BLOG на нічку: як не вестися на фейки та маніпуляції
Своїми порадами на фейсбук-сторінці поділилася луцька телеведуча Галина Падалко.
31 Січня 2024
Текст: Юрій РИЧУК. Фото: Данило ГЕТЬМАН
«Данік, не знімай, ще подумають, шо я пиво п’ю!!!» - Галя Падалко реготала і закривалася руками від об’єктиву фотографа Данила Гетьмана. Перед нею стояв натуральний пивний бокал, у якому – ціла півлітра фірмового чаю від кав’ярні «Кофі&Кофі», зі шматочками лимону та апельсину.
Чергова «кавова розмова» для Таблоїда виникла якось спонтанно. Галь, ти ж знаменитість? Галь, ти ж – «своя» на сторінках Таблоїда? Галь, а давай інтерв’ю нормальне запишемо, а?
[img data=wat]09_03_2016_1021601042/img_3352.jpg[/img]
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3316.jpg[/img]
– Галь, а ти алкоголь не вживаєш?
– Вживаю у вкрай рідких випадках. І з людьми, яким довіряю.
– Такі умови назвала, що напрошується думка: якщо вже рідко, та ще й зі своїми – то вже явно немалими дозами...
– Та мені не так багато треба (регоче). Насправді я багато займаюся спортом. Тому потреби в алкоголі немає. Та й не дуже це зі спортом поєднується. Хіба, коли в житті якісь кризи трапляються, коли просто «дах їде» від моральної напруги. Тоді трішки дозволяю собі.
– Добре. То вже якщо п’єш – то який алкоголь?
– Коньяк.
– Яким спортом займаєшся?
– Бойові мистецтва такі як тхеквондо, бокс. Займаюсь фітнесом у подуги Анастасії Альошиної. Інколи плаваю та ходжу в тренажерний зал. Тренування пропускаю вкрай рідко. Зазвичай маю одне-два тренування в день.
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3279.jpg[/img]
– Галь, все забуваю тебе спитати: нащо ти змінила «Студлайф» на Протилежний погляд»? Мені здається, такий собі вільний стиль, не затиснутий форматом і сценарієм, де ти можеш імпровізувати і жартувати – набагато більш «твій».
– Так, частково я погоджуюся. «Студлайф» я робила повністю сама. А «Погляд» передбачає більш консервативний формат, більш стриману поведінку. Тут працює ціла команда.
– То нащо ж поміняла?
– Бо мені це більше подобається. Це круто. Це «фірмА». Це дуже якісний, дорогий, стильний продукт. Професійне світло, звук, команда…
– Тебе запрошував особисто Андрій Покровський, інвестор цього шоу?
– Так, він, після перегляду мого репортажу з кабінету ректора попросив Дмитра Грелюка (директора «Променя» - ред.) знайти мене. Діма зателефонував, каже: От у нас є пропозиція, давайте зустрінемось, поговоримо. Спочатку звучало досить космічно і я вагалась, але згодом почала намальовуватися чітка концепція.
[img data=wat]09_03_2016_1021601042/img_3255.jpg[/img]
– Що тобі найбільше НЕ подобається у твоїй роботі на «Протилежному погляді»?
– (задумалася). Напевно неготовність багатьох гостей до відвертої привселюдної дискусії. Або навіть скажу цинічніше: невміння політиками використовувати шанс, коли тебе знімає камера, і ти можеш класно попіаритися. Дуже часто люди сковані у кадрі. А у Шустера один Ляшко чого вартий.
– Ви розраховували на поведінку, як у Ляшка чи Богословської?
– Ну ми розраховували на екшн в ефірі. На бійки, словесні, жорсткі перепалки… А наші політики звикли до зручного формату, де є тільки ведучий, який задає наперед узгоджені питання і діалог прописаний наперед.
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3288.jpg[/img]
– Нащо тобі математична освіта?
– По-перше, мені це ще в школі легко давалось. По-друге, я цим займалася все життя: їздила на олімпіади, турніри, захищала наукові роботи... Це на генетичному рівні.
– Ти з сім’ї математиків?
– Так. І тато, і мама – кандидати фізико-математичних наук, викладають фізику і математику. Бабусі, дідусі теж працювали з цифрами.
Люди, які працюють зі мною, дуже цінують мій аналітичий склад розуму, насправді. Кажуть: добре, що ти математик.
– Я думав, ти зараз скажеш: я от думаю кидати математичний факультет, де навчаюся, піду в журналістику…
– Зауваж: я не журналіст. Я ведуча. І моя робота не конфліктує з навчанням. Принаймні доти, доки я не працюю на серйозних всеукраїнських проектах. Тому кидати матфак не збираюся.
Та й пишаюся, що я математик. І кидати не буду. Продовжую наукову діяльність, торік моя наукова робота зайняла друге місце на всеукраїнському конкурсі. Цього року теж готуємо наукову роботу, з науковим керівником нашим деканом Харкевичем Юрієм Іліодоровичем
– Галь, але ж це геть не прибуткова справа!
– Бути кандидатом фізико-математичних наук – це почесно. Науковець – це статус. Врешті, вірю,що в Україні не завжди наука буде у такому становищі, як зараз. В усьому світі добрі науковці - багаті і успішні.
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3305.jpg[/img]
– Де ти плануєш бути через 10-15 років?
– Я не знаю, що через рік буде, в мене все так стрімко міняється… Не готова сказати. Ще два роки тому і мріяти не могла, що буду ведучою на такому серйозному проекті. Це, мабуть, Бог послав мені такий «аванс».
Я вірю в подарунки долі. Впевнена в людських силах і праці. Я вірю в Бога. Тому, мабуть в мене поки все виходить.
– У скільки років ти плануєш вийти заміж?
– Років через 5 мінімум. Сім’я не завжди добре впливає на кар’єру… Це відповідальність.
– А що зміниться в 25?
– Це оптимальний дітородний вік. Плюс на той час, сподіваюсь, буду нормально забезпечена матеріально. Шлюб має бути дуже продуманим і відповідальним кроком у житті. Ти маєш дуже добре зрозуміти і вивчити людину з якою станеш під вінець. Боюсь помилитися.
– В тебе є хлопець?
– Ух, яке питання... Напевне, це буде тема «табу», про яку я не хочу говорити.
– Чекай, але ж це звичайне питання! Скажи просто «так» чи «ні»…
– Розумієш, я серйозна женщіна (сміється). Я не сприймаю ніяких інших стосунків з чоловіками крім дружби. Якщо говорити про більше, то формат «патусілі і забилі» не про мене.
Я дуже ціную себе і свій час. І в мене його зараз мало. Тому розмінюватися на «що небуть» я собі не дозволяю. Потім буде шкода затраченого часу, який можна було провести з користю. Краще вкладати в себе. В свій розвиток, в своє тіло, в душу.
Коротше, я відповім так: у мене має бути (чи вже є?) людина, в яку я готова інвестувати свою любов і довіру.
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3330.jpg[/img]
– Як ти думаєш – багато людей тобі заздрять?
– Це питання з розряду «Ти вважаєш ти себе гарною чи розумною»?
– Ні, це я так натякаю на коментарі анонімів в інтернеті. Нікого на «Таблоїді Волині» не коментують так, як Галю Падалко.
– Напевно не так ознака того, що заздрять мені, як того, що надто багато людей не відчувають повноти та радості життя. І це прикро.
Кожна, успішна і щаслива людина, яка себе поважає, не буде навіть читати анонімні коментарі. Я вже не говорю про те, що буде писати їх . У них банально на це навіть часу не буде. Я не можу уявити, приміром, Ігоря Ярославовича Коцана, який сидить і строчить коментарі. От просто не вкладається в голові.
– Все одно ти колись мені скаржилася на них. Казала: мама їх часом читає, і не завжди може зрозуміти, що там написана неправда? І що це – необхідне зло у твоїй професії?
– Так і це мабуть єдиний і дуже неприємний мінус цього явища. Бо в основному мені від цього тільки плюси (посміхається)
– Яку ти останню чутку чула про себе?
– Зазвичай я з кимось сплю. Частота моїх коханців змінюється наскільки швидко, що я не встигаю навіть відстежити, хто конкретно зараз зі мною (сміється).
– А кого тобі приписують?
– Політиків, бізнесменів, високопосадовців. Одним словом всіх, з ким я пересікаюсь по робочих, політичних питаннях, з ким дружу, а в мене більшості друзів – то чоловіки і хлопці.
Я звикла до чоловічих колективів. В школі ходила в гурток гітаристів, де були одні хлопці, ходила на гуртки інформатики-математики, де були одні хлопці, їздила на олімпіади… Все життя, завжди мене оточували хлопці – чоловіки. Так само зараз по роботі… І мені, відверто кажучи так комфортно. Я по натурі пацанка.
До речі, я мала народитись Михайлом. Всі УЗД показували, що у мами має бути хлопчик. Тому хотіли назвати в честь діда, Михайлом. Деякі дуже близькі люди мене так і називають.
