Унікальні: волинські чоловіки з татуюваннями. ФОТО
28 Серпня 2020
Текст: Аліна ХОЛБАН
У проєкті «Унікальні» «Таблоїд Волині» розповідає про тих, хто вирізняється із загальної маси. Ми покажемо, як живуть волиняни, які наважилися на оригінальність, або ж з тих чи інших причин почуваються трохи іншими.
Минулого разу ми познайомили читачів з яскравими волинянками, які люблять прикрашати своє тіло численними татуюваннями. В продовження теми «Таблоїд Волині» поспілкувався з п’ятьма татуйованими чоловіками. Що символізують їхні малюнки, чи доводилося колись виводити тату та як це захоплення сприймають близькі наших героїв – читайте у випуску.
«Перше тату зробив років п’ятнадцять тому, якщо не брати до уваги крапку на нозі, яку набив самостійно голкою та тушшю 35 років тому», – згадує Юрій Хазіпов.
Сьогодні у відомого волинського бренд-шефа забиті обидві руки, а також є один малюнок на нозі.
Друзі та близькі позитивно ставляться до захоплення Юрія, а незнайомі люди постійно звертають увагу на численні татуювання. Втім, до зацікавлених поглядів Юрій вже звик, тому помічає їх нечасто.
Бренд-шеф розповідає, що всі тату робив свідомо, тому «помилок юності» в нього немає. Хіба що перших два татуювання довелося поновлювати.
«Просто їх набивали чорнилами з гелевої ручки за допомогою машинки, зробленої з електробритви», – пояснює волинянин.
Тату-майстер Юрія Хазіпова вважає, що всі малюнки на тілі його клієнта означають «щасливої дороги».
«Це був його жарт, але насправді так і є», – підтверджує бренд-шеф.
Ідей для майбутніх татуювань в Юрія чимало – лишається тільки знайти вільний час і майстра ближче до Луцька.
«Олдскульними» тату, зробленими чорнилами з гелевої ручки, може похизуватися і наш наступний герой.
«Перше я зробив у 13 років. Били якісь гопники в гуртожитку саморобною машинкою. Моторчик був з якогось совкового магнітофона, а-ля "Маяк", – згадує музикант Йорік Анархіст. – Це був скрипковий ключ на середньому пальці лівої руки».
Вирішивши не зупинятися на досягнутому, невдовзі лучанин почав бити «рукав», за допомогою вже знайомого інструментарію. Але зробити малюнок за наміченим контуром музиканту не судилося.
«Ввечері в той же день провалився з даху гаража, де цвяхами по свіжому викарбував нові візерунки, наповнюючи їх пилюкою, брудом, павутинням, і всім що було по дорозі вниз, – розповідає Йорік. – Гнило довго, довелося різати... Кароче партаків в мене хватає, але я про них не жалію», – посміхається музикант.
Своє перше тату фотограф Володимир Хомич зробив у 2004 році. Допоміг йому в цьому товариш по цеху та друг Віктор Голіков. Сьогодні на тілі волинянина близько 20 малюнків.
«За першими татуюваннями помагала доглядати бабуся», – з усмішкою згадує Володимир.
Татуювань з категорії «помилки юності» у фотографа немає. Тільки два татуювання довелося перекрити новими через те, що вони відрізнялися від інших за якістю та стилем.
«Єдина татуха зі змістом – це #ракхуяк, яку я зробив у Мінську. А решта абсолютно нічого не означають. Для мене це просто мистецтво. І, сподіваюся, пройшли ті часи, коли кожне тату мусило мати зміст. В тюрму я не збираюся», – жартує лучанин.
У майбутньому Володимир планує набити ще чимало татуювань.
«Поки є місце на тілі, будуть й ідеї!», – каже фотограф.
Руки луцького бариста Павла Стоцького прикрашають вісім татуювань, перше з яких він зробив у 18 років. Рідні позитивно сприйняли нове захоплення хлопця, а друзі навіть надихнулися на створення власних тату.
«Татуювання завжди привертатимуть увагу, в кожного вони особливі. Ніколи не шкодував і не виводив жодного зі своїх», – ділиться Павло.
Більшість зображень на руках бариста не несуть особливої символіки.
«Одне символізує мій стиль відпочинку, інше – згадку про хорошого друга», – каже лучанин.
У майбутньому Павло планує зробити «рукав» у стилі «дотворк» на тему світу звірів.
Straight age – такий надпис з’явився на тілі тайського боксера Сергія Снитюка, коли йому було 18 років.
«Таких поглядів я дотримуюся і сьогодні», – каже лучанин про однойменну субкультуру, яка тоді була на хвилі популярності.
Батьки Сергія були категорично проти його нового захоплення, втім пізніше хлопцю вдалося переконати близьких в тому, що татуювання набивають не тільки маргінали.
«В Луцьку та маленьких містах тату досі привертають увагу, а в мегаполісах ними вже нікого не здивуєш», – каже Сергій, додаючи, що сьогодні малюнки на тілі є чи не в кожної другої людини.
Всі тату на тілі боксера нагадують йому про різні моменти з життя, тому виводити їх він ніколи не планував.
«Якщо колись я вирішив їх набити, цуратися цього не можна», – вважає Сергій.
Оскільки лучанин присвятив своє життя тайському боксу, одне з його найзнаковіших тату пов’язане з цим видом спорту. Ритуальне татуювання під назвою Сак Янт Сергію робили в тайському храмі. Для цього ченці традиційно використовують бамбукові палички та в процесі читають молитви.
***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].
Фотогалерея
Популярне
- Переглядів
- Коментарів
