«Колега завжди мені каже «Висповідайся!», – «Питання під градусом» до вікканки Олени Кузьмич

^{Текст: Ольга МАГАС}

^{Фото: Макс ТАРКІВСЬКИЙ, з особистого архіву}

^{Настрій: Піцерія «ФЕЛІЧІТА», м. Луцьк, вул. Винниченка, 2.}

Ця мініатюрна оригінально вбрана жінка завжди приковує до себе погляди. Можливо, справа у дзвінкому голосі, який горошинками розсипається всюди, куди б вона не зайшла, а можливо, у нестандартних прикрасах, які приковують погляд. А коли люди дізнаються, що одна з успішних децентралізаторів та журналісток Олена Кузьмич є ще й вікканською жрицею, то емоції стримати їм важко.

Коли ми готували матеріал, у Олени була розкішна густа коса, проте нещодавно героїня нашої сьогоднішньої розмови віддала її… на благодійність. В рамках проекту «Hair for Share» понад 50 сантиметрів волосся пішло на перуки для онкохворих діток.

Про те, як живеться вікканській жриці у християнському Луцьку, з якими питаннями найчастіше звертаються до неї, як до таролога, як жартують з незвичної релігії колеги і чому не можна читати замовляння з Інтернету, Олена розповіла «Таблоїду Волині» у рубриці «Питання під градусом».

– Із чого почалося захоплення вікканством і як взагалі ти відкрила у собі тягу до містичного, надприродного?

– Напевне, цьому сприяло те, що мене виховали дуже інтелігентні люди, які оточили мій світ казками. Я без казок в дитинстві навіть не їла. Моїм улюбленим персонажем був Бармалей. Мій дідусь сідав навпроти мене і розповідав мені казки. Я задавала теми, наприклад: сьогодні Бармалей поїхав у Африку. І дідусь вигадував і розповідав мені історії про пригоди цього казкового героя. Вже перед тим, як я йшла в школу, дідусь відверто втомився і сказав: «Оленко, я мушу повідомити тобі сумну новину. Бармалей помер». Він думав, що це його врятує, але я поміркувала дві хвилини і сказала: «Нічого, розповідай про його старшого сина».

Мені казки розказували реально всі. Коли я приїздила в село, у тата була стандартна казка – «Котигорошко». Мені читали мама і бабуся, потім я сама почала перечитувати різні книги, і, відповідно, цей ілюзорний світ мені завжди дуже подобався. Перше, що мені трапилося з літератури – це грецькі міфи. Я читала міфи за Тахо-Годі, ученицею відомого філолога Лосєва. Мене вразило те, що у міфа може бути не одна версія, а декілька. Відповідно, вибір моєї професії був очевидний – філологія.

На філології справді вчать магії. Тому, що на першому курсі ми вчили замовляння, прокльони й інші прекрасні феєричні речі. Плюс в дитинстві, в чотири роки, мені подарували книжку з астрології. А ще серіали «Баффі – переможниця вампірів», «Всі жінки – відьми»… Хоча при цьому я знала багато молитов, ходила в церкву на Великдень. Відверто, в 19 років це було позерство… Пізніше це для мене сформувалося в місію. По-перше, моєю метою було пояснити, що вікканство – це не сатанізм. Через це і почалися блоги й матеріали, розповіді про свята, порівняння…

Читай також: ВІККАНКА ОЛЕНА КУЗЬМИЧ: «МРІЮ ПРО БУДИНОК ЗА МІСТОМ З ДІТЬМИ, КНИЖКАМИ І ПЕНТАГРАМОЮ НА ПІДЛОЗІ»

– Як зараз батьки ставляться до твоєї релігії? Чи підтримують твоє віросповідання?

– Я цьогоріч запросила маму на Остару – це аналог Великодня, точніше Великдень – це наслідок Остари. У нас була вечеря, дуже багато прикрас та антуражу. Мама сиділа і була дуже захоплена, вона була така якась щаслива. Насправді, мої батьки в питанні релігії ніколи не казали мені «Ні». Для них було важливо прийти на мій ритуал весілля. Вони сказали, що «Не йдемо в ресторан, а йдемо на церемонію». І коли ми робити ритуал для донечки, то вони теж були присутні. Мама, звісно, переживає за деякі моменти. Бо в християнській країні казати, що ти – іншої релігії, все ж таки трохи ризиковано. Але «Оленко, схаменися, повернися у віру, посповідайся!» ніхто мені не говорив.

