BLOG на нічку: секс, за який соромно

22 Серпня 2019

Сьогодні у традиційній вечірній рубриці «Таблоїда Волині» ми розповімо секс, про який соромно згадувати чи розповідати друзям.

Матеріал опублікований на фейсбук-сторінці «Просто осталась краска».

Якщо бажаєте побачити і свій блог на сторінках нашого інтернет-видання – надсилайте тексти на електронну пошту: [email protected].

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: BLOG НА НІЧКУ: 9 СЕКРЕТІВ ОРАЛЬНОГО СЕКСУ

Буває таке, що у нашому житті трапляється секс, який не мав би і статись – секс-позорище.

Ні, це не тоді, коли п'яний і «під вертольотами» імітуєш, ніби ти – Настя Волочкова в черговому «шпагаті кохання». А ранок захаращений сумнівами, нудотою і безперервними питаннями до себе типу: «Що це за незнайомець лежить? Лежить, скуйовдився, плаче».


Ні, тут все в нормі. Це й називається «Перезавантаження».

Секс-позорище – це коли ваші тіла дриґаються так, ніби ви намагаєтесь вдягнути капронові панчохи на мокрі ноги. «Тик-мик, тик-мик, сосиска». Забагато старання, віри в перемогу, а в результаті – ще одна непередбачувана діра в неочікуваному місці. І панчохи розірвались вщент. Моральні травми та детонація самооцінки на задньому фоні – це мала погрішність.

Найбільш шкода, коли це трапляється з людиною, з якою у тебе був глибокий зв'язок. Тобі здавалось, що це близкість, яку пророчив космос. Він починає слово, а ти закінчуєш, він лише задумався, а ти вже це все подарувала, ще й бантик зав'язала. Сіамські близнята, які обов'язково зустрічались у минулому житті. Обов'язково очима: «Амор».


І ось – ви посеред океану, та ще й без трусів, але зіткнення кораблів так і не сталось. Навіть з п'ятого разу. Навіть, коли п'яні «в дрова». Якщо окремо, то ви – вогонь такий, що рятуйся тайга. Але це, якщо окремо. Бо разом – два пінгвіна в БДСМ-кімнаті.

«Ой, що це? А хто це? Куди це?»

«Дістань. Лоскотно. Ну от, знову не туди засунув»

«Галя. Галя. Зуби, Галю. Лівіше, Галю. Ранила!»

Якщо у вас двох вистачить адекватності, то ви одягнетесь та розсядитеся по різних кутках кімнати, і разом скажете, що тепер – тільки дружити. Хатами. А ще найкраще – районами чи містами, бажано, різними.

Ну сором, позорище і панахида по інтелектуально-езотеричній близкості – це завжди сумненько. Та якщо ви – два довбо*оби, то вірите, що близкість душ – це дар, який все владнає та переможе. І ви будете старатись. Ще і ще. До крові, мозолів і навіть, можливо, до шрамів на серці. «Миші плакали, кололись та продовжували жерти кактус». Деякі навіть одружуються.

А буває ще й інший секс. Його життя взагалі незаконне, і це теж, здається, позорище. З людиною су*а-скотина-така-ненавиджу. Лише дивишся на нього,той вже дратує. Та кожен діалог закінчується фатально – майже атомною війною. Звело життя якось разом – і тут БАБАМЦ!


Тут пам'ятаю, тут ні, а тут, здається, рибу пакували. Кульбіт на кульбіті, чітко й рівно, ніби годинник, ніби все життя лише один з одним і тренувались-то. Без «прогулів» та навіть без перерви на обід. Він під колінком помацав, а тебе від того «коротнуло». Ти йому у відповідь свою, фірмову. І в краплі відбився океан. Час – піском крізь пальці, головне не розмовляти не по темі, що буває.

Ну а по темі – можна.

Бо вміти *батись один з одним, я вам скажу, це талант.

Це не епістолярна мастурбація з чужою уявою і не ораторські екзерсиси з вільними вухами.

Тут «чуйка» потрібна.

***
Всі персонажі вигадані, всі збіги випадкові. При написанні букв жодне лібідо не постраждало.

О.Сібірячка


2
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter