Захар Ткачук – громадський активіст, голова правління СГО “Молодіжна Платформа”.
 
Вранці Захар завжди поспішає, а з напоїв його найкраще тонізує – чай. Вільного часу хоч і має обмаль, але не шкодує на перегляд фільмів: «Якби була можливість зупини час – я би переглянув всі фільми, які є у світі. Це така собі коротка книга». Напевно тому і мріє знімати власне художнє кіно. Любить спокійну риболовлю, спортивне орієнтування на місцевості та залюбки катається на велосипеді. Впевнений, найголовніше в житті – виконати свою особливу місію. Вважає, що наука і релігія надзвичайно схожі речі, вони просто йдуть двома стежинами однієї дороги і прийде час, коли вони таки зіллються в єдиний шлях піл назвою Бог. Переконаний, що у світі всі ми потребуємо одного – любові.
 
Окрім того, Захар багато читає та запевняє, що книга закладає багато рис характеру, якщо її сприймати відверто: вона не навантажує, а вчить мислити образно. На полицях українських книгарень йому би хотілося бачити більше україномовних книг культових авторів.
 
«Ще з дитинства любив фантазувати, бо ж в старих книжках малюнки були однотонними і не давали повноти того, про що писалося, тому самому доводилося вигадувати, яким був космічний корабель, як виглядали головні герої, - каже Захар Ткачук. –  Книжка розвиває фантазію і завдяки цьому вона ніколи не зникне. Коли ти поринаєш у кимось вигаданий світ – паралельно створюєш свій, з’являється своє бачення світобудови. Адже багато колись фантастичних ідей на сьогодні вже далеко не фантастика, а реальність. Мені завжди хотілося збудувати власний світ: зі своїми принципами і правилами. Напевно тому й почав займатися громадською роботою, у мене з’явилася можливість певним чином вплинути на світ, внести свої правки в місто, соціум, вулицю чи в будь-яку іншу справу. Сьогодні порекомендую ті книги, які читав з дитинства і які найбільше вплинули на мій світогляд».
 
Отож, топ-10 книг Захара Ткачука.
 
1. Рей Бредбері «Марсіанські хроніки». Перша книга, яку прочитав із жанру фантастики, завдяки порадам старшого брата. У книзі цікаво описана планета Марс, на якій живуть інопланетяни і вважають, що через дуже густе повітря на Землі ніхто не може жити. У свою чергу, люди думають про Червону планету так само, бо ж звикли думати, що у Всесвіті, крім них, більше нікого нема. Але я вважаю, що це не так.  До цього списку також додам книги Кліфорда Саймака і Роберта Шеклі: на творах цих авторів я зростав, вони стали для мене певним фундаментом для подальшого читання фантастики. Там багато філософії, адже вони описували майбутні світи, утопічні краї, де є певний порядок, є певна система. Письменники фантазували, співставляли, думали, а чи можливо таке на нашій Землі?! А може це вже й було, достеменно ж ніхто цього не знає. Думаю, наша  цивілізація на Землі не перша, якій вдалося так глобально розвинутися.

[img data=def]24_03_2015_1377387711/1.jpg[/img]
2. Айзек Азімов «Повернення в Едем, або райська насолода». Зацікавила тим, що після прочитання в мене почали з’являтися думки, а чи можемо ми створити нове життя, наприклад, як створили нас – людей, і чи будемо ми в змозі це життя контролювати?! Окрім того, письменник у своїх творах сформулював основні закони роботехніки: всі фільми, в яких нині живуть роботи, то його рук справа: наприклад, робот не може вбити робота, не може заперечити людині і т.д.

[img data=def]24_03_2015_1377387711/2.jpg[/img]
3. Джон Рональд Руел Толкін «Хоббіт». Ця книга не про казкових героїв, як нам перекладали у радянські часи, насправді - це величезна драма з багатьма подіями й кривавими битвами. Головний герой, завдяки своєму героїзмові, став для мене прикладом для наслідування, на якого потрібно рівнятися, такий собі ідеал. Скажу відверто, не стримував сліз, коли він помер, але в його образі я побачив жертовність над певною ідеєю, яку можна шукати, а потім і відстоювати. Вважаю, що на таких книгах й потрібно виховувати дітей. Я би визначив три ключові аспекти, на яких письменник зосереджує увагу: людина – її почуття – зв’язок з природою.

[img data=def]24_03_2015_1377387711/3.jpg[/img]
4. Джордж Мартін «Пісня льоду та полум’я». Книга для дорослих, яка не ділить людей на добрих і злих, адже ці риси притаманні кожному з героїв і розібратися, хто позитивний, а хто негативний дуже важко, або й неможливо, бо ж у світі все відносно. В кожного своя правда, своя воля і кожен добро розуміє по-своєму. Зауважу, що книга досить жорстока і в деталях описує кожен бій, подію, діалог. Але тим не менш, дуже цікаво читати та й серіал «Гра престолів», який знімають за мотивами книги, захоплюючий. 

[img data=def]24_03_2015_1377387711/4.png[/img]
5. Брати Стругацькі. Поєднання фантазії і фантастики. В їхніх творах люди з легкість з майбутнього потрапляють в минуле і навпаки. Зокрема, можу виокремити їхню книгу «Важко бути Богом».

[img data=def]24_03_2015_1377387711/5.jpg[/img]
6. Джек Лондон «Поклик предків». Золота лихоманка, людина подружилася з вовком, який потім врятував їй життя. Надзвичайно глибоке проникнення в психологію тварин, яскраві описи суворої природи та небезпечні пригоди.

[img data=def]24_03_2015_1377387711/6.jpg[/img]
7. Нельсон Мандела «Довгий шлях до свободи» (у перекладі Василя Старко). Розповідається про людське життя, коли людина протягом 40-ка років йшла до своє мети, боролася і таки досягала бажаного. Такі книги завжди мотивують, заставляють нас не нити.

[img data=def]24_03_2015_1377387711/7.jpg[/img]
8. Джон Фаулз «Вежа з чорного дерева». Ще в дитинстві у селі з друзями знайшли покинути хату, вирішили її оглянути, і в схованці мені вдалося знайти книгу. Це була досить маленька книга за розміром і я спочатку подумав, що там якась містика. А коли прочитав її вже у зрілому віці, то виявилося, що в ній розповідається про художників різних поколінь, які хоч і живуть в одну епоху, але на мистецтво дивляться з різних сторін і творять кожен по-своєму. Така собі зміна поколінь у мистецтві.

[img data=def]24_03_2015_1377387711/8.jpg[/img]
9. Мічіо Кайку «Фізика майбутнього». Дуже крута тема, письменник взяв інтерв’ю у трьохсот найвідоміших вчених світу, переглянув їхні найновіші винаходи та розробки і описав, яким буде світ у 2100-му році. Це не просто фантастика, а реальний світ, якого ми досягнемо через майже сто років, якщо й надалі будемо розвиватися у такому темпі. Тепер от хочу прожити 200 років, щоб все це побачити на власні очі. На думку письменника, ми вийдемо зі споживацького світу і станемо напівбогами, вже не буде змісту ганятися за новими айфонами, адже в мозку й очах  людини будуть вмонтовані імплантанти, за допомогою яких люди зможуть обмінюватися між собою інформацією, задумуватимуть, наприклад, певний фільм і він одразу з’являтиметься на стіні. Комп’ютери будуть вмонтовані у тіло людини. Насправді дуже цікаво, все не розкриватиму, аби зберегти інтригу для прочитання.

[img data=def]24_03_2015_1377387711/9.jpg[/img]
10. Енн Райз «Вампіра Лестат». Філософія вічного життя. Вампір Лестат прожив кілька сотень років, побував у всіх куточках світу, досяг успіху у різних професіях і зрештою втратив сенс і бажання жити далі – відтак постійно намагався скоїти самогубство, але йому ніяк не вдавалося цього зробити.

[img data=def]24_03_2015_1377387711/10.jpg[/img]
Записала Олена Кравчук