Миколу Находа знають у Луцьку як власника ресторації «Добра хата». Також він відомий як колишній керівник кафе «Бурштин», «Гостинний двір» та ресторану «Данко».

Микола Іванович 30 років присвятив ресторанному бізнесу. Профільну освіту Микола Наход здобув у Луцькому кооперативному училищі, Луцькому технікумі радянської торгівлі та Київському торгово-економічному університеті. Ступаючи кар’єрними сходинками, чоловік працював у ресторанах Києва та Москви, серед волинських закладів харчування у його професійній біографії ‒ ресторани «Україна»,  «Театральний»,  «Волинь» та «Лучеськ». Долучився до створення таких закладів, як «Кава клуб», «Орієнт», «Любе» та «Браво».

Сьогодні Микола Наход ‒ власник ресторації «Добра Хата» у Зміїнці, член правління Асоціації кулінарів України, голова Волинського осередку організації та голова державної комісії в Коледжі технологій та бізнесу СНУ імені Лесі України.

«Таблоїд Волині» поспілкувався з ресторатором на його робочому місці ‒ у ресторані. Саме тут Микола Наход проводить найбільше часу.

***
Сьогодні у ресторанній справі України дуже мало справжніх професіоналів, які роблять свою роботу на відмінно. Часто у цей бізнес приходять люди без відповідної освіти. Вони не розуміють навіть головних аспектів справи, тому не можуть надавати відповідний сервіс.

***
Я дуже вимогливий і суворий керівник. У нашому бізнесі нема дрібничок, все важливе. І все має бути на найвищому рівні.

[img data=def]30_04_2015_193561599/661a8269.jpg[/img]
***
У менталітеті українців ресторан ‒ це привілей багатих. Це неправильно, треба змінювати такий стан речей. В першу чергу, ресторан має бути доступним, й не лише у матеріальному плані, але й у моральному. Людина повинна комфортно почуватися у стінах вишуканого закладу харчування.

***
Я дуже багато часу проводжу на роботі. Тут працюю й відпочиваю. Не люблю на довго відлучатися від закладу, бо ресторація потребує постійного контролю.

***
Ведення ресторанного бізнесу ‒ дуже затратна справа. Особливо важко починати, багато часу потрібно, щоб вийти на самоокупність, та ще й у провінційному місті.

***
На жаль, часто бачимо таке, що відвідувач веде себе не чемно. Гості забувають про те, що вони гості й грубіянять персоналу. Деякі люди вважають себе експертами у всіх сферах бізнесу й беруться вчити ресторатора та кухаря.

***
Специфіка ресторанного бізнесу в тому, що тут заробіток залежить виключно від потоку відвідувачів. Є час, коли їх більше, є час, коли зовсім нема. Тому треба грамотно вести бухгалтерію й передбачати сезонні періоди відвідування закладу.

***
Важливим елементом будь-якого закладу є зовнішній вигляд персоналу. Пам’ятаю, коли працював офіціантом, брав на роботу запасну сорочку, аби постійно виглядати належним чином.

***
Попри значну популярність фаст-фуду, не думаю, що він коли-небудь зможе потіснити заклади ресторанного типу. Є ще люди, які високо цінують культуру споживання їжі. Для них важливо вечеряти чи обідати не поспішаючи, насолоджуючись розмовою та їжею. Саме для таких людей й хочеться працювати.

[img data=def]30_04_2015_193561599/661a8308.jpg[/img]
***
Рідко  купую готову їжу у відділах супермаркету. Переконаний, що її готують з несвіжих продуктів чи тих, у яких от-от закінчиться термін придатності.

***
Не розумію цієї моди на кухні народів світу. Майже в кожному закладі подають суші, багато ресторанів іменують себе італійськими чи французькими, маючи серед арсеналу продуктів один чи два саме з тієї країни. Не можна в Україні правильно зготувати страву з чужої кухні, бо у нас елементарно нема відповідної сировини. Навіть кухарі-іноземці не можуть творити чудеса без потрібних продуктів. Не можна називати страву італійською на тій лише підставі, що туди додали сир фета.

***
Вважаю, що нашим закладам не вистачає кваліфікованої ресторанної критики. Вона допомагала б ставати кращими. А те, що ми бачимо сьогодні на ТБ ‒ просто шоу.

***
Дуже люблю лижний спорт, але вже дуже давно не виїжджав нікуди. Сьогодні щоб гарно відпочити, треба мати великі гроші.

***
Розробляючи концепцію свого закладу та складаючи бізнес-план, я не врахував форс мажорну ситуацію ‒ війну та кризу, до якої вона призвела. Звичайно, це не моя персональна проблема. У такій ситуації опинились всі.

***
Однією з переваг української кухні є те, що страви готуються з місцевих звичних для наших людей продуктів. Така їжа краще перетравлюється й приносить більше користі організму. Якщо ж продукти для страви доставляють з-за морів і океанів, є велика ймовірність, що їжа зашкодить. Треба їсти те, що виробляється у тій місцевості, де ви живете, й надавати перевагу сезонним продуктам. По-перше, вони найсвіжіші, по-друге, характерні для типу та режиму харчування людей.

***
Готую не часто. Якщо й роблю це, то на кухні закладу. Зазвичай, готую страви з нашого меню, аби показати кухарю. Вдома на свята можу робити холодні нарізки, але дружина прекрасно справляється на кухні й без моєї допомоги.

[img data=def]30_04_2015_193561599/661a8327.jpg[/img]
***
Кулінарні ток-шоу не мають практичної цінності для кухарів. З них неможливо навчитися справжніх премудростей кулінарії й тонкощів технологічного процесу. Однак, є й позитивна сторона ‒ такі програми пропагують цікавість до культури споживання та приготування їжі. Також варто зауважити й просвітницькі аспекти, адже не всі кухарі мають можливість працювати з дорогими продуктами та новітнім обладнанням.

***
Я не вибагливий у харчуванні, можу їсти будь-що, але смачне!

***
Не маю знижки у жодному з місцевих закладів. Просто принципово їх ніколи не беру, бо знаю як важко заробляти гроші у ресторанному бізнесі. Все має бути оцінено й оплачено належним чином.

Записала: Ірина САСОВСЬКА