^{Текст: Оля МАГАС
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ}

Жінки – прекрасні, ніжні, чуттєві та непередбачувані. Вони можуть поєднувати чимало ролей: бути відмінними господинями, турботливими мамами та бабусями, чудовими подругами та вірними дружинами. А ще жінки можуть вміло та професійно керувати цілими підприємствами, віртуозно вирішувати фінансові питання та створювати такі проекти, що вразять найвпливовіших бізнесменів.
 
«Таблоїд Волині» розповідатиме вам про найуспішніших волинських жінок-керівниць, професіоналізму яких можна тільки позаздрити.

Фінансовий директор ПАТ «Луцьк Фудз» Анна Поліщук одна з тих жінок, які вміють не просто керувати роботою, а й вносити у неї чимало нового, оригінального та корисного. Її кабінет – маленький дім, в якому можна побачити і професійну літературу, і милі жіночі дрібнички, і прогресивну техніку. Перше ж, що кидається у очі – неймовірно гарна орхідея, яку, як зізнається Анна, виростила сама. А ці квіти, як і робота, вимагають чимало зусиль і терпіння…

[img data=wat]13_03_2017_1558948023/img_9355-2_retush.jpg[/img]

– З власного досвіду скажіть, чи важко сучасній жінці крокувати до успіху в професійній сфері? Які найбільші труднощі виникають?

– Звичайно, важко, адже ми досі живемо у світі, де правлять чоловіки. На одній і ті й же посаді чоловікові завжди будуть платити більше. І тут або ти навчишся грати з чоловіками на рівні і отримуєш, що хочеш, або так нічого і не досягнеш. Я навчилася грати, повірила в себе і, не зважаючи на те, що говорили про мене, рухалася обраним шляхом.

Але, в будь-якому разі, головною перешкодою у будь-якій справі є страх. Тут головне – не будувати собі обмежень і змогти вийти за рамки, які диктує нам оточення. Адже у нас існують звичні для жінок ролі й відходити від них досить складно, якщо немає підтримки. У мене вона була – це мої батьки.

– Яка Ви керівниця: поблажлива чи сувора? Чи важко Вам звільняти працівників, до прикладу?

– Хороший керівник – той якого не бояться, а поважають. Я намагаюся почути усіх своїх працівників, тому що на кожному місці є свої нюанси. Я намагаюсь бути лояльною, але не спускаю все з рук, інакше працівники будуть повторювати одні й ті ж самі помилки.

Якщо в команді є людина, яка не знаходиться з тобою на одній хвилі, прощатися з ним – абсолютно нормально, навіщо гаяти свій і його час.

– Що знаходиться на вашому робочому столі? Панує творчий безлад чи все акуратно розкладене по місцях?

– Ноутбук, канцелярське приладдя, декілька особистих дрібничок, все на своєму місці. Я дуже люблю, аби був порядок у всьому.

[img data=wat]13_03_2017_1558948023/img_9333-2_retush.jpg[/img]

– Ким хотіли стати в дитинстві?

– Спочатку, напевно, як усі дівчатка хотіла бути вчителькою, але це дуже швидко минуло. Потім дуже довго мріяла бути адвокатом, виступати в суді. Мені і досі ця професія здається дуже цікавою.

– Хто Ви за освітою?

– В технікумі я навчалася на бухгалтера, але тоді мені не подобалася ця професія. Тому всупереч бажанню батьків, вищу освіту пішла здобувати по професії «Менеджер зовнішньо економічної діяльності». Але, як то кажуть, від долі не втечеш, і усі мої кар'єрні здобутки, почалися з посади бухгалтера. Тому батьків все таки потрібно слухати (сміється, – авт.).

– Розкажіть про свою першу роботу? З чим вона була пов’язана, як довго пропрацювали?

– Я почала працювати з 17 років, продавала газети і канцтовари у кіоску Луцькпреси. Платили мало, щось біля 70 грн на місяць, але я дуже любила свою першу роботу. Я почувала себе такою дорослою і пишалася тим, що маю змогу допомагати батькам, адже це був кінець 90-х і ми всі пам'ятаємо, які тоді були важкі часи.

– Розкажіть, по секрету, на що витратили першу зарплату?

– Купила мамі подарунок. Це була невеличка кришталева вазочка. Мама досі її зберігає.

– Як Ви дійшли до тієї посади, яку нині займаєте?

– Коли у 2010 році я прийшла на співбесіду на ПАТ «Луцьк Фудз» на посаду бухгалтера, то не можу сказати, що була у великому захваті, але подумала, що варто спробувати, хоча б тимчасово, поки не підшукаю собі чогось кращого. Проте немає нічого більш постійного, ніж тимчасове, і уже сім років я працюю у цій компанії.

Пропрацювавши сім місяців, я отримала пропозицію зайняти тимчасово посаду Головного бухгалтера, оскільки діюча знайшла нову роботу, а нового кандидата ще не знайшли. Я вирішила використати цей шанс по максимуму. Було дуже багато роботи, мій робочий день тривав по 12 год і мені пощастило. В мене повірили і вирішили залишити мене на цій посаді.

Потім, через три роки, коли у компанії відбулася зміна керівництва, виникла потреба у Фінансовому директорі. Мені хотілося розвиватися, подальшого кар'єрного росту, і я запропонувала свою кандидатуру. Не відразу мене затвердили, були певні сумніви, але коли ти дійсно впевнений в тому, що робиш і безумовно любиш свою роботу, віриш в себе і свої сили, то ти зможеш переконати інших.

[img data=wat]13_03_2017_1558948023/img_9347-2_retush.jpg[/img]

– Якими основними принципами керуєтесь у професійній діяльності? Що найбільш поважаєте у працівниках, а що в роботі для Вас є неприпустимим?

– Мій основний принцип – долати будь-які перешкоди. Немає неможливого, просто воно вимагає більше часу.

У працівниках я найбільше ціную уміння брати на себе відповідальність за свою роботу, виконувати поставлені задачі вчасно, бажання навчатися чомусь новому, порядність.
 
– З чого розпочинається і як закінчується ваш робочий день?

Розпочинається, напевно, як у більшості – з філіжанки кави і спілкування з колегами. А от щодо завершення, то буває по різному, в основному залежить від насиченості робочого дня. Інколи ледь вистачає сил доїхати додому, а інколи можу зустрітися з друзями за келихом вина. Одне завжди стабільно – це спортзал тричі на тиждень.

– Поділіться секретами гарного вигляду.

– Єдиний секрет – це кохання. Коли ти щаслива, коли щасливі твої рідні і близькі – усе це відображається на твоїй зовнішності. Звичайно, я намагаюся дотримуватися певних правил харчування, займаюсь спортом, відвідую салони краси.

– Вам більш подобається активний відпочинок чи спокійні посиденьки вдома?

– Я люблю відпочивати в тиші, з близькими людьми.

– Любите подорожувати?

– Я дуже люблю подорожувати і завжди починаю готуватися до поїздки заздалегідь: багато читаю про країну, щоб більше дізнатися про те, що я хочу побачити. Приїхавши в іншу країну, я можу спостерігати на власні очі все те, про що я прочитала. Щоб мої враження були завжди зі мною, я намагаюся якомога більше фотографувати, а повернувшись додому, продовжую згадувати свою поїздку.

– Ви їздите за кермом. Пригадуєте перший свій заїзд? Не боялися? І чи зараз упевнено почуваєте себе в ролі водія?

– Так, я за кермом вже чотири роки. Дуже люблю кермувати. Перший мій заїзд нічим особливим не відрізнявся, а от мій другий – був епічним. Я повністю розтрощила передній бампер об невеличкий металевий паркан. І, дякувати Богу, що це був паркан, а не чиєсь авто.  Ось так я і навчилася їздити і відчувати габарити свого авто.

А щодо впевненості за кермом, то, оскільки у нас на дорогах повністю відсутня культура водіння, бути впевненим неможливо. Ти можеш дотримуватися усіх правил дорожнього руху, але це не застрахує тебе від аварій на дорозі.

– Сильній жінці потрібен сильний чоловік. Який мужчина має бути поруч Вас?

– Не знаю, який чоловік потрібний сильній жінці, бо не вважаю себе такою. А зі мною чоловік, якого я кохаю, і на інше я не згідна.

– Якби випала нагода змінити якісь моменти у житті, що б Ви переробили?

– Ви знаєте, якось я задумалася над цим питанням і зрозуміла, що нічого б не змінювала. Так, було багато чого: і хорошого, і поганого, були невдачі. Та головне – це те, що з усього цього і склалася така я, яку ви бачите зараз. Тому не варто хотіти щось змінити в минулому, потрібно робити висновки і рухатися далі.

[img data=def]13_03_2017_1558948023/img_9310-2_retush.jpg[/img]

– Чи любите Ви ризикувати?

– Якби я не любила ризикувати, то зараз ми б не говорили про мої здобутки.

– Якби Вам довелось повністю змінити сферу діяльності й обрати будь-яку іншу професію, ким би стали?

– Я б хотіла бути ведучою телепередачі «Орел і Решка».

– Що Ви можете порадити жінкам, які прагнуть добитися успіху?

– Спочатку треба зрозуміти, чого хочеш досягти до найменших дрібниць. Потім усією душею повірити в свою мрію, прибрати з життя усі «якщо» і «можливо». Потім ти дієш, борешся з комплексами, з блоками всередині себе. І досягаєш. Життя не дає нам мрій без сил на їх виконання. Сили у вашій мрії, у вашому житті. Потрібно шукати себе, у кожного є своє призначення.


^{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}