ТОП-10 улюблених книг Оксани Гузь

Оксана Гузь — громадська активістка, художниця та координатор проекту ЄС/ПРООН у Волинський області.

У розмові сьогоднішня героїня нашої рубрики зізнається, що не може порекомендувати якихось певних книг, які можуть всім сподобатися, адже в кожного свої смаки. Проте розповіла про ті, які до чогось її спонукали та залишили слід у житті.

“Взагалі колись я дуже мало читала, - розповідає Оксана. - Оскільки я людина творча, в дитинстві мені цікавіше було малювати, ніж читати. От якби мені хтось розповідав про твори під час того як я малюю, було би більше користі”.

Із сучасних авторів виділити їй когось одного важко: переважно читає їхні твори заради того, аби підтримати українську книгу та бути в темі. Вважає, що в книгарнях не бракує жодних книг і кожен може знайти для себе, те, що йому найбільше подобається. Якщо людина любить читати — вона зможе знайти ту, яка їй найкраще підійде. Єдине, на її думку, в книгарнях бракує якісних перекладів класичної літератури українською мовою.

“Я не люблю рамки, - каже Оксана. - Єдине, що можу точно порадити, це релігійну літературу, яка вказує на правильність обраного людиною шляху, яка не дає часом оступитися. Впевнена, що в кожного з нас є душа і про неї потрібно дбати так само, як ми дбаємо про тіло, слідкувати за її чистотою. Тому вважаю, що кожен для себе має знайти духовну книжку”.

Отож, ТОП-10 книг Оксани Гузь.

1. Міфи давньої Індії. Для мене в дитинстві це була така ну дуже значима книжка, яку я перечитувала багато-багато разів. А найбільше полюбила її тому, що з неї перемальовувала картинки, вчилася малювати людей. Спочатку читала міф, потім його малювала так як бачу і часто мої малюнки не співпадали з тими, що були у книзі. З часом в мене вийшла своя книжка: така собі особиста “намальовка”.


2. Наталка Сняданко “Сезонний розпродаж блондинок”. Книга, яка відіграла в моєму житті веселу роль, її мені подарували друзі. Насправді вона дуже смішна, блондинки там вийшли досить комічними, але я не погоджуюся з описами і баченням авторки, адже білявки зовсім не такі. Це набір таких собі саркастичних та іронічних коротеньких оповідань.


3. Оксана Забужко “Музей покинутих секретів”. Це дуже крута книжка, яка написана досить специфічно: без розділових знаків, без абзаців, такий собі потік інформації, але для мене вона стала знаковою й незважаючи на велику кількість сторінок, прочитала її швидко. Настільки гарно розгорнуті події, описані різні сфери життя із заглибленням в історію та з певним прогнозуванням майбутнього, вдало поєднані сюжетні лінії колишнього й теперішнього. Книга охоплює різні теми: УПА, журналістику, мистецтво, політику тощо. На всі зав’язки, які були на початку, є розв’язки наприкінці книги, єдина умова — потрібно уважно читати. Після цієї книги я зрозуміла, що можу не лише малювати, а й читати.


4. Джейн Остін “Гордість і упередження”. Така собі класика жіночих романів про кохання. Книга, яка дала мені розуміння стосунків та почуттів. На неї, доречі, відзняли фільм, як на мене досить вдалий, близький до тексту, але книга все ж таки краща.


5. Френсіс Скотт Фіцджеральд “Великий Гетсбі”. Книга, перш за все, сподобалася мені зображеними у ній почуттями, глибоким внутрішнім світом людини з її переживаннями та хвилюваннями. У творі описані справжні людські емоції: показано наскільки може бути “виголена” якась одна форма емоцій на фоні інших.


6. Джордж Орвелл “Скотний двір”. В книзі письменник дуже гарно описує політику, висміює позицію влади та позицію тих, хто прагне її отримати, їхні передвиборчі обіцянки. Сюжет, на перший погляд, простий - тварини на фермі захоплюють владу, виганяють людей і починають самостійно керувати, правда спочатку на рівних правах, оскільки вважають, що всі тварини рівні: всі ходять на чотрирьох лапах, схоже харчуються і т. д. Але згодом свині починають узурпувати владу, намагаються стати схожими на людей, копіюють їхню поведінку, показують свою вищість над іншими, змушують їх більше працювати, а самі більше відпочивають.


7. Сунь-Цзи. Мистецтво війни. Зараз ми живемо в такий неспокійний час, коли всі на кухні вдома обговорюють як себе повинно поводити керівництво, починаючи від генерала, закінчуючи рядовим солдатом, кожен щось знає, щось розуміє, але насправді це просто наші емоції, якісь рефлексії на ті зовнішні події, які ми бачимо, про які читаємо, але насправді як воно має бути ми не знаємо. Оскільки зараз багато людей вважає, що вони мають право про це говорити, тому хочу прочитати книгу, аби розібратися глибше, що таке стратегія і тактика під час війни.


8. Фарід Закарія. “Постамериканський світ майбутнього”. Написав книгу редактор “The New Times”, улюблена книжка Барака Обами, така достатньо філософська, її порекомендувала мені знайома, тому ця книга перша в списку тих, які планую прочитати найближчим часом.


9. “Олійний живопис”. Значима для мене книжка, оскільки малюю то я з дитинства, але переважно робила це для себе. Але так в житті склалося, що найкраща подруга виходила заміж і в подарунок замовила картину. Напередодні привезла мені мольберт, полотно, набір олійних фарб і кісточок, і сказала, що нічого не хоче чути і що я маю для неї намалювати картину. До того ніколи не малювала олією, тому придбала собі цю книгу, яка й зрештою допомогла мені справитися з цим завданням.


10. Книги із соціальної психології. Зараз багато читаю книг з психології, оскільки це стосується моєї безпосередньої роботи, яка полягає в більшості з людьми, адже допомагаю створювати громадські організації в населених пунктах, тому цікаво дізнатися, як себе поводять люди в різних ситуаціях і чому саме так, а не інакше.



Записала Олена Кравчук