– В тебе дуже важлива, серйозна робота. Чи не були косі погляди з боку колег щодо твоєї віри?

– Ми жартуємо з цього приводу щодня. Я внутрішньо собі кажу: «Оленко, це загартовує твою віру». В нас є стандартний жарт, що «Кузьмич запізнилася, бо десь забула свою мітлу». Або мій колега завжди мені каже «Висповідайся!» (сміється, – авт.). Але це вони кажуть не з якоюсь злобою чи з негативним підтекстом. У нас дуже класна команда, ми всі особливі, у кожного різний досвід перед роботою в команді. Відповідно, ми цим досвідом ділимося. Вони вивчили, що таке Йоль (це аналог Нового року, Різдва). Коли в мене була Остара, то вони приходили і цілий день мені казали: «Оленка, з Пасхою». Тобто все нормально.

– У багатьох публікаціях тебе часто називають відьмою. Тебе це не дратує?

– Мені все подобається. Але все одно наші люди вкладають в слово «відьма» занадто багато негативного тексту. Тут треба зрозуміти, що не всі віккани – відьми і не всі відьми – віккани. Ти можеш бути вікканином, але вірити в Бога й Богинь, при цьому не практикуючи взагалі ніяких магічних дій. Або навпаки: ти можеш бути спадковою відункою, але при цьому взагалі не знати, хто такий Рогатий Бог.

– Розкажи про різницю між відьмою і вікканкою.

– Віккани вірять в Рогатого Бога, вірять в Триєдину Богиню, вірять в сили природи. А далі починається, як у християнстві. Тому що вікканства є багато видів. Є християнське вікканство – це для тих хто «сидить на двох стільцях», є вікканство з єгипетським ухилом, є з ухилом на скандинавських богів, є фейське вікканство, яке вірить у феєчок, є вікканство суто для лесбійок (вони не визнають Бога, як сутність, вони визнають тільки Богиню Діану). Ну тобто, як в християн – від кольору до вибору. Коли ж ти чиниш якісь магічні дії і робиш це часто на якомусь напівпрофесійному рівні, то це можна назвати відьомством. Але кожен з нас всередині, насправді, відьма. Тому, що ми прокидаємося, вітаємося з сонечком, лягаємо спати головою туди чи не туди, обходимо за годинниковою стрілкою чи проти… Це вже якісь елементарні, магічні властивості на які ми зараз дивимося скептично. Навіть повісити підкову над дверима – це вже якийсь елемент народної магії.

– Є стереотип, що всі відьми носять чорне. Розкажи, які ще міфи про відьом доводилось розвінчувати.

– Що всі відьми старі, з гачкуватим носом, що вони поклоняються дияволу, що вони влаштовують оргії. Читала недавно прекрасну статтю про одного російського телеміта. Телема – це, можна сказати, така релігія. Цей телеміт казав, що оргія, як така (мається на увазі магічна оргія) – вона неможлива. Тому, що, зазвичай, на такі якісь зустрічі приходять чоловіки з дружинами або пари, які довго разом і плюс практикують певні магічні ритуал. Ще один стереотип – що відьми літають на мітлах.

– Ти практикуєш індивідуальні консультації. Чи зверталися до тебе із якимись приворотами, чи проханнями зробити комусь щось погане?

