До Луцька завітав один із найвідоміших українських скульпторів сьогодення Петро Антип. Уже кілька місяців його роботи в рамках проекту «23+1» разом з роботами інших відомих українських модерністів виставляються в галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра».

[caption][img data=wat]22_01_2016_2014611694/2.jpg[/img] Керуючий партнер галереї «Арт-кафедра» Леся Корсак представила одного із найпопулярніших скульпторів сучасної України Петра Антипа[/caption]

Петро Антип – родом із Горлівки, проте через події на Сході із 2014 року мешкає в Києві. Вдома митець лишив величезну майстерню з власним парком поблизу, художньо-будівельний комбінат, власний ресторан,  і безліч робіт, доля яких нині невідома.

«Комбінат захопили чеченці чи дагестанці, бо він розташований на трасі Артемівськ-Горлівка. Вони особливо нічого не ламали, лише вибили два вікна, бо з цієї точки якраз добре прострілювалася траса. Але як тільки через три дні пішли звідти, місцева голота розтягнула весь комбінат, всі дві з половиною тисячі метрів. Навіть підлогу познімали. Комбінат вже не підлягає реставрації», – розповідає митець.

[caption][img data=wat]22_01_2016_2014611694/3.jpg[/img] Петро Антип лишив майстерню і чимало робіт в окупованому Донбасі[/caption]

Майстерня скульптора розташована прямісінько на лінії фронту, і поки невідомо, чи вціліли роботи, які там лишилися.

«В історії моїх предків не раз було так, що все втрачали і доводилося починати з нуля. До революції мої пращури мали млин, швейну справу, і все це у них відібрали. Потім знову стали на ноги, та почався голодомор і знову – втрати, знову – все з початку. У мене – схожа історія. Я ніколи не хотів бути бідним художником, і досягнув певного рівня. Мав художньо-будівний комбінат, дружина мала бізнес, ми жили добре. І тепер, коли Путін все це в мене відібрав, мені в Києві доводиться починати з чистого аркуша», – розповів Антип.

[caption][img data=wat]22_01_2016_2014611694/7.jpg[/img] «Голова велетня», як і багато інших робіт Антипа, лишилася під Донецьком на окупованих територіях[/caption]

«Мені пощастило: я народився художником і художником став. А це – надзвичайно важливо: стати тим, ким ти народився. У мене якось був водій, і по ньому видно було, що він народився саме водієм. Приходить якось щасливий, питаю, що сталося. Розказує, що такий сон чудовий снився: мовляв, так колесо замінював, так замінював!», – поділився скульптор.

Митець розповів, що малювати почав досить пізно – у 18-річному віці. Попри те, що його дідусь був художником, до того часу мистецтвом цікавився не особливо.

«У нас в Горлівці не було художньої школи. В 18 років я попав на студію, мені цей запах фарби як стукнув в голову, і – все. Почав читати, займатися. Розкладав по підлозі малюнки Мурашка, Рєпіна і плакав, бо вони в 18 вже так малювали, а я нічого не вмів. І я дуже багато працював. Я вперше попав в ресторан в 30 років. А до цього взагалі ніде не бував, тільки працював, працював, без вихідних, без відпочинку», – каже Антип.

[caption][img data=wat]22_01_2016_2014611694/8.jpg[/img] «Я і ти» – робота Петра Антипа 2008 року[/caption]

Ще у 1989 році 30-річного Петра Антипа прийняли до членів Спілки художників СРСР, а у 2009 році митець отримав звання Заслуженого художника України.

[caption][img data=wat]22_01_2016_2014611694/4.jpg[/img] Мистецтвознавець Марина Стрельцова розповіла про феномен Горлівської школи скульптури та роль Петра Антипа[/caption]

«Починаючи з кінця 90-х на Донбасі сформувалося коло молодих скульпторів, і відбулося це навколо особистості Петра Антипа. Завдяки тому, що ці люди активно працювали і виставлялися на всеукраїнських виставках, було визнано виникнення такого феномену як Горлівська школа скульптури. В Україні є три школи – Львівська, Київська і Харківська – усі вони пов’язані із відповідними академіями. В Горлівці ніякої академії не було, але був Петро Антип», – розповіла мистецтвознавець із Києва Марина Стрельцова.

[caption][img data=wat]22_01_2016_2014611694/9.jpg[/img] Ескіз до роботи «Сліпці або П’ять наймудріших», що втілена у бронзі так само лишилася під Донецьком[/caption]

Окрема тема в творчості Антипа – фонтани. Митець став автором проекту першого в Україні фонтану, який струменем води утримує та обертає величезну кулю. Його було споруджено у Горлівці. Пізніше схожий збудували у Донецьку поблизу «Донбас-Арени».

На замовлення очільників Запоріжжя Антип розробив унікальний проект фонтану для цього міста, проте через воєнні події втілити його не вдалося. «Завдання було чітким: зробіть фонтан, кращий, ніж у Вінниці», – пригадує Антип.



«Художники, поети, музиканти, філософи – саме ці люди правлять світом, – переконаний Петро Антип. – Пам’ятаю, якось пояснив це дуже чітко одному олігарху. Так і сказав: як намалюємо черевики, в таких і будете ходити! Бо насправді так і є: все, що нас оточує, малювали художники, дизайнери, архітектори».

[caption][img data=wat]22_01_2016_2014611694/10.jpg[/img] Петро Антип переконаний: художники правлять світом[/caption]
[img data=wat]22_01_2016_2014611694/15.jpg[/img]
[img data=wat]22_01_2016_2014611694/16_2.jpg[/img]
[img data=wat]22_01_2016_2014611694/17.jpg[/img]
[img data=wat]22_01_2016_2014611694/18.jpg[/img]
[img data=wat]22_01_2016_2014611694/19.jpg[/img]