У Камені-Каширському відбулася презентація багатотомного видання творів видатного українського письменника, журналіста, шеф-редактора та Почесного громадянина міста Івана Корсака.

Ця подія стала частиною масштабного соціального проєкту родини Корсаків, яка з березня 2025 року власним коштом видає та безкоштовно передає фундаментальний комплект книг до бібліотек України, аби відкрити читачам не лише художню спадщину автора, а й цілі пласти української історичної пам’яті.

Зустріч, що зібрала науковців, освітян, журналістів, молодь та поціновувачів української літератури, перетворилася на щемливу й водночас глибоко символічну розмову про силу слова, правду та відповідальність перед історією. Побувала на заході й журналістка Район.Камінь-Каширський.

Син письменника Віктор Корсак представив філософську «Формулу Корсака» – про талант, працю, правду, слово і служіння. Невістка Леся Корсак закликала молодь читати романи, які повертають із забуття постаті українського минулого. Дружина письменника Марія Іванівна та головний редактор газети «Полісся» Петро Трофимчук згадували непрості роки боротьби за українське слово – радянську цензуру, спалений у 1989 році тираж газети та народження незалежних медіа, що стали голосом епохи змін.

Творчість, що формує духовну висоту нації

Іван Корсак – людина, яка формувала український інтелектуальний простір і вміла через художнє слово відновлювати історичну справедливість. На це звертав увагу у своїх виступах кожен із учасників зустрічі.

Керівник управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради Сергій Лукашук наголосив, що для громади надзвичайно важливо, що презентація багатотомника Івана Феодосійовича  відбулася тут – на землі, де формувався його талант. 

Посадовець підкреслив: є люди, які залишають після себе лише невеликий слід, а є ті, чия праця стає надбанням для наступних поколінь. Особливу увагу він звернув на молодь у залі, висловивши сподівання, що школярі та студенти відкриватимуть для себе творчість письменника й навчатимуться на його творах любити Україну та розуміти її історію.

Народна депутатка України, докторка філологічних наук Ірина Констанкевич назвала презентацію багатотомника знаковою подією не лише для Камінь-Каширщини, а й для всієї Волині. Вона зізналася, що книги Івана Корсака свого часу вплинули й на її власний інтелектуальний світ, адже письменник умів не просто переказати історичні факти, а глибоко розкрити внутрішній світ своїх героїв. За словами парламентарки, нинішнє видання фактично дає творам автора нове життя та створює місток між поколіннями.

Окремо Ірина Констанкевич подякувала родині Корсаків – Віктору та Лесі, Марії Іванівні Корсакам – за продовження справи письменника, створення музею сучасного українського мистецтва та популяризацію української культури. Вона наголосила, що саме такі родини формують духовну висоту нації та стають прикладом служіння Україні.

Також народна депутатка висловила сподівання, що багатотомник з’явиться у бібліотеках навчальних закладів Камінь-Каширської громади, адже твори Івана Корсака можуть стати для молоді важливою альтернативою сухим підручникам історії.

Проректорка Волинського національного університету імені Лесі Українки Наталія Благовірна акцентувала, що творчість Івана Корсака сьогодні має не лише літературне, а й потужне освітнє значення. Вона зауважила: саме на Камінь-Каширщині формувався стиль письменника – стиль безкомпромісного пошуку правди, який згодом трансформувався у масштабну історичну прозу.

Наталія Благовірна розповіла, що у Волинському національному університеті діє аудиторія-музей Івана Корсака, де щодня навчаються майбутні журналісти та філологи. Відтепер у навчальні програми студентів вмонтовані окремі модулі, присвячені творчості письменника, його біографії та внеску в українську журналістику й літературу. Вона закликала молодь відкривати для себе твори Івана Корсака, адже кожне нове прочитання дає глибше розуміння української історії та сучасності.

Проректорка також  звернулася до численної учнівської та студентської молоді, яка заповнила залу, із закликом не просто читати історичні романи автора, а й активно долучатися до наукових досліджень, писати та подавати власні творчі доробки на здобуття престижних премій імені Івана Корсака. Це, на думку науковиці, і є найкращим виявом живої пам’яті про митця – коли його слово продовжує спонукати нове покоління до творчого пошуку та інтелектуального спротиву.

«Формула Корсака»: як талант стає історичною силою

Центральною подією презентації став виступ сина письменника – доктора економічних наук, фундатора Музею сучасного українського мистецтва Корсаків Віктора Корсака. Своє звернення він орієнтував насамперед на учнівську молодь, адже саме в підростаючому поколінні бачив продовження батьківської справи.

Віктор Корсак представив присутнім унікальну теоретичну модель, яку назвав «Формулою Корсака», – філософсько-психологічний аналіз того, як людський талант трансформується у масштабну історичну силу.

Ця формула, за словами спікера, складається з шети фундаментальних елементів: Дар – Праця – Правда – Слово – Служіння – Трансформація.