– Вважається, що з п’яти магічних запитів, чи це Таро чи це магія, три будуть стосуватися любовної сфери. Це, напевно, один із найпопулярніших запитів і ще один мінус, з яким мені доводиться боротися. Люди не розуміють великої різниці: для віккан дуже важлива власна воля, вільна воля/ Вважається, що ти не можеш ворожити на когось, не запитавши думки цієї людини. З нашого українського погляду це виглядає взагалі дивно: підходиш до когось ввечері й кажеш: «Знаєш, буду сьогодні на тебе ворожити». Самі уявіть цю ситуацію. Й моя робота комунікатора допомагає мені в роботі як таролога. Тому що я намагаюся пояснити людям, що «люди, не йдіть взагалі до мене». Але вони все одно йдуть і питають: «Що він про мене думає?». Відповідно, коли виникає якийсь запит, я кажу, що є воля і її не можна порушити. Не можна прив’язати людину до себе, тим паче назавжди. А які будуть наслідки, якщо та людина перестане тобі подобатися? А вона вже ж до тебе прив’язана. Наслідки там можуть бути найрізноманітніші, починаючи від жіночих хвороб в того, хто це робить чи просить, і закінчуючи фатальними випадками в чоловіка. Банальними якимись залежностями. Об’єкт свого кохання він буде сприймати, як об’єкт свого бажання. Якщо він його не отримає, то це перейде в якусь залежність. І тому, я всіляко закликаю своїх клієнтів не займатися дурницями.

– А ляльки вуду? Просили таке?

– Магія вуду кардинально відрізняється від вікканської магії. Там зовсім інший божественний склад і, відповідно, зовсім інші ритуали. Я б сказала, що магія вуду більш «чорнушніша». Вікканство це - ідеї балансу, але це не означає, що ми не можемо бути сильними чи жорстокими. Вуду набагато темніше й потужніша. Є дуже гарна фраза, яка стосується всього, що б не стосувалося релігії чи магії: «Той, хто не знає рун, не має права їх вирізати». Це дуже гарна фраза, яка пояснює все. Не знаєш чогось – не бери ритуали із інтернету, не викликай якогось демона 5-го розряду. Якось так.

– Розкажи, які можуть бути наслідки таких от дій, коли люди самі собі шукають замовляння і начитують їх?

– Одна справа, коли ти молишся, просиш про щось, робиш Богами дари, а інша справа, коли ти кажеш: «Ей, чуваки!». Не можна ставитися до потойбічних сил, як до слуг, чи заради забавки. Найцікавіший факт, що полтергейсти найчастіше живуть в тих будинках, де є підлітки. З чим це пов’язано – невідомо. Можливо, через те, що в підлітків є багато такої бурної енергетики. Відповідно це реалізовується в такі речі. Будь-яка оселя – це якесь сакральне місце, там де ми захищені, там де ми їмо, відпочиваємо… І запрошувати туди незрозуміло кого, незрозуміло чому, просто по приколу – це дуже по-дурному, як на мене.

Ми дуже часто їздимо по одній трасі, там стоять декілька закинутих будиночків. І щоразу нам кажуть: «А там живуть привиди, там ніхто не живе, ніхто ту хату не купив...». Тобто зрозуміло, що вигнати щось буде набагато важче, ніж запросити...

– А як можна викликати щось потойбічне?

– Наприклад, привид.Він може бути прив’язаний до місця або до людей. От дивися: ти любиш свого дідуся, а він вмер. Ти його не хочеш відпускати, і дідусь каже: «Окей!». Він же ж теж не хоче вмирати. В Біблії написано, що мертві нічого не можуть. Ну так, нанести фізичної шкоди вони не зможуть, але вплинути на твої сни, на твою свідомість цілком у їхніх силах. Ну і, відповідно, всіх інших істот ми живимо своєю енергією. От так легко, вдома ми можемо прикликати якихось істот. До речі, віккани не вірять в диявола і пекло.

– У вас є якісь злі сили?

– Ні. У нас кожен Бог і добрий, і злий водночасно.

– Ти користувалася колись дошкою Уіджі?

– Ні, але завжди хотіла.

– Як ти думаєш, вона справді діє?

– Так.

– Тобто я можу замовити цю дошку в Інтернеті й гадати на ній?

– Дивись, можна гадати на картах з базару, а можна гадати й на картах за тисячу гривень. Все в голові. Моя бабуся ходила на спіритичний сеанс ще в Радянському Союзі. І дошки не було, було блюдце, на якому були написані літери. І вона запитала, де буде вчитися. Їй викрутило «Черновцы». І вона навчалася саме там.

