Місто її історій: дружба волинських sisters-in-crime. ФОТО

^{Фото: Ірина КАБАНОВА}

^{Локація: кафе «Бенедикт»}

«Місто її історій» – унікальний проєкт про жіночу дружбу, цінності та підтримку, створений у колаборації «Таблоїда Волині» з українською спільнотою жінок в бізнесі, розвитку та підтримці Pro Women UA. Кожного тижня на нашому сайті та на сторінці спільноти ми публікуватимемо цікаві історії дружби відомих волинянок.

Першими героїнями цієї рубрики стали волинські sisters-in-crime, як вони самі себе називають. Єдиний їх «злочин» – це проводити занадто весело час разом, заливати сотні гарних сторіз у свої профілі в соціальних мережах та наповнювати позитивним контентом реальність довкола. Вони – молоді, креативні, різні, але такі схожі – впевнені в собі та цілеспрямовані.

Знайомтеся:

Юлія Яцун – режисер, актриса, керівниця рекламного відділу КТС.

Юлія Євпак – СЕО Pro Business Hub, експертка УКФ.

Людмила Цапюк – директорка рекламно-виробничої компанії «Тенета».

Анна Співачук – лікарка-ортодонт, актриса театру «ГаРмИдЕр».

Ірина Новосад – керівниця відділу продажів та маркетингу будівельної компанії «Інвестор».

Женя Ткаченко – координаторка і засновниця англомовного клубу «Let`s talk. Lutsk».

З дівчатами ми поговорили про підтримку, згадали спільні подорожі, помріяли про відкриття кордонів, а також добряче насміялися.

Про це – читайте далі.

– Що вас всіх об'єднує?

Юля Євпак: Смачні напої та їжа (гигикаємо, – авт).

Люда Цапюк: Я теж хотіла сказати, що ми любимо пити.

Іра Новосад: І їсти!

Юля Євпак: Ну, що нас об'єднує? Їстоньки, питоньки, подорожуватоньки...

Люда Цапюк: Внесіть поправку – жратоньки. Жратоньки, спатоньки, подорожуватоньки і питоньки.

Іра Новосад: Ще туситоньки. І ржатоньки, точно!

Люда Цапюк: Це ж взагалі про нас. Ми професійні ржатриці.

– Коли та як почалася ваша історія дружби?

Іра Новосад: Я взагалі не зрозуміла, як то сталося. Раз десь поїхали, потім зустрілися, потім – хтось вирішив, що треба напитися та поїсти. А потім ми зрозуміли, що нам максимально комфортно одна з одною.

Юлія Яцун: Коли ти подорожуєш, ти відкриваєшся максимально і хочеш робити те, що ти хочеш і тоді, коли хочеш. Коли ти збираєшся в товаристві людей, які так само про це думають, які не хвилюються про те... Ми танцювали сальсу на березі Вісли, і нам було неважливо, що про нас подумають інші. Ми там робили те, що хотіли. І це нас об'єднує. Ми відразу зрозуміли, що разом нам добре.

– А хто був ініціаторкою вашої дружби?

Іра Новосад: Мать драконів (вказує на Юлю Євпак, - авт).

Юлія Яцун: От щоб ви так розуміли, у нашій компанії ми називаємо її матір'ю драконів.

Юля Євпак: Несіть алкоголь! (гигикаємо, - авт).

Люда Цапюк: Просто під час нашої першої поїздки в Польщу всі їхали як нормальні люди, а вона – в хутрах.

Анна Співачук: Через те нас і не пропустили!

Люда Цапюк: Нас тому і не пропустили в Польщу, бо подумали, що то вона сутєньорша – везе дівчат.

Іра Новосад: Ні, вас в Польщу не пропустили, бо ви мене не взяли!

– Доповніть речення: Жінка в сучасному світі – це...

Юля Євпак: Це складне питання.

Люда Цапюк: Це універсальний солдат!

Іра Новосад: Це – кіборг.

– А що вона любить?

Іра Новосад: Їсти, пити й спати.

Люда Цапюк: В будь-якій незрозумілій ситуації – дивіться на попередній пункт.