Розбираючи кожен компонент на прикладі життя свого батька, Віктор Корсак зупинився на природженому Дарі. Він зазначив, що генетичні задатки письменника свого часу помітив і допоміг розвинути в здібності його шкільний учитель Віктор Лазарук. 

Згодом, завдяки колосальній внутрішній мотивації, цей дар переріс у справжній талант і геніальність, критеріями якої є професіоналізм, унікальність, випробування часом та антиципація – здатність митця передбачати майбутнє. Як приклад такої пророчої інтуїції, Віктор Корсак зачитав останні рядки, написані батьком напередодні смерті у недописаному романі про художника Архипенка, де дивовижним чином і до деталей було передбачено трагічний фінал і подих свіжої могили.

Наступним рушієм формули є Праця. Іван Корсак працював запекло й цілодобово.

«Ми могли з ним до другої ночі сидіти й дискутувати, а о шостій ранку в його кабінеті вже знову світилося вікно, – згадував син письменника. – Це була праця до останньої клітини тіла. Батько умудрявся поєднувати виснажливу роботу редактора радянської газети з творчістю, приходячи в редакцію о четвертій ранку, щоб писати свої фантастичні оповідання».

Третім елементом є Правда. Віктор Корсак відверто розповів про світоглядний злам батька наприкінці 1980-х років, коли той, будучи членом бюро райкому партії, отримав доступ до правдивої інформації про злочини радянської системи. Іван Корсак прийняв безкомпромісне рішення – піти проти тоталітарної влади. Він перетворив «Радянське Полісся» на опозиційний орган. Згодом він очолив «Народну трибуну», через що родина неодноразово наражалася на небезпеку. Зі слів Віктора Івановича, одного разу невідомі навіть обстріляли автомобіль, у якому він їхав разом із батьком.

Елемент Слова, за формулою, виступає головним інструментом збереження національної пам'яті. Іван Корсак не просто сухо фіксував історичні дати, а брав людську долю, створював через слово емоційний, живий образ, який назавжди залишався в серці читача. Саме завдяки цьому інструменту він підняв із небуття імена десятків видатних українців, таких як Братковський чи Тимошенко, та розкрив глибинну суть гібридних воєн минулого, зокрема у молодіжному романі «За серпанком, загадковим серпанком».

Завершальними елементами формули є Служіння та суспільна Трансформація. Віктор Корсак підкреслив, що його батько прагнув депутатства та політичного впливу виключно з однією одержимою метою – допомагати бібліотекам, підтримувати колег-письменників та вибивати кошти на книговидання. 

Іван Корсак свято вірив, що єдиною силою, яка здатна повалити старі компартійні стіни, зупинити деградацію суспільства та перетворення його на «лякливий табун», є національна інтелігенція.

Презентована сином «Формула Корсака», наче чіткий дороговказ для молоді: талант стає історичною силою лише тоді, коли він помножений на кляту працю, відданість правді, силу слова та жертовне служіння своєму народові.

Цензура, спалений тираж і боротьба за слово

Надзвичайно живою, по-журналістськи гострою та наповненою унікальними історичними деталями стала промова колеги Івана Корсака, головного редактора газети «Полісся» Петра Трофимчука. Його виступ повернув присутніх у залі у кінець 1980-х років, коли починали ламатися ідеологічні рамки та народжувалося нове розуміння журналістики.

Особливо емоційною частиною його спогадів стали історії про тиск радянської системи на редакцію районної газети, яку тоді очолював Іван Корсак, та спроби придушити будь-які прояви вільного слова. Тоді партійне керівництво та агенти КДБ пильно стежили за кожним кроком журналістів, які наважувалися ламати старі радянські догми. Спікер емоційно описав атмосферу тогочасних засідань, де за синьо-жовті кольори чи проукраїнські погляди влаштовували жорсткі партійні розбори.

Центральним моментом виступу Петра Трофимчука стала демонстрація справжнього історичного артефакту – пожовклого, але вцілілого примірника газети «Радянське Полісся» від 24 жовтня 1989 року. Редактор розповів драматичну історію цього номера, який розлючена компартійна верхівка та спецслужби наказали повністю вилучити та спалити. 

У цьому номері Іван Корсак опублікував відкриті телеграми на адресу Волинського обкому партії Кремля спілки письменників України про те, як місцеві функціонери душать свободу слова та гласність.

«Цей наклад за вказівкою райкому партії спалили в кочегарці, щоб жоден житель району не зміг його прочитати, – поділився спогадами Петро Трохимчук. – Проте сміливі люди змогли вихопити кілька примірників прямо з вогню і зберегти їх до наших днів як символ того, що правду спалити неможливо».