– Зараз дуже багато фільмів на містичну тематику. Дехто каже, що це дуже погано, бо його забагато в цьому просторі. Типу, чим більше ти таке дивишся, тим ймовірніше можеш до себе це притягнути…

– Я, напевно, жертва цього (сміється - ред). У дитинстві я дивилася «Полтергейст», при чому той, перший і найстрашніший. Мама була в шоці, мені було небагато років, але я навіть не затремтіла. Але все в голові. Не обов’язково спілкуватися з потойбічними силами через щось.

– Скільки в Луцьку є вікканів?

– Я не можу тобі сказати точно.

– Десять є?

– Більше. Вікканин відрізняється від вікканина. Тому, я б сказала, що це не товариство віккан, це товариство язичників. Знову ж таки, ми віримо в Богів. Просто в кожного вони різні. В нас є своєрідна тусовка, ковен (сміється, – авт.). Це своєрідний клуб інтересів, який вивчає міфи, порівнює їх та народні звичаї. У мене навіть спільнота у вайбері є. Так і називається: «Спільний шабаш».

– Знаю, що ти їздила у Львів на своєрідне магічне зібрання. Там були маги зі всієї України?

– Насправді, там переважно були віккани і ті, що вірять в слов’янських Богів. Я тобі скажу більше: існує навіть Міжнародна язичницька федерація, яка сидить у Гаазі. Туди можна поскаржитися, що твої права, як язичника утискають . Вони почнуть розслідування з цього приводу і винесуть вирок. Все, як має бути.

– Чи є чорні маги в Луцьку?

– Не знаю. Не зустрічала, якщо чесно.

– Ти дивишся «Битву екстрасенсів»?

– Чесно, дивилася лише один сезон, минулорічний. Мені не сподобалося, бо там, як на мене, багато якоїсь «підстави». Видно людей, у яких є якісь здібності. Я спостерігала за двома тарологами, за їхнім стилем, які карти вони витягували і які робили з цього висновки. Ну і порівнювала їхню техніку із своєю.

– Розкажи про часи юності. Ти казала, що спочатку в тебе це було позерство. Робила якісь капості? До прикладу, конкуренткам…

– Ні! Віккани – добрі.

– А от чесно, бажання такого ніколи не виникало?

– Звісно, що виникало! Завжди зупиняло те, що мені потрібно народити здорових дітей. Я можу змінювати реальність, але я не можу змінювати її комусь. «Прикол» вікканів – все повернеться в три рази. А нащо воно мені те все?

– Ви не ріжете курей на цвинтарі?

– Ні. Собак теж ні (сміється, – авт.). Просто вважається, що Гекаті слід мають приносити в жертву чорних сук. Ну на трихресті там, вночі (посміхається - авт.).

– З чим найчастіше до тебе звертаються, як до таролога? Що просять?

– «Що він про мене думає?». Це коли дівчата приходять. А коли хлопці, то вони такі: «Я вже в це не вірю». Є один такий модний бізнесмен, який і забирає мене на консультацію, відвозить, привозить…

– Що хочуть модні бізнесмени від таролога?

– Їх цікавить як досягнути чогось. Тобто, що потрібно зробити, щоб досягнути чогось в їхній сфері розвитку.

– А коли приходять з питанням хвороби?

– Я кажу, що з цими питаннями – до лікаря. Те, що я можу переадресувати – до лікаря, до адвоката, до психолога, до священика, то я намагаюся відразу, навіть не дивлячись цю людину, відправити до спеціалістів. Люди плутають яснобачення і тарологію. В Таро не має ніякої магії. А люди думають, що я їм скажу координати, час, місце, географічну довготу й широту… А! Ще приходять скарби шукати. Це просто відпад! Було в мене декілька таких випадків. Приходять і кажуть: «Я знаю, що моя баба закопала на городі якийсь скарб, мені треба знати де».

Дуже багато людей приходять із питаннями про другу половинку. Я кажу: «Люди, поки ви самі не станете цілісними, половинка до вас не приклеїться». Прошу приходити через півроку, коли вони наростять духовний капітал, тоді може суджений і з’явиться.

– Яке найдурніше питання тобі задавали?

– «Хтось брав мої весільні фотографії на порчу?»

– А найскладніше питання?

– Складні питання тоді, коли ти людині аналізуєш цілий рік життя. Коли це здоровезний розклад на всі сфери життя. Це реально виснажує. Цей розклад має бути максимально чітким.

– Скільки коштує такий розклад в тебе?

– Все залежить від кількості питань, від їх складності й від мого витраченого часу. Знаєш, що мене дратує? В мене дві роботи і маленька дитина. Я не заробляю тарологією. Це моє хобі. Я виділяю на поставленні питання суботу-неділю, у вільний час. І буває, що ніч, я ставлю новини, а тут: «Оленка, Оленка, ну шо там?! Ну шо там?! Ну шо там?! Шо там?! Шо там?!».І у фейсбуці ці сповіщення пищать мені. Або запитують: «Ну шо, шо?! все погано?!». Думаю, дай же ж мені написати тобі пів слова.

– Коли ворожиш на таро, не обов’язкова присутність людини?

– Ні. Мені насправді хотілося б таких клієнтів, які б говорили про розвиток. Люди хочуть все й відразу. Вони не хочуть «прокачувати» себе. Ні у фізичному плані, ні в духовному, ні в інтелектуальному. Це не тільки магічна проблема. Це проблема нашого суспільства.

– Ти казала, що всі твої бажання, які ти загадуєш, збуваються. Розкажи, зробити так, щоб те, про що мрієш, стало реальністю?

– Тут дуже багато факторів. Перше – треба візуалізувати, тобто чітко уявляти, чого ти хочеш. Чим більше ти уявиш деталей, тим більше є ймовірності, що це збудеться. В деяких моїх бажаннях я могла уявити малюнок на килимі, й він потім збігався з реальним, чи візерунок на шпалерах і він теж потім «оживав» у реальності.

Друге – не сумніватися в своєму бажанні.

Далі – якщо ти вже загадав, то треба його відпустити. Спочатку дуже-дуже напружитися і дуже-дуже уявляти, а потім навпаки, забути про своє бажання. Треба звернутися до якоїсь сили. Не важливо, чи це Діва-Марія, Ісус Христос... Всі Боги й Богині однакові за суттю. Тоді треба зробити якусь «мзду». Тобто поставити свічку, пов’язати стрічку на дереві, написати лист і його спалити. Можна щось і пообіцяти вищій силі. Але це вже зовсім інший варіант. Якщо пообіцяєш – то треба робити.

В мене був дуже прекрасний момент. Я понесла дари одній Богині, ми прийшли додому, і в чоловіка в Інстаграмі траплялося дуже багато гранатів, а гранат це - символ Персефони. Чоловік каже: «Вона, по ходу, тобі привіт передає». От ти гортаєш стрічку Інстаграму, а там все в гранатах.

Ще недавно ми дивилися фільм, говорили про Геру і мені дівчинка просто так подарувала светр з величезними павичевими очима, а павич – це символ Гери. Тобто є якісь ознаки, що Боги чують тебе. Знову ж таки, я не бажаю чогось супер-анреалістичного. Я не бажаю мільйон доларів. Якщо ти загадав бажання, це не означає, що тобі достатньо просто сісти й чекати на його здійснення, склавши руки. Я можу сказати шлях за допомогою Таро від точки А до точки Б. Але пройти цей шлях треба вам самим.

– Ти ж дивилася серіал «Всі жінки відьми?» Хто з трьох сестер тобі найбільше імпонував?

– Прю. Хоча, коли я народила малечу, мої колеги по цеху,сказали, що я схожа на Пайпер. Що я вся така сімейна, всі така мама. Я була в шоці й навіть образилася. А ще я зрозуміла, що я люблю чорні, класичні плаття через цей серіал. До речі, цей серіал = вікканський. Там навіть на початку кажуть не «witch» (відьма), а «wiccan» . Ну а потім все скотилося в чортівщину.

– Які є в Луцьку наймістичніші місця?

– Цвинтар на Кічкарівці. Колишній «Бронкс». Підземелля під костелом. Луцький замок.

– Чи були моменти, коли ти дізнавалася, що хтось хотів тобі заподіяти зло?

– Це фізично відчувається: оці всі холодки, «мурашки» по шкірі. У мене на роботі постійно запитують як захиститися від «вампірячого» впливу? В мене є два методи: або уявляти себе в кульці, яка не може пробитися, або уявляти себе в кульці золотих ниток. Знову ж таки, це залежить від рівня візуалізації. Якщо ти чітко звізуалізуєш – то і захист буде міцнішим.

– Як змінила тебе поява доньки?

– То небо і земля. Вона кардинально змінила моє життя. По-перше, я стала вдвічі моторніша. Я також хочу, щоб вона виросла в розумінні цих всіх вір. Обрала свій шлях. Я усвідомлюю, що крім себе мушу захищати і її. Тому мені було важливим провести ритуал для цього. Плюс, в мене там пише: філолог, редактор, журналіст, децентралізатор, таролог і мама Беллатриси. Так, це все вживається у мені одночасно. Виходить, що б я не робила, то чую: «Мама, мама…». Чи я б писала новини, чи гадала б на таро, це увесь час під : «Мама, мама, мама…».

– В тебе чоловік – тибетський буддист? Як вживаєтеся обоє?

– Буддизм подібний тим, що в нього теж є багато сил, до яких можна звертатися. Чого власне ми – чоловік й дружина? Ми обоє дуже любимо філологію і міфи. Відповідно, у нас нормальна дискусія за обідом. Він теж не християнин. У нас – найрізноманітніший спектр богів, і коли ми збираємося, то навпаки – створюємо єдність.

– Пригадай три моменти в житті, коли тобі було дуже страшно.

– Коли мою маму звільнили з роботи і вона не знала, що робити. В той момент я розуміла, що маю їй допомогти. Мені тоді було 22. Також мені завжди страшно, коли мій чоловік поза зоною (сміється, – авт.). Я відразу уявляю собі якісь страшні картинки. А він, наприклад, просто миється. Ще страшно дуже було, коли я захищала кандидатську дисертацію. Я ж працюю журналісткою, а кандидатська була з української мови. З погляду комісії я працювала не за спеціальністю, тож мене викликали в Київ. І там така комісія, професори, доктори філологічних наук, які написали книжки… Було страшнувато.

– Як філолог, як ти ставишся до нецензурної лексики?

– Я жахливо багато лаюся на роботі, вдома, і з цим треба щось робити. Насправді, зараз трошки менше, адже в нас дуже інтелігентна робота. В мене колеги жартують, що моя докторська буде про матюки

– Які маєш негативні звички?

– Я дуже мало сплю. З появою Беллатриси стала спати ще менше. Це, як на мене, дуже негативна звичка. Я жахливо лінива, незважаючи на те, що я така собі електромітла (сміється, – авт.). Я безнадійно намагаюся качати прес, безнадійно намагаюся записатися в басейн. А ще я люблю починати блокнот і не закінчувати його.

– Ким ти бачиш доньку в дорослому житті?

– Чоловік хоче бачити її якоюсь…математичною… А ще ми дуже часто стаємо над книжкою в книгарні «Є» «Як говорити з дитиною про економіку». І такі: «Ні, ні, ще рано…». Мені б хотілося, щоб вона вибрала щось пов’язане зі словом. Найголовніше, щоб це приносило їй радість. Тим паче, кожні 20 років світ змінюється. В мене мала розблоковує ноутбук і телефон, сама заходить в ютуб і дивиться «Свинку Пеппу». Один раз вона видалила всі мої паролі. Сказати, що я посивіла – це нічого не сказати. Вона знає якісь такі комбінації клавіш, які я не знаю. Коли я роблю новини, то це для неї якесь священнодійство. Вона просто і в животі така була. В животі вона прокидалася в 5 ранку. Перед однією моєю зміною ми засинали, і ще в животі вона стукала чоловіка в спину – це був знак, що ми лягаємо спати.

– Традиційно, наостанок побажання читачам «Таблоїда Волині».

– Вірити в те, що ви робите і не сумніватись в тому, що ви робите.

^{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}