Юлія Яцун: Вона любить бути собою. Вона любить оточувати себе тими людьми, які розуміють її і дозволяють їй робити те, що вона захоче.

Люда Цапюк: Вона сама приймає рішення: не чекає того, що хтось їй підкаже чи допоможе. До речі, наше угрупування об'єднує швидкість прийняття рішень. Їдемо? Їдемо!

Юля Євпак: Каппадокія?

Люда Цапюк: Каппадокія! У нас немає роздумів. Або тут, або не тут.

Іра Новосад: От коли ми поїхали на Драгобрат, я хотіла спати. І мене ніхто не чіпав. Я собі залізла на верхню поличку...

Женя Ткаченко: Тільки казала: «Женю, принеси мені фен» (гигикаємо, - авт).

Іра Новосад: Вони пішли собі на три гори, інші – ще кудись зібралися. Кожен робив собі, що хоче. Ніхто не казав: «Іро, тут така краса, бігом встала і пішла з нами чотири кілометри по горах».

Анна Співачук: Та були спроби, але Іра сказала – ніт.

– Найчастіше з подругами наша розмова починається про...

Люда Цапюк: Та шо ж це таке! «А чи буде там що поїсти?».

Юлія Євпак: Про що ми говоримо? Про роботу, подорожі...

Юлія Яцун: Останнім часом ми говорили про Каппадокію. У нас все починалося з неї.

Люда Цапюк: Це трохи схоже на батьківський чат. І, до слова, Іра у нас класна керівничка – «Хто здає гроші?».

Іра Новосад: Я просто дуже хочу в Каппадокію. Я зрозуміла, що якщо я їх не організую, то з того нічого не вийде.

Люда Цапюк: Говоримо про приколи, які в кого сталися. Особливо любимо згадувати першу поїздку і деякі музичні композиції...

Анна Співачук: Ми не так часто бачимося. Коли ми зустрічаємося, то стараємося розповідати та питати про те, що в кого сталося: нові проєкти, ідеї, вподобання, мрії.

Іра Новосад: Будьмо чесними, ми обговорюємо інших людей.

Всі: Нарешті!

– Окей, наступне речення: Жінки повинні підтримувати одна одну, бо...

Анна Співачук: Бо більше немає кому!

– А як ви підтримуєте одна одну?

Іра Новосад: Можемо поплакати, смайли Юля присилає з Йодами.

Люда Цапюк: Ми активно реагуємо на сторіз одна одної. Лайкаємо пости.

Іра Новосад: От Юля нещодавно гарно нафарбувалася, треба ж їй про це сказати. Треба! Може, їй ніхто цього не сказав, а я – скажу.

– Чи важлива жіноча підтримка у сучасному світі?

Люда Цапюк: Та це дуже важливо. Жінка завжди знає, як підтримати жінку: на що нажати. де копня дати, а де погладити і похвалити. До слова, ми ще й в бізнесі одна одну підтримуємо.

Іра Новосад: Юля купила квартиру в «Інвесторі», а сьогодні вона продала шість ідей для роликів на цілий рік.

Анна Співачук: Люда робить мені брендовану продукцію.

Юлія Яцун: Я роблю в Ані зуби. А коли Юля робить якісь проєкти і їй треба ідеї для відео, вона пише мені.

Люда Цапюк: І взагалі ми відвідуємо заходи Pro Business Hub i Pro Women.

Юлія Яцун: Ми не тільки збираємося, щоб посміятися і похвалити одна одну. Наша дружба й про те, що ми можемо допомагати одна одній, радити щось і підтримувати.

– Що для вас означає справжня дружба?

Юлія Євпак: Справжня дружба – це бути на одній хвилі та в одних цінностях (рівності, поваги тощо). От ми сьогодні не зібралися всією нашою компанією через деякі форс-мажорні обставини, але знаємо точно, що Оля Валянік, Аня Тріль, Юля Сухоставська відповідали б в унісон з нами. І з іншого боку, справжня дружба– це сказати іншій «отут ти помиляєшся зараз, давай спробуємо розв'язувати це питання разом».