Про свій досвід роботи за кордоном журналісту видання «Конкурент» Вікторії Чубарко розповів ресторатор, громадський діяч та керівник інформаційного видання «ВолиньPost» Володимир Пащенко. Чоловік свого часу поїхав заробляти на Кіпр. 

Володимир Пащенко розповідає, що вирішив їхати на заробітки за кордон, тому що хотів щось змінити в своєму житті.

«Справа в тому, що я досить непогано почував себе в Україні. Їхати на сезонну роботу, щоб збирати полуницю або вирощувати квіти в Італії, я не хотів. На той час був головою Ради федерації тенісу Волині, вважався непоганим тренером, з'явилося бажання попрацювати за кордоном», – пояснює своє рішення Володимир.

Він каже, що відправив багато електронних листів, витрачав «скажені» гроші на дзвінки за кордон. Через деякий час його запросили бути тренером з тенісу в клубі «Paralimni», що знаходиться на Кіпрі.

«Я також став асистентом тренера національної збірної Кіпру з тенісу. Це було в 2000-2001 роках», – згадує Пащенко.

Коли вирішив поїхати на острівну державу, то знав, що це була колишня колонія Великобританії, і там розмовляють англійською мовою.

«Моя англійська була на рівні «My name is Vladimir». І все. Тим не менше, під час перебування в англомовному середовищі, з часом мову вдалося вивчити», – каже Володимир.

В нього не було вибору, адже на острові майже не було російськомовних людей. Лише два хлопці з Миколаєва, які працювали вантажниками, розмовляли російською та українською мовами і одна дівчина з Краснодара, яка вийшла заміж за кіпріота.

Місцеві мешканці спілкувалися не лише англійською мовою, довелося освоювати додатково грецьку. Тенісний клуб, в якому працював українець, відправив його на мовні курси.

Графік роботи дозволяв потрапляти на заняття, починаючи з другої пари, але найскладнішим було те, що грецьку мову викладали англійською. Тому він нічого не розумів. І прийняв рішення вчитися самостійно.

Незважаючи на мовний бар'єр, Володимир мав досить пристойний заробіток, який його повністю влаштовував. «В мене була легальна робота. Половину заробітної плати мені оплачувала федерація, а іншу частину – клуб. Я отримував 500 фунтів, на той час, приблизно, 1000 доларів на місяць. А ще мав додаткові приватні уроки», – каже чоловік.

Умови нелегального перебування на Кіпрі ресторатор не вивчав, але розповідає, що в літаках, які здійснювали авіаперельоти до Кіпру, була велика кількість повій.

Пащенко згадує, що одного разу його колеги влаштували святковий захід, де зібралося багато людей, серед яких були і власники тенісного клубу, в якому він працював. Володимир прийшов туди в своєму одязі, тобто в тому, що привіз із України, і лише тоді місцеві мешканці перестали приносити йому старі шорти та футболки, тому що побачили, що він має пристойний вигляд.

Володимир працював на Кіпрі більше року, проте повернувся на Україну. Каже, що не шкодує, хоча в нього там була пристойна робота, а ще море, літо, дві-три години роботи на день, службовий автомобіль, який компанія віддавала в оренду на свята. За його словами, він жив на острові «як вареник в сметані».

«Я людина амбіційна, просто веселого відпочинку мені було достатньо. Зрозумів, що я не хочу працювати на когось, а хочу працювати на себе. А для цього потрібно шукати країну, де є такі можливості. Україна – моя батьківщина, тому я повернувся», – підсумовує ресторатор. Володмир Пащенко каже, що головними інвесторами країни повинні стати не американці, німці чи канадці, а самі українці. Велика кількість грошей зараз в людей під подушкою, бо вони не довіряють банкам. Але той, хто хоче заробити, може це зробити.

бВ нас багато землі, можна працювати в сільському господарстві. Я теж планую зайнятися екологічно-чистим сільськогосподарським виробництвом», – говорить чоловік. І додає, що любить подорожувати як турист, за кордон їхати на заробітки не збирається.