Кабінет головного міліціонера Волині приємно дивує вишуканою скромністю. Ремонт після попередників Петро Шпига не робив, проте обстановка виглядає, як після вчорашнього втручання майстрів.

[img data=wat]05_05_2015_1983300897/15.jpg[/img]

Офіс Шпиги розташований на третьому поверсі волинського управління ВС, що на початку вулиці Винниченка. Потрапити сюди не так просто: спершу треба «розминутися» із вахтою з пильним правоохоронцем, який обов’язково спитає перепустку, а затим здолати непростий маршрут із сходів, поворотів та коридорів. Зовні максимально проста будівля для чужинця зсередини втрачає цілковиту зрозумілість.

Коридори – з гарним і свіжим ремонтом (зразка 2013-го). Хоча місцеві кажуть, що довго не могли звикнутися із темними масивними дверима з вигадливою різьбою: мовляв, здавалося, що то стоять вперті в стіну кришки від домовин.

[img data=wat]05_05_2015_1983300897/2.jpg[/img]

У комплекті із кабінетом начальника – обов’язковий додаток у вигляді приймальні. У Шпигової секретарки вона – надзвичайно простора, десь із півкабінета самого начальника.

[img data=wat]05_05_2015_1983300897/3.jpg[/img]

Кабінет головного міліціонера, як і більшість подібних кабінетів чиновників, умовно поділений на три зони. В кінці кімнати – робочий стіл, справа – м’який «куточок» із журнальним столиком, зліва – довгий стіл для нарад.

[img data=wat]05_05_2015_1983300897/5.jpg[/img]

На робочому столі – порядок: рівно складені документи та книги. Серед них чільне місце займають Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси. «Найчастіше шукаю кваліфікації злочинів, – розповів Петро Шпига. – Самі бачите: книжки – немаленькі, все вивчити за раз неможливо. Постійно треба перечитувати, пригадувати».

[img data=wat]05_05_2015_1983300897/6.jpg[/img]
[img data=wat]05_05_2015_1983300897/7.jpg[/img]

«На роботі має бути те, що потрібно для роботи, – переконаний керівник. – Не треба завантажувати простір. І все ж, приємно, коли оточують якісь свої речі. Дуже люблю вазони. На жаль, не можу тут все ними заставити, але в попередніх кабінетах в мене все було в вазонах».

Нині в кабінеті – лише дві рослинки: поруч із робочим столом та на журнальному. Петро Шпига каже, що це – подарунок.

[img data=wat]05_05_2015_1983300897/4.jpg[/img]

Загалом подарунки – це те, чого в кабінеті найбільше. Статуетки, книги, а за м’яким кріслом знайшлася картина – презент від колег до Дня міліції. Репродукція «Козаків, які пишуть листа» поки не знайшла свого місця на стіні, та Петро Шпига обіцяє виправити ситуацію.

[img data=wat]05_05_2015_1983300897/8.jpg[/img]

Серед цікавих подарунків – сувенір із мавпочками, які передають буддистську мудрість «Не бачу, не чую, не говорю». Побачити такий символ в кабінеті міліціонера – дивна алегорія. Адже правоохоронці – люди, які повинні як ніхто бачити та чути, особливо, якщо мова йде про зло.

[img data=wat]05_05_2015_1983300897/9.jpg[/img]

Багато серед дарованого і книг. Є повна збірка видань «Всемирная история» та «Українська радянська енциклопедія». Та це – не подарунок, а швидше спадщина від багатьох поколінь попередників.

[img data=wat]05_05_2015_1983300897/8_1.jpg[/img]
[img data=wat]05_05_2015_1983300897/10.jpg[/img]
[img data=wat]05_05_2015_1983300897/11.jpg[/img]

Є в кабінеті серйозна колекція медалей та нагород.

[img data=wat]05_05_2015_1983300897/12.jpg[/img]
 
Та найоригінальнішим атрибутом інтер’єру є, без сумніву, бруківка з Майдану, яка лежить на найбільш помітному місці в книжковій шафі.

 «Це – бруківка із київського Майдану, якою наші хлопці виборювали свою свободу. Якщо не помиляюся – безпосередньо з Голосіївської площі. Мені цей символічний подарунок вручили на віче, коли вперше виступав перед людьми як керівник міліції», – розповідає Шпига.

[img data=wat]05_05_2015_1983300897/13.jpg[/img]

Поруч із кабінетом є «каптьорка» – така собі особиста територія із невеличким диваном, холодильником та тумбочкою, де розташовані ікони, молитовник та інші духовні книги. Петро Шпига каже, що щоранку перед роботою читає молитви.

[img data=wat]05_05_2015_1983300897/14.jpg[/img]

Міліціонер вважає себе релігійною людиною, тому щороку запрошує священика, аби освятив і оселю, і робочу територію.

[img data=wat]05_05_2015_1983300897/16.jpg[/img]
[img data=wat]05_05_2015_1983300897/1.jpg[/img]
 
Текст: Людмила ЯВОРСЬКА
Фото: Олег ГОРДІЮК