BLOG на нічку: «Я хочу це!», або 4 відверті історії про сексоголіків

10 Вересня 2019

Постійні думки про секс, активний пошук нових партнерів, нестримні фантазії та бажання самовдовільнятися знову і знову – чи не є ці симптоми ознаками сексуальної залежності? Сьогодні у рубриці «BLOG на нічку» читайте історії від українців, які розповідають про сексоголізм. Чи вважають себе залежними від сексу, де проходить межа між здоровим бажанням та хворобливою нав’язливою ідеєю та як це – зустрічатися із сексоголіком.

Матеріал опублікований на сайті НВ Україна.

Якщо бажаєте побачити і свій блог на сторінках нашого інтернет-видання – надсилайте тексти на електронну пошту: [email protected].

***

Ольга, Київ

Вперше я помітила, що деякі «функції» в моєму тілі надто «гарячі», в 16 років. Досі пам’ятаю той день, підручник, по якому я готувалася до вступу в універ, і свою замітку, яку я зробила на останній сторінці про мій тодішній стан – стан гострого «голоду». А все тому, що я почала спілкуватися із хлопцем, який був старшим від мене. І тут у мене і розгорівся вогонь. «Я хочу це!», – пульсувало в моїй голові й не давало готуватися до вступу. Того літа, до речі, я так і не вступила, але, мабуть, із інших причин.

Але все іде коренями глибше. Перша згадка дитинства – кохання. Хлопчик Богдан із нашої дитсадківської групи. І тривали мої почуття десь більше року.

Іще одна замальовка із дитинства: я стояла в групі біля хлопчика, якого звали Русланом. У нього було дуже гарне світле шовковисте волосся – як зараз пам’ятаю. Мені захотілось його погладити, адже це так круто – коли тебе гладять по голові! І я не стала себе стримувати. Але у хлопчика відчуття були іншими: «Чому ти мене гладиш? Я тобі що – собака?». Виховательки іще довго із цього сміялися, а я отримала перший урок на тему особистого тілесного простору.

Коли я була заміжня, мені вистачало займатися сексом двічі на тиждень. Але я була дуже голодна на дотики, обнімання, масаж, поцілунки. Коли шлюб закінчився – настала «гостра фаза». Секс із колишнім чоловіком не зник в один день, його кількість меншала поступово, тому вже тоді мені це не приносило втамування бажань – я, навпаки, ставала лише більш голодною.

Потім я закохалася у хлопця, із яким бути насправді не хотіла. Але тваринний потяг просто розривав мене зсередини. І його теж – ми одне одного «дзеркалили». Також пробувала шукати щось типу сексу без зобов’язань. Але для мене це не працює. Моя психіка дуже хитра і мудра, їй кохання на все життя подавай.

Я хотіла б «помахати рукою» усім, хто був би радий бути більш «холодним» та менше залежати від сексуальних стосунків. Якщо сексуальна енергія не дає нормально існувати і це вже задовбало до решти, і, якщо задовольнити інстинкт природнім способом у даний момент життя не виходить – допоможуть антидепресанти й транквілізатори в якості «швидкої допомоги». Без них я, наприклад, не подорожую, тому що в подорожі почуваюся більш одинокою, й, відповідно, більш «голодною». Фізичні навантаження також дозволяють полегшити стан, але не вирішують проблеми цілком.

Проте із антидепресантами слід поводитися обережно – зазвичай, їх виписує лікар-психіатр, вони продаються за рецептом. Самолікування може нашкодити. Хоч, взагалі, я поки що більше не зустрічала нікого серед знайомих, хто у подібній ситуації захотів би за допомогою таблетки свідомо зменшити сексуальний потяг, позбутися нав’язливих думок.

Тому той єдиний лікар, до якого я наважилась звернутися по допомогу, серед іншого, пожартував, мовляв, кожному б таку гарячу жінку. Але мені було не смішно.

Ірина, Київ

Я не вважаю себе справжнім сексоголіком, проте з'ясувала, що маю сильну потребу в сексі, й, можливо, просто трохи більшу, ніж інші.

Мені вже за тридцять, проте за весь цей час у мене не було партнера, який би дорівнявся до мене у плані лібідо. Це завжди був якийсь перекос, коли мені хочеться, а партнерові – ні.

Мені потрібно мати секс пару разів на день. В принципі, й разу на день буде достатньо. А більшість людей зазвичай потребують цього лише пару разів на тиждень. Мій же нинішній хлопець хоче мене ще менше.

Тож зараз у стосунках хлопець просить мене знайти собі коханця і цитує єврейський анекдот на тему, що треба собі обирати гарну жінку, аби потім інші допомагали справитися. І дуже тішиться, що обрав гарну. В нього, крім мене, також є ще одна дівчина. Всі про все знають, це відкриті стосунки. Ну і він, у свою чергу, теж нікого ні в чому не обмежує.

Як на мене, то здорове бажання сексу відрізняється від залежності тим, що залежність впливає на якість життя у бік погіршення.

Я ж, хоч і думаю про секс майже постійно, даю собі раду й нормально з цим функціоную.

Олексій, Харків

У мене був секс з сотнями дівчат. Але – у мріях. Мене завжди цікавили дівчата, вони займали і продовжують займати практично все мою свідомість.

Як розповідала мама, це було навіть у дитсадку: «Приходжу увечері тебе забирати, а ти зібрав дівчат і вже читаєш їм книжки».

Далі в тому ж дусі: перша сильна любов трапилася зі мною в 10 років. Правда, це була любов, тому що всяких «наречених», як люблять говорити батьки, до того вистачало, а ось та – вона досі є. Підглядання за дівчатами в спортивних і піонерських таборах. Ігри з двоюрідною сестрою років так в 9-10, з різними вигадками, щоб дала подивитися себе, помацати... Пізнання свого тіла, нічні полюції, ранній онанізм.

У нашій родині тема сексу і взагалі міжстатевого спілкування завжди була табуйованою, ніхто нічого не розповідав, навіть було відчуття негативного забарвлення всього, що стосується сексу. Мабуть тому все, що я робив, здавалося поганим, неправильним. Вважав, що так робити погано і за це покарають, якщо дізнаються.

Таке ставлення в сім'ї, а також щось ще, чого я не пам'ятаю, призвели до того, що з 11-ти років я закрився, почав комплексувати і перестав проявляти інтерес до дівчат. Не повністю, звичайно, але й зовсім не так, як це відбувається у моїх думках. Звичайно, був перегляд порно і на відеокасетах батьків, і з товаришем, потім ми хвалилися про це вчителю фізики. І, звичайно ж, багато онанізму. А головне – фантазій.

Ух, скільки ж в думках всього було. Втім, і досі є. Ніколи не було такого, щоб мені подобалася тільки одна дівчина – це призводило до постійних конфліктів. Чимало інших ситуацій лише стверджували мене в думці, що я неправильний, що це – погано.

Для мене це нав'язливе бажання сексу вилилося в щось страшне. Коли думки про близькість займають не менше 80% часу, але це не знаходить реалізації повною мірою, страждають всі галузі життя. Поїздка в транспорті, особливо, коли навколо багато студенток, призводить до зневіри. На роботу потім руки «не стоять». Похід на пляж – це просто катування. Найгірша пора року в цьому плані – літо.

Вже давно закопався в психологію, але для себе повноцінного вирішення цього питання я поки так і не знайшов.

Якщо партнерка для мене – просто «вау», то секс раз на день - це мінімум. Це, звичайно, якщо ми можемо зустрічатися з нею кожен день. Але так можна набриднути один одному дуже швидко. Якщо бачимось із дівчиною рідше, то непогано буде мати секс з нею тричі на день.

Зараз у мене є постійна партнерка і з нею секс – кілька разів на тиждень. Зазвичай, коли знайомство з дівчиною тільки починається, секс трапляється частіше. Ну, коли ви для один одного ще нові й цікаві.

Одноразового сексу у мене толком і не було ніколи. Сайти знайомств використовую - з останніми трьома партнерками я познайомився на Мамбі, інших сайтів ще не пробував.

В цілому, я вважаю, що саме залежність – це коли людина відчуває негативні емоції, якщо не отримує бажаного, коли відсутність приносить в життя деструктив, розлади. Так, для людей нормально хотіти сексу. Але це бажання здорове, коли воно спонукає до дії, спрямованої на його реалізацію.

Марина, Київ

Моя історія – про те, як я мала досвід стосунків із чоловіком-сексоголіком.

Ми познайомилися через спільних друзів. Я знала, що у нього була велика кількість партнерок. Сама ж на той час перебувала у відкритих стосунках. Тому нічого не заважало мати приємні для обох нас зустрічі. Окрім того, основні моменти наших стосунків ми проговорили.

Сексу в нас було багато. Ну дуже багато, я б сказала. Тричі надень, щодня протягом двох місяців точно. Спочатку це не бентежило – новий партнер, цікавість до нього, все таке. Проте минав місяць, другий, і так я дізналася, що він – сексоголік.

Здавалося, що нічого особливого не сталося. Проте до мене прийшло розуміння: для нього секс – це механіка. Він може займатися цим навіть без симпатії, після виснажливого дня, взагалі, будь-який момент доби та в будь-якому місці. Він пояснив, що у нього ця потреба сексу – на фізіологічному та на психологічному рівні, а тому він не може контролювати це у собі тривалий час.

Всі розмови крутилися навколо цього. Це й стало точкою неповернення. Я не претендувала на ексклюзивність, але ця зацикленість стала настільки неприємною та відразливою, що виникло одне єдине бажання: розірвати ці стосунки. Що й, власне, сталося.

Після цього у мене взагалі зникло бажання займатися сексом, після згадок про цю механічність процесів. Для мене залежність – це коли вже не бачиш межі. Коли постійно нагадуєш про секс, коли говориш про нього, згадуєш. Коли вдаєшся до цього знову і знову, незалежно від можливостей та бажання партнера або партнерки. Коли після третього чи четвертого разу вже не вдається кінчити, але все одно продовжуєш – знову і знову.

*На прохання героїв публікуємо вигадані імена

0

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter