Про «Загорецьку Людмилу Степанівну» багато хто дізнався завдяки популярному проекту «Ліга сміху», проте лучанам команда була знайома набагато раніше, адже тут хлопці зіграли багато ігор КВН.
«Загорецьку» створили ще у 2011 році гравці двох КВНівських команд львівського політеха. Як розповідали у своїх інтерв’ю, реальної Загорецької Людмили Степанівни не існує. Все ж, коли придумували назву, то згадували про одну людину, в якої схоже ім’я.
Перед концертом у Луцьку в «Таблоїда Волині» було рівно 15 хвилин на розмову із львівськими коміками. Тож ми не могли втратити такої нагоди і запросили їх на «Кавову розмову» у ресторан грузинської кухні «Хінкальня», що у РЦ «Промінь», в якому в той вечір команди популярного гумористичного шоу зібрали два аншлаги поспіль.
Поки третій учасник «Загорецької» Дмитро пішов стригтися, Віктор Розовий та Святослав Антіпов розповіли, чим займаються, окрім «Ліги сміху», як оцінюють свої шанси на перемогу та чому не виступають на корпоративах. Зізнаюся, перед інтерв'ю переживала, чи не будуть вони переводити всі питання на жарти, та хлопці виявилися в розмові простими та стриманими, а Святослав - навіть дуже скромним, хоча в житті він, мабуть, мало схожий на сценічний образ, бо, як дізналася потім, не так давно він навіть відслужив в армії, у славнозвісній львіській 80-тій бригаді.
– Розпочинаємо нашу «Кавову розмову» традиційним питанням: що ви більше любите – каву чи чай?
Віктор: Каву більше. Але хочу кинути, щоби чай любити. Я такий кавоман, шо вже якийсь кавовий наркоман (сміється, – ред.).
– Ви вже не вперше в Луцьку, раніше грали тут у КВН. З чим у вас асоціюється наше місто?
В: У мене з «Волинню», неодноразово приїжджав на матчі сюди.
– Може, пригадаєте якусь цікаву історію?
В: Цікавих історій було багато. Одного разу на стадіоні.. а ні, то було у Франківську (сміється, - ред.).
Якось ми виступали у кінотеатрі «Промінь», і там була дуже довга сцена. Ми ще зі старою командою грали, ще до того, як була «Загорецька», то ми дуже бігали там багато, стомилися сильно.
– У Луцьку спочатку планувався один концерт, потім додали ще один. Так само по два концерти з аншлагами у вас були в інших містах туру. Як гадаєте, чому вас так люблять глядачі? У чому ваш секрет?
С: То треба людей питати.
В: Не до нас, напевно, запитання. Можливо, в тому причина, шо наш гумор…
– Який він, простий?
В: Нуу чекайте (сміється, - ред.).
Він не простий, він дуже щирий насправді. Але всьо то не так легко, як здається на перший погляд. Для цього дуже багато працюється і думається.
– 8 листопада був День КВН. Вітаю вас, адже ви багато років присвятили цій грі і навіть у 2011 році вас назвали відкриттям львівського КВНу. Де вам було цікавіше грати?
В: У «Лізі сміху», однозначно.
С: Так
В: Тому що в КВНі було дуже багато різних нюансів. А «Ліга сміху» - це крутий новий проект, який збирає круті команди, не тільки з України. І ти там дійсно можеш виїхати на якихось своїх ідеях, на таланті.
– А в КВНі цього не було?
В: Ні, не було.
С: Там було складніше…
В: У КВНі не складніше, а просто неможливо було виграти, просто виїжджаючи на таланті.
– Пам’ятаєте момент, коли вирішили взяти участь у «Лізі сміху»?
В: Ну це одразу все само собою розумілося. Всі команди, які займались КВНом, пішли у «Лігу сміху».
У кожній «Лізі» є редактори, які запрошують потенційних учасників. Ми грали тоді в Рівному, тоді ще була рівненська ліга «Європа», КВНівська, то нас запросив тоді Анатолій Дяченко. Він запитав: «Їдете?». Ми подумали, чому б і ні.
– А з ким із команд найбільше товаришуєте?
С: З «Вінницькими», напевне.
В: З усіма товаришуємо, але з «Вінницькими» найдовше знайомі. А взагалі по КВНу товаришуємо з «Отдихаєм вмєстє», хмельницьким «Форматом», «Ляпас» Тернопіль. Переважно всі із західної України. З «Віпом», Тарасом Стадницьким – з Володькою, ну і з Танькою.
– В одному зі своїх найперших інтерв’ю, ви казали, що для того, аби заробляти у цій сфері, треба пропрацювати тут 6 років і 1 місяць. Зараз, приблизно, цей час настав. Ви були праві? Гумор зараз приносить вам прибуток?
В: Шо серйозно, ми таке казали? О бачте, пророчі слова (сміється, - ред.).
Ну я скажу так, хай хто би шо не казав про нашу країну, але якшо ти чогось прагнеш і працюєш над цим – то в тебе все получиться. В якій би сфері ти не пробував себе. Головне працювати і не звертати зі свого шляху.
– Тобто гумор для вас сьогодні – це вже не просто хобі, а й спосіб заробітку?
В: Нє, ну це все-таки більше хобі, але яке і має певні бонуси. Як манна небесна на голову просто (сміється, - ред.).
В: Інколи веду якісь свята чи весілля, навіть не інколи, а часто. Просто професія ведучого дає тобі можливість займатися і творчістю. Тобто ти цілий тиждень вільний, а робота лише на вихідних, яка ще й приносить і нормальний прибуток, і дозволяє займатись додатково творчістю.
С: А я у творчих пошуках (посміхається, - ред.).
В: Ну ми ще задіяні у такому шоу як «Ігри приколів», також нас залучають як авторів на деякі інші проекти.
В: Так, я виступав на «Вечорі колєг» у Львові. Ну і зараз виступаю, просто зараз із ним не зовсім все зрозуміло.
– А «Kurwa Matj» з’явилася вже після «Ліги сміху» чи до?
В: Ні, то було до. Якраз цей проект був на «Вечорі колєг», як одна із його рубрик.
– А вашим рідним подобається гумор «Загорецької», адже він буває різним – чорним, пікантним, та що я вам розказую – ви ж самі це знаєте…)
С: Мама позитивно, тато так, місцями.
– Вони ходять на ваші концерти?
С: А у Львові ми вже давно не виступали, тому вони не мали змоги піти на концерт.
В: Мої позитивно ставляться. Нема негативу, є підтримка і вже з’явилось розуміння, для чого то всьо робиться.
– Раніше не було цього?
В: Ну як сказати, просто люди, які виросли в такому, «совковому», суспільстві, в них трохи якесь інше сприйняття реальності і того, де і як ти маєш працювати. Має бути чітко – школа, університет, робота. Навіть я до цього працював в ІТ, то мені казали, шо в мене несерйозна робота, хоча я заробляв, самі розумієте. От іти на будову чи ше шось – це серйозна робота.
– Виявляється, у букмекерських конторах роблять ставки і визначають переможця цьогорічного сезону «Ліги сміху». Як ви самі оцінюєте свої шанси?
В: Ми не оцінюємо, немає в нас такої самоцілі – виграти. Ну виграємо – круто, ні то ні. Наша ціль – гарно виступити. Головне для нас – це глядач, шоби він кайфанув. Це наша мета, а перемоги – це таке.
– А часто до вас підходять фотографуватися, часто впізнають?
С: Буває.
В: Ну так, фоткаються, але я не звертаю на таке уваги. Я не вважаю себе відомим. Зіркової хвороби немає і не буде. Надіюсь (сміється, - ред.).
– В одній з найперших ігор КВН, ще в студентські роки, ви вивели на сцену дівчину в купальнику, яку представили як Загорецьку. Чи з’явиться «Загорецька Людмила Степанівна» на сцені «Ліги сміху»?
В: Нехай це буде сюрпризом (посміхається, - ред.).
С: Може, з’явиться, через 6 років і 1 місяць (сміються, - ред.).
[caption][img data=def]14_11_2017_731239107/1328731215_1324888693_dsc06800.jpg[/img] Загорецька Людмила Степанівна[/caption]
– А якими ви були студентами?
В: Якось вчитись не було в мене такої самоцілі. Я закінчив університет, але коли вчився, я не читав те, шо нам задавали, а те, що вважав за потрібне.
За спеціальністю я геодезист, і мені всі родичі кажуть, шо в мене дуже сірйозна спеціальність. Я мав би сидіти десь в Заполяр’ї або вимірювати видобуток піску, всяке таке, але я вирішив, шо то не для мене, і взагалі сидіти – то не для мене. І ось пішов своїм шляхом.
Я взагалі вважаю, шо освіта в Україні погана. Насправді, мені здається, що вона в нас направлена на те, шоб зробити з людини не дуже розумну. Я вважаю, шо всі діти – генії, але коли виходять зі школи, то не дуже вони геніальними стають.
– А в школі чи університеті ви мали якісь прізвиська?
В: У мене прізвище Розовий, яке тут ще треба прізвисько (сміється, - ред.).
C: А в мене не знаю, Славка, напевне.
В: У Святослава таке прізвисько – його звати Святослав, але його всі називають В’ячеслав, Ярослав, Сонцеслав, потім докотилось до Святополка і Ярополка. Але то не в школі було, то вже зараз.
– Свого часу вашою фішкою були короткі шорти. Де купуєте свій одяг? Яка улюблена річ в гардеробі?
В: Пишіть – секонд-хенд.
С: Колись у школі в анкеті писали на запитання: «У що ти одягаєшся» відповідь – «У те, що знайшов вранці на стільчику». Тому це хороша відповідь.
[caption][img data=def]14_11_2017_731239107/original-dsc_0845.jpg[/img] «Загорецька Людмила Степанівна» на одній із ігор КВН у Луцьку в 2013 р. (Фото: ВолиньPost)[/caption]
– Як підтримуєте себе у формі. Яким спортом займаєтеся (окрім кьорлінгу)?
В: Я в зал ходжу, вже доволі багато років. Зараз, правда, із «Лігою сміху» то не дуже є часу і можливості.
С: Я займався плаванням і шахами. Але це було ще до інституту. Ну і кьорлінгом, звичайно (сміється, ред.).
В: А з кьорлінгу ви не смійтесь, можете підійти до Асоціації кьорлінгу України і запитати, вони вам підтвердять.
– Ми знаходимось у ресторані грузинської кузні. А що ви любите поїсти і чи любите готувати?
Олег Винник чи Степан Гіга?
В: Степан Гіга!
С: Однозначно
Телевізор чи інтернет?
Інтернет
Петро Порошенко чи Василь Голобородько?
Проти всіх!
Найкращий відпочинок для вас - це:
В: «Футбольний менеджер», комп’ютерна гра. Я взагалі більше футбол люблю дивитися, бо гравець я такий собі, костолом.
C: Активний
Запросивши Назара на інтерв’ю, я, зізнатися, готувалася до розмови з типовим «КВНщиком» – таким, який постійно сипле жартами та ніколи не виходить з образу.