93-річна бабуся Мелашка з села Заболоття, що на Любомльщині, постійно займається творчістю. 20 років тому довгожителька замінила давнє захоплення плести автентичні килими на малювання.

Про творчу бабусю розповідає «Волинь UA».

Коли їй було 70, вона створила свій перший малюнок – яскраві різнобарвні квіти. Побачивши, що виходить непогано, вирішила не зупинятися. І, гортаючи книги з казками своїх онуків, яких на той час бавила, почала замальовувати ілюстрації.

Зараз їй 93, а руки все пам’ятають. Адже, знову ж таки, уже дорослі онуки та правнуки надихають на творчість.

У хаті – тиша та спокій, коли не хочеться сидіти на місці, бабуся береться до малювання.

Хоча це – всього лише олівці, та все-одно натрудженні руки відчувають втому. Проте результати справді вражають.

Баба Мелашка віддає перевагу «хварбам», адже тоді малюнки виходять яскравіші.

Її старенька картонна папка для паперу (де зберігаються шедеври) говорить сама за себе, адже порвані затерті краї Мелашка зашила «грубою» ниткою.

«Нашо добру пропадати? Во, взяла зашела, бо рветься, вже старе. Таке, як і я», – каже бабця.

А в цій папці – ціла історія. Історія 23-х років творчості. 

Коли приїжджають гості, переступаючи поріг хати, дивляться: за столом сидить Мелашка, все малює, що й не відразу помічає чиюсь присутність, захоплення бере своє. Оговтавшись, починає розповідати про малюнки, ділиться своїми улюбленими. Сміється, аж стидається, що «така стара, а малює».

Попри втому, та вже не те здоров’я, бабуся Мелашка не перестала малювати, шити, вишивати, в’язати.

«Вже дупєро так не хочеться сидіти, бо вже старая, вже й не бачу, вже й руки терпнуть од отого», – каже бабця.