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3349.jpg[/img]
– Вчишся в університеті. Ведеш «Протилежний погляд». Займаєшся спортом. Що ще… А! Співаєш. Це хобі? Чи в одній зі своїх мрій ще й співачкою себе бачиш?
– Ні, це хобі. Це подарунок від Бога і бабусі. Вона дуже гарно співала. Я рідко співаю на публіці. Частіше - з друзями з Ми+. З ними уже два роки поспіль їздимо Європою. Часто співаю на їхніх заходах, благодійних концертах. Я серйозної уваги та часу не приділяю цьому, хоча, мабуть, варто було.
– Маєш музичну освіту?
– З другого класу граю на гітарі. Вчитель музики прослухав, каже: дуже гарний тембр був би під гітару. І дідусь купив мені її. Маленьку таку, з капроновими струнами, досі у мене є.
– А слухати що любиш?
– Люблю реп. Баста і його тусовка: Витя АК, Гуф, Тати, Смоки Мо, Ноганно. «Каспійський груз» теж непоганий А ще – Емінем, 50 , це з класики.
– «Кто всє еті люді?» Ну ок. Реп – то ж не єдина любов?
– Ні. Під настрій люблю Адель, Джамалу, Бйонсе. Я дуже фанатію від Джамали. Це просто космос. І як від людини, і як від виконавиці.
Якщо просять щось заспівати – то пісні Адель чи Джамали виконую, вони мені тембрально мені підходять. Басту на тусовках віруючих якось трохи соромлюсь (сміється).
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3359.jpg[/img]
– Кіно дивишся?
– Так. З останнього, що сподобалося – «Мерзенна вісімка» Тарантіно. Він зараз в прокаті. Цікавий фільм. На перший погляд нудний, з довгими діалогами. Такими, які є тільки в Тарантіно. У кінотеатрі його дивилася. Біля нас сиділо четверо – посиділи годинку і пішли. А екшн почався у другій половині фільму: кров, м’ясо, вбивства… Круть!
– Маєш улюблених режисерів, акторів, жанри, фільми?
– Дуже люблю детективне кіно. Від радянських детективів до сучасного серіалу «Шерлок» з Бенедиктом Кембербетчем. Класно, коли кіно під час перегляду заставляє задуматись.
– На кого ти хочеш бути схожою з телеведучих?
– На Шустера (сміється). Насправді, я не можу сказати, що в нас зараз багато класних ведучих. Не шаблонних, з особливим стилем. Може мені через це трохи некомфортний той мій образ ведучої «Протилежного погляду» - бо то стримана класика. Не доречно вставляти якісь свої фішки і жарти на серйозному політичному шоу.
Приклад яскравості, нешаблонності для мене – Катя Осадча. Раніше мене «харив» її голос, а потім стало подобатися.
– Тебе з нею колись порівнювали.
– Це мабуть ще тоді, як я «Студлайф» вела. Зараз мене, мабуть, ніхто ні з ким не порівнює.
– А з Шустером?
– Я на 30 років молодша, і я не єврей.
– Давай пофантазуємо: ти ведеш свою авторську програму. Ток-шоу. Один на один з гостем. Кого б запросила на інтерв’ю?
– Мені було б цікаво спілкуватись з… Шустером. Певно, ще ніхто не брав у нього інтерв’ю. З Опрою Уінфрі. З Віктором Януковичем.
– Згоден – з ним було б цікаво. А головне – сенсаційно: Падалко взяла інтерв’ю в екс-диктатора України!
– В мене є фотографія з ним. Я була у 9 класі, приїхала у Київ на науково-технічну виставку, виступала там зі своїм проектом від Волині. Я до речі там ще й з Табачником познайомилася. Був там і Янукович. Він зацікавився проектом чувака, який стояв був біля мене, презентував якийсь супер-модний вертоліт, чи що. Його підвели до Януковича, щоб розказав про свій проект.
Стоїть Янукович, Богатирьова, Табачник, всі… Фьодарич слухає, але бачу, дивиться на мене. Він дослухав, і я кажу: «А можна з вами сфотографуватись?» Він такий: «Да, конечно, с удовольствием». Я вийшла – всі були просто в шоці.
Мені це фото потім довго згадували після початку майдану. Писали, мовляв підтримую режим диктатора і всяке інше. А я просто була мала і хотіла фотку з президентом )))
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3365.jpg[/img]
– Традиційні питання тривають: розкажи, що любиш їсти.
– Люблю здорову їжу. Коли займаєшся серйозно спортом, то іншої не хочеться.
– А відбивну, котлету, картоплі-фрі? Невже не тащишся від чогось такого?
– Тащусь від броколі, варених овочів. Дуже люблю каші, вівсянку, сир домашній з медом, горіхами… Горіхи дуже люблю. Воду з лимоном.
– В нічні клуби ходиш? Ти тусовщиця?
– Не дуже люблю і якщо чесно боюсь тусуватися в таких місцях… Раптом я колись стану політиком, через 5-10 років буду балотуватись в депутати – і десь випливуть відео чи фото з моїх тусовок…
– Політиком?!
– А що тут «такого»? Це цілком можливо. Ніколи не можна зарікатися і загадувати наперед. Може, будуть цікаві пропозиції від людей, яких я поважаю і з якими готова буду працювати.
– Вернімося до барів-ресторанів. Є улюблені заклади? Чи ті, куди б в першу чергу повела своїх гостей?
– Я так часто десь буваю, що не можу зразу сказати, що улюблене. Люблю місця, де немає людей. Або їх мало. А то заходиш – і всі знайомі… От тут уже четверо людей, яких я знаю.
А якщо хтось немісцевий приїде –запропоную «Корону Вітовта». Хоч зазвичай все від ситуації залежить. Достойні – «Рінг», «Скайбар», «Кофеїн», «Кава-Клуб», «Карамель»
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3386.jpg[/img]
– Часто купуєш одяг?
– Не дуже. Я не барахольщиця. Одяг має бути якісний, доглянутий і стильний, але його має бути не надто багато.
– Назви найдорожчу річ зі свого гардеробу.
– Напевно, це шуба, яку я собі купила на день народження.
– Скільки заплатила?
– Точно про це треба говорити?
– А чому ні?
– Та мені і так вистачає чуток… Я не публікую декларацію про доходи і нікому про них не доповідаю.
– Тоді просто розкажи, чим ще заробляєш.
– Ведучою на «Протилежному погляді». Репетиторством з математики і фізики, готую школярів до олімпіад. До речі, двоє моїх вихованців зайняли третє місце на всеукраїнських олімпіадах минулого року.
Беру участь в рекламних компаніях, як політичних так і комерційних. Продюсую рекламні і агітаційні ролики. Знімаюсь у роликах та фотографуюсь для реклами. Пробую працювати як підприємець – починаємо спільний бізнес з колегою. Ведучою заходів працюю також.
– Вела корпоративи на ці новорічні свята?
– Не довелося – сестра захворіла. Доглядала за нею у лікарні.
Минулого року вела новорічну ніч в ресторані Patio di Fiori.
– Скільки коштує найняти Галю Падалко ведучою корпоративу?
– Не дуже дешево, але не космічно. Кому потрібна саме я - готові платити.
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3381.jpg[/img]
– Ти відчуваєш посилену увагу чоловіків? В силу роботи, в силу привабливої зовнішності… Є таке?
– Ну, чесно кажучи не вважаю себе красунею. Я радше, просто прикольна, тому у багатьох і виникає така «оптична ілюзія». Але посилену увагу відчуваю, іноді це напрягає…
– Як ти до цього ставишся?
– (пошепки) намагаюся це використовувати у робочих цілях, тільки ти нікому не кажи. (регоче). Ясна річ, це мені додає якихось там балів – для внутрішньої впевненості передусім. Дуже часто мені лестить ця увага – нащо приховувати? Кожна жінка мене зрозуміє.
– В роботі це допомагає?
– Так.
– А забагато цієї уваги не буває?
– Я завжди тримаю дистанцію. Не підпускаю чоловіків дуже близько до себе.
[img data=wat]09_03_2016_1021601042/img_3283.jpg[/img]
P.S. Не раз під час розмови Галя згадувала, що «намагається жити за принципами». Я попросив їх чітко сформулювати. Вийшло сім. Ось вони:
1. Вірити в Бога. Жити за його принципами. Так легше.
2. Любити свою роботу і отримувати кайф від спілкування з людьми та від життя загалом.
3. Їсти здорову їжу та багато займатись спортом. Це лікує від багатьох ран і хвороб: фізичних та душевних.
4. Постійно розвиватись і відкривати в собі нові сторони, аналізувати, мудрішати. Нікому не бути винним та намагатись менше залежати від людей, обставин, роботи.
5. Розуміти, що абсолютно все повертається бумерангом. Не чинити так, як не хочеш, щоб поступали з тобою.
