^{Текст: Ірина КОЛЯДА}

Новий проект «Унікальні» від «Таблоїда Волині» розповідатиме волинянам про тих, хто виділяється із загальної маси. Ми покажемо, як живуть ті, хто зміг наважитися на оригінальність або ж так склалися обставини, що майбутнім героям рубрики доводиться відчувати себе трохи іншими. Про почуття, стиль життя та готовність змін писатимемо в матеріалах з позначкою «Унікальні».

Кожна має свою «родзинку». І серед жителів нашого міста є ті, які відрізняються своєю зовнішністю і пишаються нею. Цього разу мова піде про дуже високих людей Луцька. Ріст середньостатистичного українця становить 175 сантиметрів, українки –165 сантиметрів. Але і тут не обійшлося без винятків. Герої нашї рубрики це довели.

Богдан Сливка, ріст – 196 см.

Лучанин Богдан Сливка свій ріст проблемним не вважає, а навпаки – переконаний, що це велика привілегія в житті.

«Мені подобається мій ріст. Мої 196 сантиметрів передались мені генетично. У цьому я бачу лише одні плюси, адже займаюся спортом, улюбленою роботою, дівчатам дуже сильно подобаюся. З одягом проблем ніколи не мав», – розповідає Богдан.

Нижчим наш герой бути ніколи не хотів, а навпаки – займався спортом для того, щоб виглядати ще краще. Лучанин у свому зрості бачить лише один мінус: «Коли приходжу додому, то головою чіпляюся за люстру».

Унікальні: Богдан Сливка

Валентин Турковський, ріст 192 см.

Валентин Турковський має зріст 192 сантиметри і серед своїх однолітків явно вирізняється, але мінусом це не вважає.

«Я зі своїм зростом ніякого дискомфорту у повсякденному житті не відчуваю, лобом об стелю не б’юся, у всі двері проходжу», – жартує Валентин.

Герой навпаки вважає, що ріст надає переваги. Наприклад, він займається волейболом, де його зріст в цьому дуже сильно допомагає.

«З одягом у мене проблем немає, як і в багатьох моїх, теж високих, знайомих. Набагато важче підібрати під статуру, але це вже інше питання. Бути нижчим я ніколи не хотів. Мені комфортно», – розповідає Валентин.

Унікальні: Валентин Турковський

Юлія Колденкова, ріст 187 см.

Життєрадісна та завжди усміхнена Юлія Колденкова поділилася своєю історією із життя та тим, як дівчині живеться із зростом 187 сантиметрів.

«Колись я збагнула, що коли ти вже висока, то не треба цього цуратися, а навпаки користуватися цим. Запитаєш як? Все просто: в дитинстві, певна річ, кожну дитину, яка чимось відрізнялася від інших, хотіли принизити. Це школа! Діти жорстокі! Якось свого часу я збагнула, що коли не буду на це реагувати – усе зміниться. І у мене це вийшло!» – ділиться наша героїня.

У дитинстві Юлія товаришувала більше з хлопцями і це допомогло їй позбавитись комплексів, адже вони ніколи з неї не насміхалися.

«А потім я зрозуміла, що з моїми 187 см на мене все одно мимоволі звертають увагу, тож потрібно дуже гарно та стильно одягатися. Якщо я взую десятисантиметрові підбори, то це особливо нічого не змінить, а навпаки підкреслить мої довгі ноги. Оооо, і це круто діяло! Із довгої я стала ефектною», – згадує Юлія.

«Нижчою мені хотілося бути тоді, коли я заходила в маршрутку (у 2000 році вони такі маленькі були) і стояла така ефектна на підборах, зігнувшись ледь не в три рази. Тоді це заважало. То зараз якщо штани короткі і кросівки – модно. А в той час без підборів нікуди. З моїм «мініатюрним» розміром 40-41 навіть на сьогоднішній день тяжко знайти взуття, і це інколи розчаровує. А взагалі живеться мені з моїми 187 см класно, бо я завжди в центрі уваги. Тому раджу усім високим дівчатам не забувати: довга – ні, ефектна – так», – переконує довгонога красуня.

Унікальні: Юлія Колденкова

Ірина Федорчук, ріст 181 см.

А от Ірині Федорчук живеться тяжко з її зростом 181 сантиметр.

«Завжди заздрила дівчатам нижчого зросту, бо вони можуть собі дозволити купити ті речі, які їм подобаються, а не ті, які на тебе налізли», – зізнається Ірина.

«Вже починаючи зі школи мені шили одяг, тому що штани не можна було знайти. А про джинси я мріяла багато років, поки не почала заробляти і не купила собі дорогі брендові, які підійшли по довжині тільки у дорогому магазині. Для мене іти за покупками – одне випробуваня, тому що часто витрачаю час і нічого не знаходжу», – розповідає героїня.

Через такі нюанси Ірина купила швейне обладнання і шиє одяг сама.

«Ще у 80-х роках, коли мама жила за кордоном, там не було проблем ні з одягом, ні з взуттям для високих людей. А от у нас попит є, а пропозиції немає. Таке враження, що нас утискають. Треба спеціалізовані магазини і для нас, а не тільки для людей з розміром Plus» – переконана Ірина.

Унікальні: Ірина Федорчук

Артур Коляда, ріст 192 см.

Ще один наш герой Артур Коляда про свій зріст ніколи не замислювався.

«Для мене в цьому немає нічого надзвичайного. Навпаки я відчуваю себе впевнено та повноцінно. Мабуть, хлопцям у цьому плані легше, ніж дівчатам. Єдине, що на фоні своїх деяких друзів виглядаю дещо іншим, але мене це мало хвилює. Адже все – в нашій голові, й життя людини залежить далеко не від зросту», – розповів Артур.

З одягом у героя проблем ніколи не було, лише з взуттям. Знайти гарне взуття 46-го розміру не так вже легко.

Унікальні: Артур Коляда

Микола Лесик, ріст 205 см.

Не побачити цього юнака заввишки більше 2-х метрів неможливо, але мало хто з першого погляду зрозуміє, що він займається екстрим-вокалом, сидів у камері з грузинами в Ізраїлі, носить кеди 50-го розміру та має чимало великих мрій.

«Я завжди у дитинстві був височеньким, а в 11-12 років почав стрімко рости. І мама начебто була щаслива, що у неї такий високий син, але коли кожного тижня доводиться міняти штани на більші, то вже не так весело.

Зараз це важко, бо світ не дуже влаштований під мій зріст, але веселого теж вистачає. Одного разу, наприклад, я збив голуба (сміється – авт). Я не можу постригтися «під нуль», бо голова у мене вся у подряпинах і вм’ятинах. Доки не звик до зросту, основною проблемою були двері. А ще маршрутки, в яких часто випадково відкриваю люк головою, чим викликаю злість водіїв. З потягами та ще тема! Намагаюся вибирати купе, де ще якось можна вміститися, а бокові верхні у плацкартах – це впертися головою і колінами, не дихати і чекати, коли все закінчиться.

Читай також: ХВИЛИНКА СЛАВИ: ДВОМЕТРОВИЙ ІНЖЕНЕР З ВОЛИНІ, У ЯКОГО 50-Й РОЗМІР НОГИ

Часом сміюся з низькорослих людей у супермаркетах, коли вони намагаються підстрибнути до пляшки води на верхній полиці і не можуть дістати. Підходжу позаду, дістаю, – і десь знизу дивляться на мене вдячним поглядом.

Часто не бачу себе в дзеркалі, бо вони або маленькі, або не на тому рівні розташовані.

Старша на 4 роки сестра навчається в Одеському медінституті , вона приблизно 1,75 зросту. Розумієте, так, що для мене це не високий зріст? (сміється – авт.) У мене навіть тату у вигляді мікрофона біля вуха, я жартую, що це для того, аби чути низьких людей», – розповів Микола Лесик.

Унікальні: Микола Лесик

Передрук заборонено.