Коли я їхав до майстерні Валерія Ленартовича, очікував побачити велике приміщення з піччю, безліччю виробів, мішками глини, такий собі гончарний міні-цех. Бо йшов я все-таки до відомого на весь світ волинського гончара, вироби якого "перемахнули" океани і тепер є навіть у США.

Реальність ж була іншою. Майстерня вмістилася в будівлі площею 15-17 квадратних метрів. У ній Ленартович працює приблизно 15 років.

Крім майстерні, в будівлі облаштована міні-студія (герой рубрики - басист в гурті "Лучеськ Бенд"), а дружина майстра використовує її як склад харчів.
Попри малу площу у майстерні багато цікавих речей, про які й розкажу.

Валерій Ленартович називає найціннішими речами: бас-гітару Jazz Bass та гончарний круг.

Гітару йому пересилали з США у розібраному вигляді. На ній грає понад 5 років. На інструменті є жовта струна, яка світиться в темряві. Набір таких струн Ленартовичу подарували, але тільки ця підійшла за довжиною.

[img size=660x990]/sites/default/files/styles/watermark/public/inline/03_02_2015_1737171691/bas_gitara.jpg?itok=PV7c8Y8E[/img]

Гончарний круг виготовлений майстром з автозаводу.

[img size=660x442]/sites/default/files/styles/watermark/public/inline/03_02_2015_1737171691/goncharnyy_krug.jpg?itok=pGKzqJ1n[/img]

Традиційного атрибута гончарних майстерень - печі - у Ленартовича нині нема. Стара піч була на вулиці, але вона потріскалася і зруйнувалася. Тому довелося її розібрати. На зовнішній стіні майстерні збереглася кіптява від печі. Майстер ходить випікати вироби до сусіда-гончара, а для малих за розміром виборів має електронну піч.

[img size=660x442]/sites/default/files/styles/watermark/public/inline/03_02_2015_935266459/dsc_1505.jpg?itok=huuBaQMs[/img] [img size=660x440]/sites/default/files/styles/watermark/public/inline/03_02_2015_935266459/dsc_1506.jpg?itok=zN7Kqzos[/img]

У майстерні Ленартовича - дві цікаві картини. На першій зображені дівчата на березі водойми. Її гончар привіз з Торчина, де її намалював місцевий художник, прізвище якого невідоме.

[img size=660x355]/sites/default/files/styles/watermark/public/inline/03_02_2015_1737171691/na_vodoymi.jpg?itok=LgpvIV5F[/img]

Друга картина - репродукція "Незнайомки" П'єра-Огюста Ренуара. Звідки вона взялася Ленартович не пам'ятає. За рамку картини ввіткнуті два фото майстра.

[img size=660x442]/sites/default/files/styles/watermark/public/inline/03_02_2015_1257471473/dsc_1490.jpg?itok=rR3P7AdU[/img]

У майстерні багато ванн та ванночок. У них гончар готує глину. Вона проходить декілька етапів обробки, поки стає за консистенцією наче пластилін і лягає на гончарний круг.

[img size=660x442]/sites/default/files/styles/watermark/public/inline/03_02_2015_1275425500/dsc_1510.jpg?itok=iJkxFZWS[/img]

Серед іншого гончарного облаштунку -  п'ятра. Це підвішені до стелі дошки, на яких сушиться готові вироби перед випіканням.
Зрозуміло, що в майстерні багато глини. Ленартович нахвалює нашу волинську, каже, вцілому навіть ліпша за знамениту слов'янську глину.

[img size=660x440]/sites/default/files/styles/watermark/public/inline/03_02_2015_1637614259/dsc_8063.jpg?itok=wUWQ0E5I[/img]

Є в цій "робочій оселі" два вироби мистецтва, про які варто розповісти. Перший - картина, на які зображено дерево, а його крона викладена монетами. Її дружина митця привезла з сиротинця на Рівненщині, де Ленартович влаштовує майстер-класи для дітей.

[img size=660x440]/sites/default/files/styles/watermark/public/inline/03_02_2015_1737171691/groshove_derevo.jpg?itok=VlpWwQlK[/img]

Другий - дві розмальовані дошки. Це творіння рук відомої волинської художниці Тетяни Мялковської. Вони у Ленартовича тимчасово. "Чекають" поки художниця повернеться до Луцька і стануть експонатами її виставки.

[img size=660x986]/sites/default/files/styles/watermark/public/inline/03_02_2015_783894647/dsc_1511.jpg?itok=ofQ7GGvn[/img]

Також мою увагу привернув великий плакат, який висів на стіні зліва від входу. На ньому зображений гурт "Рандеву", в якому 1989 року грав Валерій Ленартович. На плакат він посередині у чорній футболці. Цей гурт проіснував до 1991 року і зник разом з СРСР, коли зруйнувалася вся шоу-бізнесова інфраструктура.

[img size=660x440]/sites/default/files/styles/watermark/public/inline/03_02_2015_1045689859/dsc_8050.jpg?itok=wjd6tWUg[/img]

Ленартович каже, що кольорові плакати в 1989-му були тільки в них і Алли Пугачової.

Загалом майстерня створює враження такої собі мистецької хати. Тут перемішалися гончарні вироби та музичні інструменти, на старих колонках стоять красиві глечики, біля магнітофона стоять відра з глиною.

Насамкінець додам, що Валерій Ленартович планує велике прибирання з перестановками в майстерні. Думаю, це ще одна причина, щоб вдруге побувати в митця.
 
Текст: Анатолій КОТЛЮК
Фото: Олег ГОРДІЮК