За лаштунками великих текстів

Найбільш щемливою, зворушливою та емоційною частиною вечора став виступ Марії Іванівни Корсак – дружини письменника, яка пройшла з ним пліч-о-пліч увесь тернистий шлях від молодого районного журналіста до національного класика. Її слова відкрили присутнім зовсім іншого Івана Корсака – не лише незламного публіциста чи кабінетного митця, а коханого чоловіка, дбайливого батька та людину, яка заради своїх ідей щодня ризикувала благополуччям власної родини.

Марія Іванівна повернула залу до побутової реальності кінця 80-х – початку 90-х років, коли високі ідеали відродження нації перепліталися з банальним дефіцитом та щоденною тривогою.

«Поки Іван Феодосійович до четвертої ранку писав свої перші оповідання, а потім біг на барикади і боровся з райкомами, моїм завданням було просто зберегти сім'ю», – згадувала дружина письменника.

Поділилася вона і спогадом, коли Івана Корсака таки змусили піти з посади редактора «за власним бажанням», але потім народилися нові медійні проєкти.

Описала Марія Іванівна і як її чоловік працював над своїми історичними романами, коли журналістика частково поступилася місцем великій літературі. Це було справжнє «тихе полювання» в архівах, яке вимагало неймовірної наполегливості. Вона розповіла, як задля встановлення правди у романі «Запізніле кохання Миклухо-Маклая» чоловік умудрявся розшукувати нащадків видатного мандрівника в Москві, щоб отримати унікальні дозволи на опрацювання родинних документів. А коли писався роман «За серпанком, загадковим серпанком», Іван Корсак тижнями не виходив із бібліотек, через друзів та колег зв'язувався з архівами США, аби по крихтах зібрати розвіяну світом історію українства.

Сповідь Марії Іванівни Корсак довела: за кожним текстом, що увійшов до презентованого багатотомника, стоїть і геній автора, і титанічна витримка, віра та жертовність жінки, яка тримала родинний тил у найнайважчі часи.

Три джерела таланту та пантеон українських героїв

Фінальним і надзвичайно глибоким літературознавчим акордом презентації став виступ невістки письменника, керуючої партнерки Музею сучасного українського мистецтва Корсаків Лесі Корсак. Вона запропонувала присутнім поглянути на постать Івана Корсака крізь призму його унікального творчого феномену, пояснивши, чому його історичні романи мають таку магнетичну силу і викликають беззастережну довіру у читача.

За словами Лесі Корсак, унікальність постаті автора полягає в тому, що в його особі дивовижним чином зійшлися три потужні життєві джерела: письменницький дар, журналістська точність та пристрасть професійного історика.

«Журналістика навчила батька оперувати виключно залізобетонними фактами та доказами, – зазначила вона. – Його художнє слово створює неповторну атмосферу епохи, але кожен історичний поворот сюжету документально підтверджений. Саме тому, читаючи його книги, ти беззастережно віриш кожному слову».

Леся Корсак детально розповіла про батькову пристрасть до архівної роботи, яку він сам поетично називав «тихим полюванням». Іван Корсак з неймовірним азартом відшукував у засипаних пилом сховищах крупиці правди, запалюючи цим пошуком усіх навколо. 

Результатом цього відчайдушного полювання став унікальний пантеон із понад 20 історичних романів та есеїв (серед яких «Перстень Ганни Барвінок», «Капелан Армії УНР», «Гетьманич Орлик», «Корона Юрія ІІ»), які охоплюють величезний історичний пласт від XVII до кінця XX століття.

Головна місія цього грандіозного літературного масиву, як підкреслила спікерка, – повернення Україні її справжньої історії та імен, які століттями цинічно привласнювала і таврувала Російська імперія.

«Якби нам сьогодні довелося будувати величний духовний Храм нашої нації і заповнювати його постатями, то в романах Івана Корсака ми знайшли б ідеального представника для кожної ніші: тут є великі політики, відважні полководці, капелани, архітектори, митці та сильні жіночі образи», – наголосила Леся Корсак.

Звертаючись до молоді, вона закликала активно відкривати для себе цей багатотомник, адже багата мова Івана Корсака володіє унікальною здатністю – вона трансформує свідомість, змінює менталітет, виховує особисту достойність і вчить ставити перед собою великі цілі. Саме через читання таких книг, на переконання Лесі Корсак, сьогодні формується майбутня еліта та гартується незламна українська нація.

Коли слово звучить мелодією

Презентація багатотомника у Камені-Каширському не обмежилася лише промовами та спогадами, адже художнє слово Івана Корсака давно перетнуло межі суто літературних сторінок, знайшовши своє продовження у музичному мистецтві краю. Яскравим свідченням цього стало виконання пісень, написаних на вірші самого письменника.

Особливе піднесення у залі викликали композиції виконані Заслуженою артисткою України Аллою Опейдою та солістом Богданом Пікуном у супроводі народного аматорського ансамблю народної музики «Рідні наспіви» Центру культури та дозвілля Камінь-Каширської міської ради (керівник – Дмитро Смолярчук).