебе поява доньки?

– То небо і земля. Вона кардинально змінила моє життя. По-перше, я стала вдвічі моторніша. Я також хочу, щоб вона виросла в розумінні цих всіх вір. Обрала свій шлях. Я усвідомлюю, що крім себе мушу захищати і її. Тому мені було важливим провести ритуал для цього. Плюс, в мене там пише: філолог, редактор, журналіст, децентралізатор, таролог і мама Беллатриси. Так, це все вживається у мені одночасно. Виходить, що б я не робила, то чую: «Мама, мама…». Чи я б писала новини, чи гадала б на таро, це увесь час під : «Мама, мама, мама…».



В тебе чоловік – тибетський буддист? Як вживаєтеся обоє?

– Буддизм подібний тим, що в нього теж є багато сил, до яких можна звертатися. Чого власне ми – чоловік й дружина? Ми обоє дуже любимо філологію і міфи. Відповідно, у нас нормальна дискусія за обідом. Він теж не християнин. У нас – найрізноманітніший спектр богів, і коли ми збираємося, то навпаки – створюємо єдність.

Пригадай три моменти в житті, коли тобі було дуже страшно.

– Коли мою маму звільнили з роботи і вона не знала, що робити. В той момент я розуміла, що маю їй допомогти. Мені тоді було 22. Також мені завжди страшно, коли мій чоловік поза зоною (сміється, – авт.). Я відразу уявляю собі якісь страшні картинки. А він, наприклад, просто миється. Ще страшно дуже було, коли я захищала кандидатську дисертацію. Я ж працюю журналісткою, а кандидатська була з української мови. З погляду комісії я працювала не за спеціальністю, тож мене викликали в Київ. І там така комісія, професори, доктори філологічних наук, які написали книжки… Було страшнувато.

Як філолог, як ти ставишся до нецензурної лексики?

– Я жахливо багато лаюся на роботі, вдома, і з цим треба щось робити. Насправді, зараз трошки менше, адже в нас дуже інтелігентна робота. В мене колеги жартують, що моя докторська буде про матюки

Які маєш негативні звички?

– Я дуже мало сплю. З появою Беллатриси стала спати ще менше. Це, як на мене, дуже негативна звичка. Я жахливо лінива, незважаючи на те, що я така собі електромітла (сміється, – авт.). Я безнадійно намагаюся качати прес, безнадійно намагаюся записатися в басейн. А ще я люблю починати блокнот і не закінчувати його.

Ким ти бачиш доньку в дорослому житті?

– Чоловік хоче бачити її якоюсь…математичною… А ще ми дуже часто стаємо над книжкою в книгарні «Є» «Як говорити з дитиною про економіку». І такі: «Ні, ні, ще рано…». Мені б хотілося, щоб вона вибрала щось пов’язане зі словом. Найголовніше, щоб це приносило їй радість. Тим паче, кожні 20 років світ змінюється. В мене мала розблоковує ноутбук і телефон, сама заходить в ютуб і дивиться «Свинку Пеппу». Один раз вона видалила всі мої паролі. Сказати, що я посивіла – це нічого не сказати. Вона знає якісь такі комбінації клавіш, які я не знаю. Коли я роблю новини, то це для неї якесь священнодійство. Вона просто і в животі така була. В животі вона прокидалася в 5 ранку. Перед однією моєю зміною ми засинали, і ще в животі вона стукала чоловіка в спину – це був знак, що ми лягаємо спати.

Традиційно, наостанок побажання читачам «Таблоїда Волині».

– Вірити в те, що ви робите і не сумніватись в тому, що ви робите.





***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

2

Читати ще

Коментарі

Колега

А ще ми часом плануємо спалити її на свято :-)

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter