Історія виникнення татуювань розпочалась близько 5000 років тому. Перші тату з’явились випадково. Коли до рани потрапляли рештки бруду та попелу, після загоєння залишались сліди. Саме вони й слугували праобразом татуювань. Час не проходить безслідно, зараз татуювання – це справжні витвори мистецтва, а не просто якісь позначки та маркування.
Цього разу героєм рубрики
«СЛОВОПОРТРЕТ» став один із найпопулярніших тату-майстрів Луцька
Андрій Луковніков. Нещодавно хлопець переїхав закордон, але перед від'їздом погодився розповісти для читачів «Таблоїда Волині» про себе та свою незвичну професію.
До художньої школи я не ходив, навчався в ВДУ ім. Лесі Українки на факультеті образотворчого мистецтва, потім вирішив займатись татуюваннями.
***
А
взагалі я хотів бути програмістом. Просто коли тобі вперше купують комп’ютер, то ти автоматично стаєш «супер-програмістом». Проте коли я дізнався, що потрібно буде здавати математику при вступі, то зрозумів, що програмістом мені стати не судилося.
***
З дитинства дуже любив малювати і коли в школі пішла хвиля популярності тату,
я друзям ручкою на руках малював абстракції. Дуже добре, що тоді в мене не було машинки для татуювання.
***
Любив малювати черепи,
брат казав, що мені треба сходити до психіатра, але потім він теж полюбив черепи.
***
Моє перше інтерв’ю було на Волинському телебаченні, я туди прийшов із другом і нам задавали дурні запитання типу: «А що означає тату у формі черепа?» і тому подібне. На нас направили камери і ми сиділи все інтерв’ю дуже сковано та неприродньо. Тому зараз,
коли дістають диктофон, я не дуже комфортно себе почуваю.
***
Перед тим, як вступати до університету я вирішив походити на підготовчі курси, там почав малювати портрети на замовлення. Портрет я малював приблизно два дні і на той час
отримував за таку роботу 100 гривень. Це заняття мені страшенно не подобалось.
***
Коли мама принесла для декана університету мої роботи, то
їй сказали: ваш син не має таланту. В мене навіть тоді депресія почалась, ну як так немає, я ж малюю і в мене ж виходить. Пізніше виявилось, що в моїй групі малювати вміють від сили три людини. Зараз майже всі мої однокурсники працюють не за професією.
***
Все розпочалось із того, що я захотів собі тату і шукав майстра, пізніше виявилось, що в Луцьку їх просто немає. Ну, насправді вони були, але не в образу їм скажу, що перед тим, як набивати татуювання, спочатку треба навчитися малювати. Для того, щоб зробити нормальне тату, потрібно було їхати в інше місто.
***
Я прийшов до Тимура на татуювання і в процесі ми розговорились, він запропонував мені теж стати тату-майстром. А я саме дозрівав до цього, мені потрібна була людина, яка навчить мене майстерності та розповість про всі нюанси. І Тимур став цією людиною, він розказав мені все, що знав про татуювання, а я йому в свою чергу все про художню сторону,
в нас був такий собі обмін досвідом, зав’язалась дружба.
***
А потім
я купив свою першу «гі*няну» китайську машинку за 200 доларів. На неї я певний час збирав кошти, малював портрети, як «угорілий».
***
Спочатку
я вчився малювати на салі, на шкірі свині. Але все виявилось не так просто. Якщо на шкірі свині провести лінію машинкою, то вона буде чіткою, а от людська шкіра всмоктує чорнило, лінія відразу зникає. Це вже пізніше я дізнавався, як правильно натягнути шкіру, на яку глибину встромляти голку, під яким кутом все потрібно робити, з яким інтервалом часу, скільки чорнила треба набирати в носик машинки та багато іншого.
***
Перед тим, як робити татуювання, потрібно зробити трафарет, нанести лінії, на які ти будеш орієнтуватись тоді, коли робиш тату. Коли набиваєш портрети, то трафарет потрібно наносити обов’язково.
***
Як я робив перше тату? Я написав у «Вконтакте», що я татуювальник-початківець і хочу зробити тату. Кілька людей відгукнулось.
Першою моєю роботою була чорна зірочка, тоді таке було в тренді. Я переконував, казав: давай, може, щось інше, але ж – ні. Три, він хотів три зірки. І це була велика помилка, що перший раз я наважився набивати саме зірочку, бо цей малюнок має чіткі лінії. Для початківців краще набивати щось безконтурне, черепи наприклад, але в мене була зірка. І тут я зрозумів, що попав. Був і піт, і хвилювання. Пізніше я все-таки підправив йому ті зірочки.
***
Я постійно навчаюсь, почитую книжечки, дивлюсь, як працюють інші майстри.
Тату – це мистецтво, потрібно вдосконалюватись, я ще багато чого не вмію та не знаю.
***
Я часто відмовляюсь від замовлень, більше того, я роблю це системно. Зараз мені пише дуже багато людей, я просто фізично не встигаю їм відповідати, вони ображаються, пишуть мені знаки питання. Я часто прошу на своїй сторінці, щоб люди не скидали мені свої «гавноієрогліфи», шрифти і незрозумілі абстакції, які я люто ненавиджу і не буду робити. Відсотків 80 людей не розуміють, що таке гарне татуювання, вони просто скидають малюнок майстру і хочуть, щоб ця «єрєсь» була в них на тілі.
***
Спочатку я був добрим і пояснював людям, що краще такого не набивати, радив якусь ілюстрацію, пропонував самому намалювати. І це все закінчувалось тим, що я повністю створював ескіз.
Але еволюція відбулась і я став злим, почав не відписувати. Зараз я роблю те, що мені подобається.
***
Прийшла до мені дівчина і каже, що хоче набити перше тату. Ну, я собі подумав: ой, якщо перше, то буде щось маленьке. А
вона замовила на всю спину. Ого, думаю, ну окей!
***
Найдовшу роботу я бив 12 годин. А
середньостатистичне тату можна зробити за 6-8 годин. І от після цих 8-ми годин твої очі просто випадають і котяться вниз.
***
У мене мало тату, я хочу багато, але довіряю лише
Тимуру Денисенку й ще кільком майстрам.
Хочу бути забитим «в хлам». Життя йде, а в мене немає татуювань. У татуювальника немає татуювань, щось тут явно не так.
***
Раніше ціну я рахував за сеансами, потім за годину.
Зараз година роботи вартує 800 гривень, ні – 1000. 8000 за татуювання – це в Україні середня ціна, в Києві, наприклад, за портрет беруть десь 18000 і це вважається нормальним. Я просто розумію, що це ж Луцьк, тому й не ставлю таких цін. Я можу робити тату 10 годин і взяти за все 4000. Все залежить від людини, тату, проекту. Якщо мене пре і я отримую задоволення від процесу, то не візьму багато грошей.
***
Якби не гугл-календар, я б взагалі «втратився». Я собі планую: тиждень на ескізи, тиждень на татуювання, можу цілий день просидіти в інтернеті.
***
Я ділю клієнтів на «зручних» та «не зручних». Буває сидиш з людиною в якійсь незрозумілій позі постійно, ти ставиш його руку так, як зручно тобі, а через 5 хвилин все повертається назад. А наприкінці сеансу вже сидиш злий, спина болить.
***
У нас такі люди, що не скажуть, якщо їм не сподобалось тату. Не було в мене такого.
***
Колись було таке, що я набив зірку неповнолітній дівчині, але я не знав, що їй немає 18-ти, вона була баскетболістка. І
потім мені телефонував її батько з претензіями: «Що ти їй, зараза, зробив, ти набив моїй дитині наколку. Я тебе зловлю, ти з Луцька виїжджай».
***
Перші тату я робив у себе вдома, на дивані. Зараз думаю, що ж про мене думали люди, я навіть його простирадлом застеляв, для краси. За рік я з Тимуром назбирав на свою майстерню.
***
Мені набридло бити тату в Україні, в Луцьку. Мені часто пишуть з інших міст та країн і не знають, де розташоване наше місто, просять десь переїжджати, от я й вирішив переїхати до Польщі.
Наше місто географічно знаходиться у «дупі». У нас немає аеропорта, погане залізничне сполучення. Мені було цікаво побачити Європу. Поїхав, побачив, сподобалось. Там люди більш відкриті до ідей, там я можу реалізувати ті проекти, які б ніколи не реалізував тут. Можливо, у наших людей просто немає коштів на великі тату, а мені теж не «в прикол» псувати матеріали.
Записала
Катерина УСТИМЧУК
Читати ще