Активіст Олексій Кушнєр врятував собаку, якого збила машина та викинули в поле. Лучанин підібрав пса, повіз у клініку та знайшов його господарів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «ВИКЛИК СОБІ»: ЛУЦЬКИЙ АКТИВІСТ ПОДОЛАВ СТО КІЛОМЕТРІВ БЕЗ ЇЖІ ТА СНУ. ФОТО

Про це він повідомив на своїй фейсбук-сторінці:

«Ти їдеш додому, як сотні й сотні разів до цього, вже на під‘їзді додому боковим зором вихоплюєш силует собаки, який лежить на полі за 5 метрів від дороги...

В голові спалахують думки: "це не моя справа", "він мертвий", "це ж купа геморою буде і не менше купа грошей, якщо що". Проїжджаєш 100, 200, 300 метрів і зупиняєшся, – "я так не можу, я мушу знати, чи він живий, я не зможу вибачити, якщо залишу його напризволяще".

Зачиняєш авто, йдеш, хоча впевнений, що пес мертвий. І вже, підійшовши ближче, бачиш – він живий!!!! Видно, що лежить тут давно...

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «ДУЖЕ ХУДИЙ ТА ЗНЕВОДНЕНИЙ»: У ВОЛИНСЬКОМУ ЛІСІ ЗНАЙШЛИ СОБАКУ, ЯКОГО ПРИВ'ЯЗАЛИ ДО ДЕРЕВА. ФОТО

Розвертаєшся, летиш додому, переодягаєшся, береш намордник та повертаєшся назад...

Пів години борешся з ним, йому боляче, він не дає одягнути намордника, старається тебе вкусити й переконати, щоб ти дав йому спокій. Ти пробуєш зупинити якесь авто, щоб хтось допоміг – ніхто не зупиняється.

Не вистачає нервів: "с*ка, я ж хочу тобі допомогти, я не кину тебе! Піддайся!". В один момент, не зважаючи на покусані руки, просто накидаєш покривало яке прихопив з дому, затискаєш йому пащу та несеш в авто. Важкий... Як показали ваги в клініці – 30 кілограмів, про себе думаєш "добре, що себе ще тримаю купи, бо не справився"...

В клініці роблять рентген – перелом, вже подумки думаєш з якої статті бюджету знімати гроші на лікування.

Ну добре, відходимо. Не вперше. Пишеш пост, що знайшов собаку. Не проходить і 10 хвилин – скидають оголошення, що його шукають. Зв’язуєшся з господарями та чекаєш, щоб передати "з рук в руки". Бо ж для тебе це лише собака, а для когось це – частинка сім‘ї, кому як тобі це не знати.

Для чого я вам про це написав? Не будьте байдужі, ваші дії можуть врятувати комусь життя, а проста бездіяльність – його забрати...

Собаці – швидкого виздоровлення. Господарям терпіння – прийдеться трохи помучитися з ним, щоб вилікувати. А тому під*расу, який збив і залишив, – геморою величиною з кулак...

Чому написав в третій особі, бо мені так легше. В моїх діях немає нічого геройського чи визначного. На моєму місці міг бути кожен, наприклад ти...

А все почалось з того, що я вирішив поїхати до міста, щоб купити шнур до телефону, бо попередній вже не заряджав телефон. Як тепер не вірити у співпадіння?

Робіть добро, і нехай прибуде з вами сила!

Додам. Я не знаю чи врятував йому життя, але точно я не залишив його помирати там, серед поля».