«І билися, і мирилися»​​​​​​​: (не)відомі брати та сестри відомих волинян

Всі вони кардинально різні: мають особливі професії, хобі, оточення, живуть у різних містах, створюють свої сім'ї. Та вони часто збираються разом на батьківській кухні, щоб з усмішкою на обличчі пригадати дитячі розваги, ігри та навіть сварки.

Сьогодні – День братів та сестер, і ми вирішили розпитати відомих волинян про найрідніших та послухати найцікавіші історії з дитинства.

Журналістка Олена Кузьмич і її брат Гандзюк Богдан:

«Йому 23 роки, він на 10 років від мене менший. Ми себе називаємо – "полукровки", бо маємо спільну маму і різних батьків.

Він в дитинстві подарував мені кілок для вбивства вампірів, бо ми разом дивилися серіал "Баффі – переможниця вампірів". Також мені каже, що я йому прищемила хороший смак до фільмів, музики та літератури.

В дитинстві ми не дуже мирно жили, бо я – шалена егоїстка. Наші стосунки стали кращими після народження моєї дочки Беллатриси, бо він її наставник (хресний у християнському розумінні). Ми ще робили вистави вдома і танцювали під "Скорпіонс". А ще він допомагав мені проходити складні моменти в грі про Гаррі Поттера».

Історикиня, генеалогиня Тетяна Яцечко-Блаженко і сестра Світлана:

«Моїм найкращим другом по життю є моя рідна сестра Світлана. Вона молодша від мене на три роки.

Ми разом навчались на історичному факультеті, грали в КВК, потім здобували другу освіту в Польщі. Світлана – кандидатка історичних наук, працювала кілька років викладачкою, але зараз розпочала свою власну справу.

Ми досить схожі зовні, але характери в нас різні. Я завжди маю багато ідей, а Світлана допомагає їх доводити до кінця. Я більше творча, а вона практична. Я не пам’ятаю, щоб вона була колись вередливою чи, як діти, не слухалась. Навпаки, вона постійно за всіх переживала, щоб мене вчасно зі школи забрали, і все тримала під контролем.

Світлана любить водити авто, подорожувати в далекі країни. Моя сестра дуже смачно готує, особливо лазанью. У вільний час займається танцями, а також ми часто граємо "Мафію" та Всеукраїнській лізі "Mind game". Вже не дочекаюсь закінчення карантину, щоб з нею зустрітись».

Фотографка, блогерка Ірина Дяченко і сестра Юліана:

«Я ПИШАЮСЯ СВОЄЮ СЕСТРОЮ!

Вона – моя протилежність. Юліана прийняла рішення і почала реалізовувати свої мрії. Вона дуже рішуча, бо я, перед тим, як признатися собі, що просто хочу подорожувати по світу, витратила багато часу на здобуття освіти, роботу, навчання. А вона просто багато подорожує, ще й крута спортсменка. Я пишаюся тим, що вона бігла 42 кілометри під час марафону.

У неї, звісно ж, нестерпний характер, у нас буває таке, що ми можемо роздраконити та послати одна одну за дві хвилини. Потім вона може неочікувано та приємно мене здивувати подарунком, запискою чи листівкою без приводу.

Це – моя Юліана. В дитинстві вона була моєю першою моделлю. Я придумувала їй цікаві образи, які фотографувала на плівковий фотоапарат. За ці фото (їх всього можна було зробити 24 або 32), іноді мені добряче перепадало на горіхи від мами. Тоді мені було років 10, а їй – 5. Зараз Ю живе у Львові, і ми бачимось значно рідше, але завжди підтримуємо одна одну і допомагаємо».

Артист балету, репетитор Волинського академічного народного хору, хореограф, керівник гуртка народного ансамблю танцю «Джерельце» ЗОШ №25 Роман Смирнов, брат Ярик, сестра Надія і 5-річна сестра Даринка, яка займається в балетній студії «Жизель» і, цілком можливо, продовжить династію танцюристів.

«Ярик – артист балету Волинського академічного народного хору та хореограф народного ансамблю народного танцю "Радість". Надя – вокалістка Архієрейського хору "Оранта" кафедрального собору Святої Трійці.

Стараємось зустрічатись частіше.з братом, працюючи на одній роботі бачились кожен день: концерти, гастролі. Дружини наші були вагітні в один той самий час, різниця – у два місяці, брат є хрещеним мого сина. Попри щільний робочий графік (бо робіт багато у всіх) намагаємось збиратись всі разом на сімейні свята або просто на відпочинок»

Політик Адамчук Сергій і брат Віктор:

«Брат Віктор, різниця у віці – рік 9 місяців. Народився 14 лютого 1984 року. Тому ключове питання на його дні народження від гостей "Чому не Валентин?". Відповідь: "На той час такого не знали. Домовилися назвати Віталіком. Коли батько приніс Свідоцтво про народження додому виявилося, що в ньому записано "Віктор". От так він Віктор уже 37 років.

Стосунки у нас, як у братів. В дитячі та юнацькі роки було різне: і билися, і мирилися. Але життя внесло свої корективи – і зараз стосунки нормальні. Рік тому я хрестив його другого сина Максима. В будь-яких ситуаціях впевнені, що прийдемо один одному на допомогу.

Ну і до сьогоднішнього дня прикриваємо один одного перед батьками. Ніби вже й у самих діти є, але є й моменти, якими батьків краще не хвилювати. В особливі моменти, коли вітаємо зі святами, один одного називаємо "Мій маленький братику».

Художниця Алла Харчук і сестри Людмила та Ірина:

«Серце сестри – це алмаз чистоти та безодня доброти. У мене є дві сестрички. Старша сестра Людмила, а менша Ірина. Щоб написати про них не вистачить і книги... Розповім трішечки про меншу сестричку. Коли мені було лише два рочки народилась моя менша сестричка.

Це був 1985 рік. Хоча я була дуже маленька, але пам'ятаю цей день, як сьогодні. Моя мама одного дня принесла конвертик, з якого виглядала маленька голівка. Мама сказала: це твоя сестричка. Я полюбила її з першого погляду, і не відходила від неї ні на крок. Я пам'ятаю, що сприймала її якоюсь живою лялечкою. Я чула, що її називають словом "доця", і називала так само. Мене ніхто не виправляв, а я так називала її не один рік. Але десь у віці 8-9 років це стало виглядати якось дивно зі сторони, і я зрозуміла, що потрібно все-таки звертатись по-іншому. Це така кумедна історія. З дитинства у нас з Іринкою були спільні захоплення. Ми з раннього віку багато малювали, згодом ходили до художньої школи та професією обрали шлях мистецтва.

Ірина – неймовірно талановита людина.Вона завжди дуже гарно малювала. Працює графічним дизайнером та любить свою роботу. Разом з чоловіком багато подорожує, є життєрадісною та світлою людиною. І хоча нас розділяє відстань (Ірина мешкає у Львові) – ми завжди на зв'язку. А коли бачимось то не можемо наговоритись. Сестра – це шість літер, кілометри розуміння і просто дружба довжиною в життя».

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}