6. Тримати людей на дистанції. Адекватно лімітувати її довжину для кожного.
7. Не шкодувати себе і не розслаблятися!
«Данік, не знімай, ще подумають, шо я пиво п’ю!!!» - Галя Падалко реготала і закривалася руками від об’єктиву фотографа Данила Гетьмана. Перед нею стояв натуральний пивний бокал, у якому – ціла півлітра фірмового чаю від кав’ярні «Кофі&Кофі», зі шматочками лимону та апельсину.
Чергова «кавова розмова» для Таблоїда виникла якось спонтанно. Галь, ти ж знаменитість? Галь, ти ж – «своя» на сторінках Таблоїда? Галь, а давай інтерв’ю нормальне запишемо, а?
[img data=wat]09_03_2016_1021601042/img_3352.jpg[/img]
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3316.jpg[/img]
– Галь, а ти алкоголь не вживаєш?
– Вживаю у вкрай рідких випадках. І з людьми, яким довіряю.
– Такі умови назвала, що напрошується думка: якщо вже рідко, та ще й зі своїми – то вже явно немалими дозами...
– Та мені не так багато треба (регоче). Насправді я багато займаюся спортом. Тому потреби в алкоголі немає. Та й не дуже це зі спортом поєднується. Хіба, коли в житті якісь кризи трапляються, коли просто «дах їде» від моральної напруги. Тоді трішки дозволяю собі.
– Добре. То вже якщо п’єш – то який алкоголь?
– Коньяк.
– Яким спортом займаєшся?
– Бойові мистецтва такі як тхеквондо, бокс. Займаюсь фітнесом у подуги Анастасії Альошиної. Інколи плаваю та ходжу в тренажерний зал. Тренування пропускаю вкрай рідко. Зазвичай маю одне-два тренування в день.
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3279.jpg[/img]
– Галь, все забуваю тебе спитати: нащо ти змінила «Студлайф» на Протилежний погляд»? Мені здається, такий собі вільний стиль, не затиснутий форматом і сценарієм, де ти можеш імпровізувати і жартувати – набагато більш «твій».
– Так, частково я погоджуюся. «Студлайф» я робила повністю сама. А «Погляд» передбачає більш консервативний формат, більш стриману поведінку. Тут працює ціла команда.
– То нащо ж поміняла?
– Бо мені це більше подобається. Це круто. Це «фірмА». Це дуже якісний, дорогий, стильний продукт. Професійне світло, звук, команда…
– Тебе запрошував особисто Андрій Покровський, інвестор цього шоу?
– Так, він, після перегляду мого репортажу з кабінету ректора попросив Дмитра Грелюка (директора «Променя» - ред.) знайти мене. Діма зателефонував, каже: От у нас є пропозиція, давайте зустрінемось, поговоримо. Спочатку звучало досить космічно і я вагалась, але згодом почала намальовуватися чітка концепція.
[img data=wat]09_03_2016_1021601042/img_3255.jpg[/img]
– Що тобі найбільше НЕ подобається у твоїй роботі на «Протилежному погляді»?
– (задумалася). Напевно неготовність багатьох гостей до відвертої привселюдної дискусії. Або навіть скажу цинічніше: невміння політиками використовувати шанс, коли тебе знімає камера, і ти можеш класно попіаритися. Дуже часто люди сковані у кадрі. А у Шустера один Ляшко чого вартий.
– Ви розраховували на поведінку, як у Ляшка чи Богословської?
– Ну ми розраховували на екшн в ефірі. На бійки, словесні, жорсткі перепалки… А наші політики звикли до зручного формату, де є тільки ведучий, який задає наперед узгоджені питання і діалог прописаний наперед.
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3288.jpg[/img]
– Нащо тобі математична освіта?
– По-перше, мені це ще в школі легко давалось. По-друге, я цим займалася все життя: їздила на олімпіади, турніри, захищала наукові роботи... Це на генетичному рівні.
– Ти з сім’ї математиків?
– Так. І тато, і мама – кандидати фізико-математичних наук, викладають фізику і математику. Бабусі, дідусі теж працювали з цифрами.
Люди, які працюють зі мною, дуже цінують мій аналітичий склад розуму, насправді. Кажуть: добре, що ти математик.
– Я думав, ти зараз скажеш: я от думаю кидати математичний факультет, де навчаюся, піду в журналістику…
– Зауваж: я не журналіст. Я ведуча. І моя робота не конфліктує з навчанням. Принаймні доти, доки я не працюю на серйозних всеукраїнських проектах. Тому кидати матфак не збираюся.
Та й пишаюся, що я математик. І кидати не буду. Продовжую наукову діяльність, торік моя наукова робота зайняла друге місце на всеукраїнському конкурсі. Цього року теж готуємо наукову роботу, з науковим керівником нашим деканом Харкевичем Юрієм Іліодоровичем
– Галь, але ж це геть не прибуткова справа!
– Бути кандидатом фізико-математичних наук – це почесно. Науковець – це статус. Врешті, вірю,що в Україні не завжди наука буде у такому становищі, як зараз. В усьому світі добрі науковці - багаті і успішні.
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3305.jpg[/img]
– Де ти плануєш бути через 10-15 років?
– Я не знаю, що через рік буде, в мене все так стрімко міняється… Не готова сказати. Ще два роки тому і мріяти не могла, що буду ведучою на такому серйозному проекті. Це, мабуть, Бог послав мені такий «аванс».
Я вірю в подарунки долі. Впевнена в людських силах і праці. Я вірю в Бога. Тому, мабуть в мене поки все виходить.
– У скільки років ти плануєш вийти заміж?
– Років через 5 мінімум. Сім’я не завжди добре впливає на кар’єру… Це відповідальність.
– А що зміниться в 25?
– Це оптимальний дітородний вік. Плюс на той час, сподіваюсь, буду нормально забезпечена матеріально. Шлюб має бути дуже продуманим і відповідальним кроком у житті. Ти маєш дуже добре зрозуміти і вивчити людину з якою станеш під вінець. Боюсь помилитися.
– В тебе є хлопець?
– Ух, яке питання... Напевне, це буде тема «табу», про яку я не хочу говорити.
– Чекай, але ж це звичайне питання! Скажи просто «так» чи «ні»…
– Розумієш, я серйозна женщіна (сміється). Я не сприймаю ніяких інших стосунків з чоловіками крім дружби. Якщо говорити про більше, то формат «патусілі і забилі» не про мене.
Я дуже ціную себе і свій час. І в мене його зараз мало. Тому розмінюватися на «що небуть» я собі не дозволяю. Потім буде шкода затраченого часу, який можна було провести з користю. Краще вкладати в себе. В свій розвиток, в своє тіло, в душу.
Коротше, я відповім так: у мене має бути (чи вже є?) людина, в яку я готова інвестувати свою любов і довіру.
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3330.jpg[/img]
– Як ти думаєш – багато людей тобі заздрять?
– Це питання з розряду «Ти вважаєш ти себе гарною чи розумною»?
– Ні, це я так натякаю на коментарі анонімів в інтернеті. Нікого на «Таблоїді Волині» не коментують так, як Галю Падалко.
– Напевно не так ознака того, що заздрять мені, як того, що надто багато людей не відчувають повноти та радості життя. І це прикро.
Кожна, успішна і щаслива людина, яка себе поважає, не буде навіть читати анонімні коментарі. Я вже не говорю про те, що буде писати їх . У них банально на це навіть часу не буде. Я не можу уявити, приміром, Ігоря Ярославовича Коцана, який сидить і строчить коментарі. От просто не вкладається в голові.
– Все одно ти колись мені скаржилася на них. Казала: мама їх часом читає, і не завжди може зрозуміти, що там написана неправда? І що це – необхідне зло у твоїй професії?
– Так і це мабуть єдиний і дуже неприємний мінус цього явища. Бо в основному мені від цього тільки плюси (посміхається)
– Яку ти останню чутку чула про себе?
– Зазвичай я з кимось сплю. Частота моїх коханців змінюється наскільки швидко, що я не встигаю навіть відстежити, хто конкретно зараз зі мною (сміється).
– А кого тобі приписують?
– Політиків, бізнесменів, високопосадовців. Одним словом всіх, з ким я пересікаюсь по робочих, політичних питаннях, з ким дружу, а в мене більшості друзів – то чоловіки і хлопці.
Я звикла до чоловічих колективів. В школі ходила в гурток гітаристів, де були одні хлопці, ходила на гуртки інформатики-математики, де були одні хлопці, їздила на олімпіади… Все життя, завжди мене оточували хлопці – чоловіки. Так само зараз по роботі… І мені, відверто кажучи так комфортно. Я по натурі пацанка.
До речі, я мала народитись Михайлом. Всі УЗД показували, що у мами має бути хлопчик. Тому хотіли назвати в честь діда, Михайлом. Деякі дуже близькі люди мене так і називають.
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3349.jpg[/img]
– Вчишся в університеті. Ведеш «Протилежний погляд». Займаєшся спортом. Що ще… А! Співаєш. Це хобі? Чи в одній зі своїх мрій ще й співачкою себе бачиш?
– Ні, це хобі. Це подарунок від Бога і бабусі. Вона дуже гарно співала. Я рідко співаю на публіці. Частіше - з друзями з Ми+. З ними уже два роки поспіль їздимо Європою. Часто співаю на їхніх заходах, благодійних концертах. Я серйозної уваги та часу не приділяю цьому, хоча, мабуть, варто було.
– Маєш музичну освіту?
– З другого класу граю на гітарі. Вчитель музики прослухав, каже: дуже гарний тембр був би під гітару. І дідусь купив мені її. Маленьку таку, з капроновими струнами, досі у мене є.
– А слухати що любиш?
– Люблю реп. Баста і його тусовка: Витя АК, Гуф, Тати, Смоки Мо, Ноганно. «Каспійський груз» теж непоганий А ще – Емінем, 50 , це з класики.
– «Кто всє еті люді?» Ну ок. Реп – то ж не єдина любов?
– Ні. Під настрій люблю Адель, Джамалу, Бйонсе. Я дуже фанатію від Джамали. Це просто космос. І як від людини, і як від виконавиці.
Якщо просять щось заспівати – то пісні Адель чи Джамали виконую, вони мені тембрально мені підходять. Басту на тусовках віруючих якось трохи соромлюсь (сміється).
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3359.jpg[/img]
– Кіно дивишся?
– Так. З останнього, що сподобалося – «Мерзенна вісімка» Тарантіно. Він зараз в прокаті. Цікавий фільм. На перший погляд нудний, з довгими діалогами. Такими, які є тільки в Тарантіно. У кінотеатрі його дивилася. Біля нас сиділо четверо – посиділи годинку і пішли. А екшн почався у другій половині фільму: кров, м’ясо, вбивства… Круть!
– Маєш улюблених режисерів, акторів, жанри, фільми?
– Дуже люблю детективне кіно. Від радянських детективів до сучасного серіалу «Шерлок» з Бенедиктом Кембербетчем. Класно, коли кіно під час перегляду заставляє задуматись.
– На кого ти хочеш бути схожою з телеведучих?
– На Шустера (сміється). Насправді, я не можу сказати, що в нас зараз багато класних ведучих. Не шаблонних, з особливим стилем. Може мені через це трохи некомфортний той мій образ ведучої «Протилежного погляду» - бо то стримана класика. Не доречно вставляти якісь свої фішки і жарти на серйозному політичному шоу.
Приклад яскравості, нешаблонності для мене – Катя Осадча. Раніше мене «харив» її голос, а потім стало подобатися.
– Тебе з нею колись порівнювали.
– Це мабуть ще тоді, як я «Студлайф» вела. Зараз мене, мабуть, ніхто ні з ким не порівнює.
– А з Шустером?
– Я на 30 років молодша, і я не єврей.
– Давай пофантазуємо: ти ведеш свою авторську програму. Ток-шоу. Один на один з гостем. Кого б запросила на інтерв’ю?
– Мені було б цікаво спілкуватись з… Шустером. Певно, ще ніхто не брав у нього інтерв’ю. З Опрою Уінфрі. З Віктором Януковичем.
– Згоден – з ним було б цікаво. А головне – сенсаційно: Падалко взяла інтерв’ю в екс-диктатора України!
– В мене є фотографія з ним. Я була у 9 класі, приїхала у Київ на науково-технічну виставку, виступала там зі своїм проектом від Волині. Я до речі там ще й з Табачником познайомилася. Був там і Янукович. Він зацікавився проектом чувака, який стояв був біля мене, презентував якийсь супер-модний вертоліт, чи що. Його підвели до Януковича, щоб розказав про свій проект.
Стоїть Янукович, Богатирьова, Табачник, всі… Фьодарич слухає, але бачу, дивиться на мене. Він дослухав, і я кажу: «А можна з вами сфотографуватись?» Він такий: «Да, конечно, с удовольствием». Я вийшла – всі були просто в шоці.
Мені це фото потім довго згадували після початку майдану. Писали, мовляв підтримую режим диктатора і всяке інше. А я просто була мала і хотіла фотку з президентом )))
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3365.jpg[/img]
– Традиційні питання тривають: розкажи, що любиш їсти.
– Люблю здорову їжу. Коли займаєшся серйозно спортом, то іншої не хочеться.
– А відбивну, котлету, картоплі-фрі? Невже не тащишся від чогось такого?
– Тащусь від броколі, варених овочів. Дуже люблю каші, вівсянку, сир домашній з медом, горіхами… Горіхи дуже люблю. Воду з лимоном.
– В нічні клуби ходиш? Ти тусовщиця?
– Не дуже люблю і якщо чесно боюсь тусуватися в таких місцях… Раптом я колись стану політиком, через 5-10 років буду балотуватись в депутати – і десь випливуть відео чи фото з моїх тусовок…
– Політиком?!
– А що тут «такого»? Це цілком можливо. Ніколи не можна зарікатися і загадувати наперед. Може, будуть цікаві пропозиції від людей, яких я поважаю і з якими готова буду працювати.
– Вернімося до барів-ресторанів. Є улюблені заклади? Чи ті, куди б в першу чергу повела своїх гостей?
– Я так часто десь буваю, що не можу зразу сказати, що улюблене. Люблю місця, де немає людей. Або їх мало. А то заходиш – і всі знайомі… От тут уже четверо людей, яких я знаю.
А якщо хтось немісцевий приїде –запропоную «Корону Вітовта». Хоч зазвичай все від ситуації залежить. Достойні – «Рінг», «Скайбар», «Кофеїн», «Кава-Клуб», «Карамель»
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3386.jpg[/img]
– Часто купуєш одяг?
– Не дуже. Я не барахольщиця. Одяг має бути якісний, доглянутий і стильний, але його має бути не надто багато.
– Назви найдорожчу річ зі свого гардеробу.
– Напевно, це шуба, яку я собі купила на день народження.
– Скільки заплатила?
– Точно про це треба говорити?
– А чому ні?
– Та мені і так вистачає чуток… Я не публікую декларацію про доходи і нікому про них не доповідаю.
– Тоді просто розкажи, чим ще заробляєш.
– Ведучою на «Протилежному погляді». Репетиторством з математики і фізики, готую школярів до олімпіад. До речі, двоє моїх вихованців зайняли третє місце на всеукраїнських олімпіадах минулого року.
Беру участь в рекламних компаніях, як політичних так і комерційних. Продюсую рекламні і агітаційні ролики. Знімаюсь у роликах та фотографуюсь для реклами. Пробую працювати як підприємець – починаємо спільний бізнес з колегою. Ведучою заходів працюю також.
– Вела корпоративи на ці новорічні свята?
– Не довелося – сестра захворіла. Доглядала за нею у лікарні.
Минулого року вела новорічну ніч в ресторані Patio di Fiori.
– Скільки коштує найняти Галю Падалко ведучою корпоративу?
– Не дуже дешево, але не космічно. Кому потрібна саме я - готові платити.
[img data=wat]09_03_2016_565259250/img_3381.jpg[/img]
– Ти відчуваєш посилену увагу чоловіків? В силу роботи, в силу привабливої зовнішності… Є таке?
– Ну, чесно кажучи не вважаю себе красунею. Я радше, просто прикольна, тому у багатьох і виникає така «оптична ілюзія». Але посилену увагу відчуваю, іноді це напрягає…
– Як ти до цього ставишся?
– (пошепки) намагаюся це використовувати у робочих цілях, тільки ти нікому не кажи. (регоче). Ясна річ, це мені додає якихось там балів – для внутрішньої впевненості передусім. Дуже часто мені лестить ця увага – нащо приховувати? Кожна жінка мене зрозуміє.
– В роботі це допомагає?
– Так.
– А забагато цієї уваги не буває?
– Я завжди тримаю дистанцію. Не підпускаю чоловіків дуже близько до себе.
[img data=wat]09_03_2016_1021601042/img_3283.jpg[/img]
P.S. Не раз під час розмови Галя згадувала, що «намагається жити за принципами». Я попросив їх чітко сформулювати. Вийшло сім. Ось вони:
1. Вірити в Бога. Жити за його принципами. Так легше.
2. Любити свою роботу і отримувати кайф від спілкування з людьми та від життя загалом.
3. Їсти здорову їжу та багато займатись спортом. Це лікує від багатьох ран і хвороб: фізичних та душевних.
4. Постійно розвиватись і відкривати в собі нові сторони, аналізувати, мудрішати. Нікому не бути винним та намагатись менше залежати від людей, обставин, роботи.
5. Розуміти, що абсолютно все повертається бумерангом. Не чинити так, як не хочеш, щоб поступали з тобою.
6. Тримати людей на дистанції. Адекватно лімітувати її довжину для кожного.
7. Не шкодувати себе і не розслаблятися!